Ангедония


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

п олучаемые от него самого или (при объективном А.) от хорошо знаю-щих его лиц. Различают А. личности как синоним понятия «ис-тория развития личности», профессиональный, криминальный. В м едицине различают А. жизни и болезни.

АНАМНЕЗ (грец. anamnēsis — спогади) — медичний термін, прийня-тий і в психології: відомості про минуле людини, яку досліджують, одержують від цієї людини або (при об’єктивному А.) від осіб, що її добре знають. Розрізняють А. особистості як синонім поняття «істо-рія розвитку особистості», професійний, кримінальний. В м едицині розрізняють А. життя і хвороби.

АНГЕДОНИЯ (anhedonia) — отсутствие способности испытывать удовольствие.

АНГЕДОНІЯ (anhedonia) — відсутність здатності відчувати задово-лення.

АНИМА, АНИМУС (anima, animus) — юнгианские термины, обозна-чающие бессознательный или сознательный женский образ у муж-чин и бессознательный мужской образ у женщин. АНІМА, АНІМУС (anima, animus) — юнгіанські терміни, що означа-ють безсвідомий чи свідомий жіночий образ у чоловіків і безсвідомий чоловічий образ у жінок.

АНКЕТА — методическое средство для получения первичной со-циально-психологической информации на основе вербальной (сло-весной) коммуникации. Представляет собой опросный лист для п олучения ответов на заранее составленную систему вопросов. АНКЕТА — методичний засіб для отримання первинної соціально-психологічної інформації на основі вербальної (словесної) комуніка-ції, що пред ставляє опитувальний лист для отримання відповідей на заздалегідь складену систему питань.

АНКЕТА ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ — метод психологической науки: письменная постановка вопросов, предусматривающая письменные ответы об объективных или субъективных фактах психической де-ятельности опрашиваемого. Ответы даются в предусмотренной фор-ме (в этом отличие анкеты от вопросника) и подлежат дальнейшему

Антиципация

а нализу для вынесения суждения, особенно при т. н. закрытых во-просах, в которых важен не сам ответ, а его мотив, выявленный срав-нением с другими данными.

АНКЕТА ПСИХОЛОГІЧНА — метод психологічної науки: письмо-во поставлені питання, що передбачають письмові відповіді про об’єк-тивні або суб’єктивні факти психічної діяльності опитуваного. Від-повіді даються в передбаченій формі (в цьому відмінність анкети від з апитальника) і підлягають подальшому аналізу для винесення су-дження, особливо при закритих питаннях, в яких має значення не сама відповідь, а її мотив, який виявляється в порівнянні з іншими даними.

АНОМАЛИЯ (греч. anōmalia — отклонение) — отклонение разной

степени явления от нормы.

Синоним — девиация (лат. deviatio — отклонение).

АНОМАЛІЯ (грец. anōmalia — відхилення) — відхилення різного

ступеня явищ від норми.

Синонім — девіація (лат deviatio — відхилення).

АНОРЕКСИЯ (anorexia) — отсутствие аппетита, anorexia nerbosa: психогенное отсутствие аппетита, достаточно серьезное, чтобы пред-ставлять угрозу здоровью или жизни.

АНОРЕКСІЯ (anorexia) — відсутність апетиту, anorexia nerbosa: психогенна відсутність апетиту. Достатньо серйозне порушення, яке с тановить загрозу здоров’ю або життю.

АНТЕЦЕДЕНТНАЯ ПЕРЕМЕННАЯ — переменная, которая вызы-вает изменения в другой перемен ной, рассматриваемой в рамках дан-ной гипотезы как незави симая.

АНТЕЦЕДЕНТНА ЗМІННА — змінна, яка викликає зміни в іншій змінній, що розгляда ється в рамках даної гіпотези як незалежна.

АНТИЦИПАЦИЯ (лат. antitipacio — предвосхищение) — спо собность человека предугадывать события (напр., содержание еще не воспри-нятого при чтении текста, или показания прибора) как проявление опережающего отражения.

