3.1. Класифікація витрат підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 

Загрузка...

Раціональна організація управлінського обліку має безпосе-редній вплив на ефективність аналізу витрат у процесі управління підприємством, яка забезпечується глибоким разумінням сутності витрат операційної діяльності та їх економічно обгрунтованою кла-сифікацією.

Витрати можна класифікувати за багатьма ознаками. Погляд на витрати з різних точок зору дає можливість більш гнучно оперувати категорією собівартості продукції з метою визначення на ринку вда-лої цінової пропозиції на товари і послуги фірми, а також викорис-тання облікової інформації для різних потреб управління.

Найбільш доцільна класифікація витрат операційної діяльності підприємства представлена на рис. 3.1.

Спираючись на представлену на рисунку 3.1. схему кла-сифікації витрат операційної діяльності, подамо детальніше їх харак-теристику.

Так, за економічним змістом операційні витрати групуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

Елемент витрат — це сукупність економічно однорідних витрат.

Нормативним документом, який забезпечує групування витрат за економічними елементами, є Положення (стандарт) бухгалтерсь-кого обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України ¹318 від 31.12.1999 р.

24

 

за економічним змістом

В И Т Р А Т И

О П Е Р А Ц І Й Н О Ї

Д І Я Л Ь Н О С Т І

 

елементи витрат

статті калькуляції

за відноношення до калькулюванн

враховуються при калькулюванні

собівартості   не враховуються при калькулюванні

за врахуванням

при визначенні

прибутку

собівартість реалізованої продукції витрати діяльності

прямі

за способом

включення до

непрямі

собівартості

основні

за відношенням

до виробничого

накладні

процесу

за відношенням         змінні

постійні

до обсягів виробництва

за відношенням         стандартні (нормативні)

до заданих

актичні

параметрів

контрольовані

неконтрольовані

за сферою повноважень керівництва

 

 

 

Згідно із П(С)БО ¹16 “Витрати”, витрати операцiйної дiяль-ностi групуються за такими економiчними елементами:

-          матерiальнi затрати;

-          витрати на оплату працi;

-          вiдрахування на соцiальнi заходи;

-          амортизацiя;

-          iншi операцiйнi витрати. Групування витрат за елементами не повною мірою забезпечує

інформацією про витрати для прийняття певних управлінських рішень. З цією метою класифікацію витрат за елементами доповню-ють класифікацією витрат за статтями калькуляції, що дозволяє більш детально проаналізувати собівартість продукції, робіт, послуг і виявити резерви щодо її зниження. Визначення переліку і складу ста-тей калькуляції собівартості продукції, робіт і послуг підприємства відноситься до компетенції його керівництва і врегульовується нака-зом про облікову політику.

З урахуванням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” підприємства можуть використовувати нижче на-ведені калькуляційні статті в розрізі елементів витрат операційної діяльності.

До складу елемента “Матерiальнi затрати” включається вартiсть витрачених у виробництвi (крiм продукту власного вироб-ництва):

-          сировини й основних матерiалiв;

-          купiвельних напiвфабрикатiв та комплектуючих виробiв;

-          палива й енергiї;

-          будiвельних матерiалiв;

-          запасних частин;

-          тари й тарних матерiалiв;

-          допомiжних та iнших матерiалiв. До складу елемента “Витрати на оплату працi” включаються: – заробiтна плата за окладами й тарифами; – премiї та заохочення; – матерiальна допомога; – компенсацiйнi виплати; – оплата вiдпусток та iншого невiдпрацьованого часу;

– iншi витрати на оплату працi.

До складу елемента “Вiдрахування на соцiальнi заходи” вклю-чаються:

– вiдрахування на пенсiйне забезпечення;

– вiдрахування на соцiальне страхування;

– страховi внески на випадок безробiття;

– вiдрахування на iндивiдуальне страхування персоналу пiдприємства;

– вiдрахування на iншi соцiальнi заходи.

До складу елемента “Амортизацiя” включається сума нарахо-ваної амортизацiї основних засобiв, нематерiальних активiв та iнших необоротних матерiальних активiв.

