5.1.4. Закриття рахунків по обліку витрат допоміжних виробництв


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 

Загрузка...

Зважаючи на те, що допоміжні виробництва поряд із забезпе-ченням умов для роботи підрозділів основного виробництва надають також послуги одне одному, як наслідок, списання вартості робіт та послуг одного допоміжного виробництва іншому здійснюється за плановою (нормативною) собівартістю одиниці робіт або послуг. Так, на підприємствах для обліку спожитих як підрозділами основно-го, так і допоміжними виробництвами, затверджуються планові (нор-мативні) ціни на роботи і послуги, якими забезпечується підприємство за рахунок власних його виробничих потужностей, зо-крема: 1 кВт.год., 1 м3 води,1 Г.кал. тепла, 1 т.км. та ін.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати по допоміжних виробництвах, їх ро-боти і послуги спочатку списуються за споживачами за плановою (нормативною) ціною, яка у подальшому доводиться шляхом до-оцінки або уцінки до фактичної, чим і визначається відхилення фак-тичної собівартості від планової (калькуляційні різниці), які роз-поділяються за рахунками у відповідності з обсягами виконаних робіт та наданих послуг. У цьому безпосередньо й полягає основний зміст закриття рахунків допоміжних виробництв.

При незначних відхиленнях фактичної собівартості робіт і по-слуг допоміжних виробництв від планової (нормативної) і з метою спрощення закриття рахунків допоміжних виробництв можна різни-цю між фактичною і плановою собівартістю робіт та послуг до-поміжних виробництв відносити безпосередньо на рахунки підрозділів основного виробництва. За цих умов вартість робіт і по-слуг, які надавалися одним допоміжним виробництвом іншому, буде залишатися за плановою (нормативною) ціною.

При значних відхиленнях фактичної собівартості робіт і по-слуг допоміжних виробництв від планової (нормативної), що, спира-ючись на практику обліку трапляється досить часто, застосовують повний розподіл калькуляційних різниць між підрозділами до-поміжних виробництв.

При визначенні послідовності закриття рахунків допоміжних виробництв слід дотримуватися такого порядку: від допоміжних ви-робництв із мінімумом спожитих послуг інших допоміжних вироб-ництв і максимальною кількістю споживачів їх послуг, до до-поміжних виробництв із максимумом спожитих послуг інших до-поміжних виробництв і мінімальною кількістю споживачів їх послуг. Також при визначенні послідовності закриття рахунків слід врахову-вати, наскільки роботи і послуги одного допоміжного виробництва є важливими для забезпечення роботи іншого.

Виходячи із зазначеного, а також враховуючи цифровий приклад наведений у додатку Б, послідовність закриття рахунків допоміжних виробництв може бути наступною: електропостачання, водопостачан-ня, теплопостачання, вантажний автотранспорт, ремонтна мастерня.

Електропостачання. Враховуючи те, що фактично більшість механізмів і приладів на підприємствах споживають елек-троенергію (прилади освітлення, насосні пристої для подачі води, що працюють від електродвигунів, електропідіймачі в автопарку та вер-стати в реммастерні), першим закривається рахунок допоміжного ви-робництва “Електропостачання”, облік витрат якого здійснюють на одному із субрахунків рахунку 23 “Виробництво” (див. дод. Б 1).

Для розподілу послуг електропостачання за споживачами при системі калькулювання стандарт-кост на підприємстві встанов-

люється планова (нормативна) ціна 1 кіловат-години, яка розрахо-вується економічною службою, спираючись на фактичні дані попе-реднього календарного року. За даними, наведеними в додатку Б 1, на підприємстві запроваджена планова (нормативна) ціна 1 кіловат-го-дини у розмірі 12 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати по електропостачанню, планова (нор-мативна) ціна 1 кіловат-години в подальшому доводиться шляхом до-оцінки або уцінки до фактичної з подальшим рознесенням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості спожитої ними електроенергії.

Згідно з даними додатка Б 1, спираючись на планову (норма-тивну) ціну 1 кіловат-години 12 коп., з електропостачання за спожи-вачами в січні були списані витрати в розмірі 5760 грн. Фактичні ви-трати по електропостачанню склали 6160 грн. Різниця між фактич-ними і нормативними розподіленими витратами становила плюс 400 грн., які шляхом дооцінки розподіляються за споживачами про-порційно кількості спожитої ними електроенергії.

Виходячи з того, що фактичні витрати по електропостачанню у січні склали 6160 грн. при спожитих підприємством 48000 кіловат-годинах, фактична собівартість 1 кіловат-години склала 12,8 коп. В той же час при розрахунку фактичної собівартісті 1 кіловат-го-дини власного виробництва беруться до уваги витрати електропо-стачання без урахування вартості придбаної зовні електроенергії (6160 грн. – 2000 грн. = 4160 грн.), які діляться відповідно на кількість електроенергії власного виробництва (48000 кВт.год. – 20000 кВт.год. = 28000 кВт.год.) і отримуємо 14,8 коп.