АНТИЦИПАЦІЯ (лат. antitipacio — надзахоплення) — здатність люди-ни передбачати події (напр., зміст ще не сприйнятого при читанні текс-ту, або показання приладу) як прояв випереджального відображення.

Антропоморфизм

АНТРОПОМОРФИЗМ (греч. anthrōpos — человек, morph — фор-ма) — на деление свойствами психики человека предметов и яв лений неживой природы, животных и растений.

АНТРОПОМОРФІЗМ (грец. anthrōpos — людина, morph — форма) — наділення рисами психіки людини предметів і явищ неживої приро-ди, тварин і рослин.

АПАТИЯ (греч. apatheia — бесчувственность) — психи ческое состоя-ние, вызванное утомлением, тяжелыми переживаниями или заболе-ванием и проявляющееся потерей интереса и безразличием к окружа-ющему. А. может переходить в свойство личности — апатичность. А. — отсутстве каких-либо эмоций вообще. Ее следует отличать от отчаяния, представляющего собой потерю надежды, и от скуки, воз-никающей при блокировании направленной вовне активности, будь то по внешним или по невротическим причинам. Согласно Drcenson (1949), апатия может быть жизнеспасающей защитой в экстремаль-ных ситуациях: приводя мышление как бы в нейтральное состоя-ние, можно избежать как отчаяния, так и истощения, вызванных неоправдавшимися надеждами.

АПАТІЯ (грец. apatheia — байдужість) — психічний стан, виклика-ний втомою, тяжкими переживаннями або захворюваннями і про-являється втратою інтересу і байдужістю до оточуючого. А. може п ереходити в характеристику особистості — апатичність. А. — відсутність будь-яких емоцій взагалі. Її слід відрізняти від від-чаю, що є втратою надії і від нудьги, що виникає при блокуванні спрямованої назовні активності, чи то за зовнішніми або за невротич-ними причинами. Згідно Drcenson (1949), апатія може бути життєво-рятувальним захистом в надзвичайних ситуаціях: приводячи думки в нейтральний стан, можна запобігти як відчаю, так і виснаження, викликаних невиправданими надіями.

АППЕРЦЕПЦИЯ (лат. ар — к, perceptio — восприятие) — свойство психики человека, выража ющее зависимость восприя тия предметов и явлений от прошлого опыта воспринимающего субъекта и от лич-ных особенностей его психической деятельности. АПЕРЦЕПЦІЯ (лат. ар — к, perceptio — сприйняття) — властивість психіки людини, що виражає залежність сприйняття предметів і

Ассоциативная психология

явищ від попереднього досвіду сприймаючого суб’єкта і від особис-тих особливостей його психічної діяльності.

АРТИКУЛЯЦИЯ (лат. articulare — расчленять) — понятие и термин лингвистики, фонетики и психологии: работа органов речи, необхо-димая для произношения определенных фонем.

АРТИКУЛЯЦІЯ (лат. articulare — розчленяти) — поняття і термін лінгвістики, фонетики і психології: робота органів мови, необхідна для вимови певних фонем.

АРХЕТИП (archetype) — юнгианский термин для обозначения содер-жания коллективного бессознательного, т. е. врожденных идей, или тенденция к организации опыта.

АРХЕТИП (archetype) — юнгіанський термін для позначення змісту колективного безсвідомого, тобто природжених ідей або тенденція до організації досвіду.

«Архетипи являють собою нуменозні структурні елементи психіки, які мають певну автономію, а також психічну енергію, яка дає мож-ливість архетипам притягувати зі свідомої частини душі найбільш підходящі для них змісти. Це символи, які діють перетворювально, їх функція складається з того, щоб перетворювати «нижчу» форму лібідо у «вищу». Архетипи не є ідея, це більш вроджена схильність відтворювати паралельні образи. Це ідентичні психічні структури, загальні для всіх людей» (К. Юнг).