До складу елемента “Iншi операцiйнi витрати” включаються витрати операцiйної дiяльностi, якi не увiйшли до складу попередніх елементiв, зокрема витрати на вiдрядження, на послуги зв’язку, пла-та за розрахунково-касове обслуговування, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов’язкових платежів), які згідно з податковим законодавством включаються до витрат підприємтва тощо.

За відношенням до калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) витрати операційної діяльності поділяються на ті, які:

-          враховуються при калькулюванні собівартості;

-          не враховуються при калькулюванні собівартості.

Витрати, які враховуються при калькулюванні собівар-тості, складаються з витрат виробничого підрозділу (прямих ма-теріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат), а також змінних загальновиробничих і розподілених постійних загальновиробничих витрат.

Витрати, які не враховуються при калькулюванні собівар-тості, поділяютися на адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності.

Схематично взаємодію класифікації витрат за економічними елементами та за відношенням до калькулювання собівартості пока-зано на рис. 3.2.

Матеріальні витрати Витрати на оплату праці     Відрахування на соціальні заходи   Амортизація  Інші операційні витрати

                                                          

ї

                                                                                                                                                        

Витрати виробничого підрозділу (рах.23):                        Загально-                   Адмініс тратив ні                  Витрати                     Інші витрати

=>прямі     матеріальні                     виробничі                  витрати                      на збут                       операціиноі

витрати =>прямі    витрати   на                 витрати (рах.91)                   (рах.92)                      (рах.93)                       ДІЯЛЬНОСТІ

(рах.94)

оплату пращ                                                                                    

=>інші прямі витрати                                                                                            

                                                                                                          1                                

1

Враховуються при визначенні

собівартості виробленої або

реалізованої продукції

(товарів, робіт, послуг)

J

He враховуються при визначенні

собівартості виробленої або

реалізованої продукції

(товарів, робіт, послуг)

Рис. 3.2. Класифікація витрат операційної діяльності за економічним змістом та за відношенням до

калькулювання собівартості

 

За врахуванням при визначенні прибутку витрати поділя-ються на ті, які:

-          формують собівартість реалізованої продукції;

-          витрати діяльності.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) скла-дається з виробничої собівартості продукції, робіт або послуг, які були реалізовані протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних вироб-ничих витрат.

Зауважимо, що собівартість реалізованої продукції, на відміну від собівартості реалізованих робіт та послуг, може бути історичною, оскільки періоди виробництва і реалізації продукції, як правило, в часі розмежовані.

Витрати діяльності — це витрати, які не включаються до собівартості продукції, робіт та послуг і розглядаються як витрати того звітного періоду, в якому вони були здійснені. До витрат діяль-ності відносяться адміністративні витрати та витрати на збут.

Зауважимо, що у “Звіті про фінансові результати” витрати діяльності одночасно відображуються у розділі І “Фінансові резуль-тати” та розділі ІІ “Елементи операційних витрат”.

За способом включення до собівартості витрати операційної діяльності поділяються на:

-          прямі;

-          непрямі. Прямі витрати — це витрати, які безпосередньо пов’язані із

виробництвом конкретного виду продукції і включаються до їх вироб-ничої собівартості за прямою ознакою, зокрема: прямі матеріальні ви-трати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати.

Непрямі витрати — це витрати підрозділу підприємства, який виробляє декілька видів продукції, але які не можуть бути прямо віднесені до собівартості конкретного виду продукції і вклю-чені до їх виробничої собівартості за прямою ознакою, зокрема: амортизація обладнання, спожита обладнанням електроенергія, опа-лення цеху тощо.

Розподіляючи витрати на прямі та непрямі, слід пам’ятати, що витрати підрозділу щодо конкретної продукції можуть бути непрями-

ми (наприклад амортизація обладнання цеху), але поряд із тим з по-гляду на роботу підрозділу в цілому — це прямі витрати.

Схематично взаємодію прямих і непрямих витрат показано на рис. 3.3.

 

Рис. 3.3. Взаємодія прямих і непрямих витрат

За відношенням до виробничого процесу витрати    опе-раційної діяльності поділяються на:

-          основні;

-          накладні. Основні витрати — це витрати, які безпосередньо пов’язані з

виробничим процесом. У свою чергу основні витрати за умов вироб-ництва цехом підприємства декількох видів продукції поділяються на прямі (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) та непрямі (амортизація обладнання цеху, опа-лення цеху і т. ін.). Отже, прямі і непрямі витрати пов’язані із вироб-

ництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг у сукупності є основними витратами, які знаходять своє відображення на рах. 23 “Виробництво”.