Водопостачання. Як правило, закриття рахунку даного до-поміжного виробництва здійснюється після закриття рахунку “Елект-ропостачання”. Це пояснюється тим, що електропостачання є вихідною умовою для роботи водопостачання, оскільки двигуни, які приводять в рух водяні насоси, як правило, є споживачами електроенергії.

Поряд з тим, за умови, коли водяні насоси працюють від дви-гунів внутрішного згорання, закриття рахунку допоміжного вироб-ництва “Водопостачання” може бути першочерговим.

Згідно з даними приклада, наведеного у додатку Б 2, для роз-поділу послуг водопостачання за споживачами при системі кальку-лювання стандарт -кост на підприємстві було запроваджена планова (нормативна) ціна 1 м3 води у розмірі 35 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати по водопостачанню, планова (норма-тивна) ціна 1 м3 води у подальшому доводиться шляхом дооцінки або уцінки до фактичної із подальшим рознесенням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості спожитої ними води. Заува-жимо, що за умови першочергового закриття рахунку “Електропос-тачання” дооцінка або уцінка вартості води, спожитої цим до-поміжним виробництвом, не здійснюється.

Згідно з даними додатка Б 2, спираючись на планову (норматив-ну) ціну 1 м3 води 35 коп. із водопостачання за споживачами в січні бу-ли списани витрати у розмірі 4200 грн.. В той же час фактичні витра-ти по водопостачанню склали 3889 грн. Різниця між фактичними і пла-новими (нормативними) розподіленими витратами становила мінус 311 грн., які шляхом уцінки знімаються із споживачів пропорційно кількості спожитої ними води. Зауважимо, оскільки спожиті електропо-стачанням 20 м3 води уцінюватися не будуть, визначення для прикладу питомої ваги 700 м3 води спожитих автопарком треба розраховувати не в 12000 м3 води, якою забезпечив цех водопостачання підприємство, а в 11980 м3 води (12000 м3 – 20 м3 для електропостачання).

Виходячи з того, що фактичні витрати по водопостачанню в січні склали 3889 грн. (3868 грн. + 21 грн. дооцінка електроенергії) при спожитих підприємством 12000 м3 води (див. дод. Б 2), фактич-на собівартість 1 м3 води становила 32,4 коп. В той же час при роз-рахунку фактичної собівартості 1 м3 води власного видобутку беруть-ся до уваги витрати по водопостачанню без урахування вартості придбаної зовні води, які діляться відповідно на кількість води влас-ного видобутку.

Теплопостачання. Як правило, закриття рахунку даного допоміжного виробництва здійснюється після закриття рахунків “Електропостачання” та “Водопостачання”, оскільки вони є вихідни-ми для роботи підрозділу “Теплопостачання”.

Згідно з даними приклада, наведеного в додатку Б 3, для роз-поділу послуг теплопостачання за споживачами при системі кальку-лювання стандарт-кост на підприємстві була запроваджена планова (нормативна) ціна 1 Г.кал. тепла в розмірі 85 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні затрати по теплопостачанню, планова (норма-тивна) ціна 1 Г.кал. тепла в подальшому доводиться шляхом до-оцінки або уцінки до фактичної з подальшим рознесенням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості спожитого ними тепла. Зауважимо, що за умови попереднього закриття рахунків “Електропостачання” та “Водопостачання” дооцінка або уцінка вар-тості тепла спожитого цими допоміжними виробництвами не здійснюється.

Згідно з даними додатка Б 3, спираючись на планову (норма-тивну) ціну 1 Г.кал. тепла 85 коп,. з теплопостачання за споживачами були списані в січні витрати в розмірі 5950 грн. Різниця між фактич-ними і плановими (нормативними) розподіленими витратами склала мінус 527 грн., які шляхом уцінки знімаються із споживачів про-порційно кількості спожитого ними тепла. Зауважимо, оскільки спо-житі електропостачанням 100 Г.кал. тепла уцінюватися не будуть, визначення для прикладу питомої ваги 1300 Г.кал. тепла, спожитого реммастернею, розраховується не в 7000 Г.кал. тепла, яким забезпе-чив цех теплопостачання підприємство, а в 6900 Г.кал. (7000 Г.кал.– 100 Г.кал. для електропостачання).

Виходячи з того, що фактичні витрати по теплопостачанню в січні склали 5423 грн. (5410 грн. + 13 грн. дооцінка електроенергії) при спожитих підприємством 7000 Г.кал. тепла (див. дод. Б 3), фак-тична собівартість 1 Г.кал. тепла становила 77,5 коп.

Вантажний автотранспорт. Закриття рахунку даного до-поміжного виробництва, як правило, здійснюється після закриття ра-хунків “Електропостачання”, “Водопостачання” та “Теплопостачан-ня”, оскільки вони є вихідними для роботи автопарка і зокрема ван-тажного автотранспорту.