Накладні витрати — це витрати, пов’язані з організацією і управлінням виробництвом на рівні спеціалістів – технологів. До на-кладних витрат можна віднести, зокрема: заробітну плату спеціалістів – технологів, які здійснюють лінійне керівництво декількома виробничими цехами на підприємстві; заробітну плату працівників лабораторій та відділів технічного контролю, які здійснюють контроль якості виготовленої продукції цехами підприємства; амортизацію обладнання загальновиробничого при-значення; витрати на охорону праці і т. ін. Накладні витрати знахо-дять своє відображення на рах. 91 “Загальновиробничі витрати”.

Щомісяця накладні витрати з рах. 91 “Загальновиробничі вит-рати” списуються (накладуються) на витрати виробництва (на рах. 23 “Виробництво”), внаслідок чого в обліку формується виробнича собівартість продукції, робіт і послуг.

Схематично взаємодію основних і накладних витрат показано на рис. 3.4.

 

            НАКЛАДШ ВИТРАТИ (ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ)        

\                                  \

 

            -                      \          

 

ЦЕХ №1                     ЦЕХ №2

ВИРШ À         ВИРШ

в         

            ВИРШ С         ВИРІБ D

Рис. 3.4. Взаємодія основних і накладних витрат

За відношенням до обсягів виробництва витрати опе-раційної діяльності поділяються на:

-          змінні;

-          постійні. Змінними називаються витрати, абсолютний розмір яких

прямо залежить від збільшення або зменшення кількості виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

До цього роду витрат можна віднести: витрати сировини і ма-теріалів, витрати на оплату праці та відрахування на соціальні захо-ди працівників виробничих підрозділів підприємства тощо.

Загальну схему поведінки змінних витрат можна представити за допомогою рис. 3.5.

Зауважимо, що поведінка змінних витрат може відповідати графіку наведеному на рис. 3.5. за умови, коли ціни на придбані у по-стачальників матеріали не зменшуються залежно від обсягів їх за-купівлі, а також використання на підприємстві прямої відрядної сис-теми оплати праці, яка передбачає пряму залежність заробітної пла-ти виробничих працівників від кількості та якості виготовленої про-дукції, або обсягів виконаних ними робіт.

ВИТРАТИ

 

КІЛЬКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Рис. 3.5. Загальна схема поведінки змінних витрат

Поряд з тим, спираючись на практику роботи підприємств (ди-ференціації цін в сторону зменшення при зростаючих обсягах за-купівлі у постачальників матеріалів та комплектуючих, застосування відрядно-преміальної, або відрядно-прогресивної систем оплати праці) змінні витрати виступають здебільшого як умовно-змінні.

Схему поведінки умовно - змінних витрат представлено на рис. 3.6.

Як видно з рис. 3.6, при значному зростанні обсягів закупівлі підприємством сировини (за умови зменшення закупівельних цін по-стачальником) кількість виробленої продукції зростає більшими тем-пами, аніж вартість спожитої сировини на її виробництво (див. по-значене пунктиром), що свідчить у кінцевому підсумку про змен-шення матеріаломісткості продукції.

ВИТРАТИ      ВИТРАТИ

 

КІЛЬКІСТЬ   КІЛЬКІСТЬ

ПРОДУКЦІЇ  ПРОДУКЦІЇ

СИРОВИНА  ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Рис. 3.6. Схема поведінки умовно-змінних витрат

У свою чергу, що стосується заробітної плати, то, враховуючи зацікавленість керівництва в зростанні виробництва продукції, на підприємстві може бути запроваджена або відрядно-прогресивна си-стема оплати праці (передбачає запровадження зростаючих розцінок залежно від кількості виробленої продукції, виконаних робіт та нада-них послуг понад встановлену норму), або відрядно-преміальна сис-тема  оплати  праці  (крім  оплати  за  звичайними  розцінками,

передбачає також преміювання працівників за перевиконання завдан-ня, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт). Схему поведінки витрат на оплату праці при використанні відрядно-преміальної або відрядно-прогресивної систем оплати праці за умов перевиконання працівниками виробничого завдання (позначеного літерою М) показано на рис. 3.6.