Згідно з даними приклада, наведеного у додатку Б 4, для роз-поділу послуг вантажного автотранспорту за споживачами при сис-

темі калькулювання стандарт-кост на підприємстві була запровадже-на планова (нормативна) ціна 1 тоно-кілометра в розмірі 35 коп.

Враховуючи практику обліку і неможливість абсолютно точно передбачити фактичні витрати на роботу вантажних автомобілів, планова (нормативна) ціна 1 тоно-кілометра в подальшому доводить-ся шляхом дооцінки або уцінки до фактичної з подальшим рознесен-ням дооцінки або уцінки за споживачами пропорційно кількості здійснених щодо них тоно-кілометрів. Зауважимо, що за умови попе-реднього закриття рахунків “Електропостачання”, “Водопостачання” та “Теплопостачання” дооцінка або уцінка тоно-кілометрів, здійсне-них автопарком на їх адресу, не здійснюється.

Згідно з даними додатка Б 4, спираючись на планову (норма-тивну) ціну 1 тоно-кілометра 35 коп., з автопарка за споживачами бу-ли списані в січні витрати в розмірі 9875 грн. Різниця між фактич-ними і плановими (нормативними) розподіленими витратами становила плюс 496 грн., які шляхом дооцінки розподіляються за споживачами пропорційно кількості тоно-кілометрів, здійснених на їх адресу. Зауважимо, оскільки здійснені для електропостачання 75 тоно-кілометрів і теплопостачання 140 тоно-кілометрів дооцінюва-тися не будуть, визначення для прикладу питомої ваги 2000 тоно-кілометрів, здійснених для цеху ¹ 1, розраховується не в 28215 то-но-кілометрах, а в 28000 тоно-кілометрах (28215 т.км – 75 т.км для електропостачання – 140 т.км. для теплопостачання).

Виходячи з того, що фактичні витрати по роботі вантажного автотранспорту в січні склали 10371 грн. (10413 грн. + 29 грн. до-оцінка електроенергії — 18 грн. уцінка води — 53 грн. уцінка тепла) при здійснених для підприємства 28215 тоно-кілометрах (див. дод. Б 4), фактична собівартість 1 тоно-кілометра становила 36,8 коп.

Ремонтна майстерня. Закриття рахунку цього допоміжно-го виробництва, як правило, здійснюється після закриття рахунків “Електропостачання”, “Водопостачання”, “Теплопостачання” та ба-жано перед рахунком “Вантажний автотранспорт”. Проте, зважаючи на те, що ремонтною майстернею можуть здійснюватися не лише ре-монтні роботи, але також і виготовлення інвентаря, основних засобів, окремих видів продукції і т. ін., як наслідок закриття даного рахунку

в сукупності допоміжних виробництв можна здійснити і на заключно-му етапі.

Згідно з даними приклада, наведеного в додатках Б 5 – Б 11, вартість ремонтних робіт, що списувалися на витрати інших до-поміжних виробництв, формувалась із урахуванням цехових витрат по реммайстерні, які включали спожиті реммайстернею електрое-нергію, воду і тепло за плановою (нормативною) ціною.

Враховуючи проведення дооцінки або уцінки робіт і послуг до-поміжних виробництв, які були розглянуті вище, постає питання про коригування цехових витрат реммайстерні (в сторону збільшення або зменшення) та їх наступного розподілу.

Як видно з додатка Б 5, цехові витрати до коригування в січні склали 3657 грн., які, в свою чергу, були розподілені і включені до вартості ремонтів (пропорційно обсягів заробітної плати, яка була нарахована при їх здійсненні) і віднесені до витрат відповідних підрозділів.

Після проведеної дооцінки та уцінки фактичні цехові витрати реммайстерні становили 3569грн. (3657 грн. + 33 грн. дооцінка еле-ктроенергії – 21 грн. уцінка спожитої води – 100 грн. уцінка спожи-того тепла).

Різниця між фактичними цеховими витратами реммайстерні та витратами, які формувалися на базі планових (нормативних) цін на електроенергію, воду й тепло, склала мінус 88 грн., яка шляхом уцінки (виключення) вилучається з вартості робіт реммайстерні про-порційно обсягів заробітної плати, яка була нарахована при їх здійсненні. Враховуючи те, що рахунки по обліку допоміжних вироб-ництв “Електропостачання”, “Водопостачання”, “Теплопостачання” та “Вантажний автотранспорт” вже закриті, як наслідок вказані кори-гування будуть виключатися з вартості капітального ремонту та виго-товлення причепів (див. дод. Б 5, Б 10, Б 11).

З наведеного можна зробити висновок, що закриття рахунку допоміжного виробництва “Ремонтна майстерня” зводиться безпосе-редньо до коригування і розподілу накладних витрат ремонтної май-стерні.