Як видно з рис. 3.6, до певної міри (позначки М) витрати на оп-лату праці мають пряму залежність від кількості виробленої про-дукції. В подальшому після перевиконання поставленого завдання витрати на оплату праці зростають більшими темпами, ніж зростає кількість виробленої продукції (див. позначене пунктиром).

Зауважимо! Виступаючи змінними (або умовно-змінними) по відношенню до обсягів виробництва, заробітна плата і матеріали поряд з тим є постійними (або умовно-постійними) витратами з розрахунку на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг!

Постійними називаються витрати, величина яких зали-шається незміною при збільшенні або зменшенні виробництва про-дукції, виконанні робіт та наданні послуг. До цього роду витрат мож-на віднести: амортизацію обладнання, страхування майна, орендну плату, адміністративні витрати, витрати на збут тощо.

Загальну схему поведінки постійних витрат представлено на рис. 3.7.

ВИТРАТИ

 

КІЛЬКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Рис. 3.7. Загальна схема поведінки  постійних витрат

Зауважимо, що представленому на рис 3.7. графіку поведінки постійних витрат, як правило, на практиці відповідають такі витрати, як: амортизація, страхові платежі, арендна плата та ін.

Поряд з тим, спираючись на практику роботи підприємств такі постійні витрати, як адміністративні витрати та витрати на збут, здебільшого виступають як умовно-постійні. Варіанти поведінки умовно-постійних витрат представлено на рис. 3.8.

Як видно з рис. 3.8. при зростанні обсягів виробництва відбу-вається лише незначне зростання (раптове або поступове) умовно-постійних витрат, яке може бути відображене графічно як схемами А і Б (див. позначене пунктиром), так і іншими варіантами.

 

ВИТРАТИ

 

ВИТРАТИ

 

 

 

 

 

КІЛЬКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

 

КІЛЬКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

 

 

 

СХЕМА А

 

СХЕМА Б

 

Рис. 3.8. Варіанти поведінки умовно-постійних витрат Зауважимо! Виступаючи постійними (або умовно-постійними) по відношенню до обсягів виробництва, амортизація, адміністра-тивні витрати, витрати на збут та ін. є поряд з тим змінними (або умовно-змінними) витратами з розрахунку на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг!

За відношенням до заданих параметрів витрати операційної діяльності поділяються на:

-          стандартні (нормативні);

-          фактичні.

Стандартні (нормативні) — це витрати, які відповідають визначеним на підприємстві розмірам витрат у розрахунку на одини-цю продукції, або визначеним параметрам діяльності того чи іншого структурного підрозділу, розрахованих з урахуванням його ресурс-них потужностей.

Фактичні витрати — це витрати, розміри яких сформували-ся в результаті виконання передбачених планом завдань і зафіксовані у первинних облікових документах та виробничих звітах структур-них підрозділів підприємства.

Різниці між фактичними і стандартними (нормативними) вит-ратами є відхиленнями, поділ яких на позитивні і негативні залежить від завдань, які ставляться при їх аналізі.

За сферою повноважень керівництва витрати операційної діяльності поділяються на :

-          контрольовані;

-          неконрольовані.

Контрольовані витрати – це витрати, які керівник структур-ного підрозділу підприємства або менеджер відповідної ланки уп-равління може конролювати і здійснювати на них вплив.

Неконтрольовані витрати — це витрати, які керівник струк-турного підрозділу підприємства або менеджер відповідної ланки уп-равління не може конролювати і здійснювати на них вплив.

Так, традиційно контрольованими витратами для керівника структурного підрозділу підприємства (цеху) є, як правило, заробітна плата та матеріали. У свою чергу, амортизація обладнання, оренда приміщення цеху, вартість страхування майна і т. ін. — неконтроль-овані для керівника цеху.

Поряд з цим, для головного бухгалтера, головного економіста, або заступника директора із виробництва усі вищезазначені витрати є контрольованими, оскільки у своїй роботі вони користуються зве-деними даними, збір яких і подача в зручному для аналізу вигляді за-безпечуються обліковою службою підприємства.