АСОЦИАЛЬНОЕ ПОВЕДЕНИЕ — поведение, противоречащее обще-ственным нормам и принципам, выступающее в форме безнравствен-ных или противоправных деяний.

АСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА — поведінка, що протирічить суспіль-ним нормам і принципам, яка виступає у формі аморальних або про-типравних діянь.

АССОЦИАТИВНАЯ ПСИХОЛОГИЯ — ряд направлений функцио-нальной психологии, объединяемых признанием доминирующего значения ассоциаций как элемента психики. Термин был предложен Дж. Локком (1632–1704), но ее основы были уже у Аристотеля (384– 322 гг. до н. э.), Р. Декарта (1596–1650) и Б. Спинозы (1632–1677).

Ассоциация

В России А.п. развивал в прошлом веке М. М. Троицкий (1835–1899). И. П. Павлов обобщил понятия ассоциация и условный рефлекс. АСОЦІАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ — ряд галузей функціональної пси-хології, які об’єднуються визнанням домінуючого значення асоціа-цій як елементу психіки.

Термін був запропонований Дж. Локком (1632–1704), але його о снови були вже у Аристотеля (384–322 рр. до н.е.), Р. Декарта (1596–1650) і Б. Спінози (1632–1677). В Росії А.п. розвивав в минулому століт-ті М. М. Троцький (1835–1899). І. П. Павлов узагальнив поняття асо-ціація і умовний рефлекс.

АССОЦИАЦИЯ (лат. assоciatio — соединение) — отражение в со-знании связей познаваемых феноменов, когда представление об од-ном вызывает появление мысли о другом. Различают А. по сходству, смежности (во времени или в пространстве) и контрасту. Анализ А. собеседника позволяет глубже понять ход его мыслей. Омоним (социологический) — А. как группа людей. АСОЦІАЦІЯ (лат. assоciatio — об’єднання) — відображення в свідо-мості зв’язків пізнавальних феноменів, коли уява про одне викликає появу думки про інше. Розрізняють А. за схожістю, суміжністю (в часі або в просторі) і контрастом. Аналіз А. співбесідника дозволяє глибше зрозуміти хід його думок. Омонім (соціологічний) — А. як група людей.

АТРИБУТ (лат. atributo — придаю, наделяю) — необходимое, суще-ственное, неотъемлемое свойство объекта, без которого данный фено-мен, как отмечал Б. Спиноза «...не может ни существо вать, ни быть представляемым» (Избр. произв. — М., 1957. — С. 372). АТРИБУТ (лат. atributo — приділяю, наділяю) — необхідна, суттє-ва, невід’ємна властивість об’єкта, без якого даний феномен, як ви-значав Б. Спіноза «...не може ні існувати, ні бути уявним» (Вибр. тв. — М., 1957 р. — С. 372).

АТРИБУТЫ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ — активность, сознатель ность, целе-направленность, мотивированность.

АТРИБУТИ ДІЯЛЬНОСТІ — активність, свідомість, цілеспрямова-ність, вмотивованість.

Аутизм

АТРИБУТЫ ЛИЧНОСТИ — сознательность, динамичность, ак-

тивность.

АТРИБУТИ ОСОБИСТОСТІ — свідомість, динамічність, активність.

АТРИБУТЫ ПСИХИКИ — отражение: сиюминутное и опережаю-щее, субъективность, активность, адаптив ность. АТРИБУТИ ПСИХІКИ — відображення: миттєве і випереджаюче, суб’єктивність, активність, адаптивність.

АТРИБУТЫ СОЗНАНИЯ — переживание, знание, отношение. АТРИБУТИ СВІДОМОСТІ — переживання, знання, відношення.

АУТЕНТИЧНЫЙ И НЕАУТЕНТИЧНЫЙ (avthentic and iravthen-tic) — экзистенциальные термины, используемые для различения действий, выполняемых честно или нечестно, которые истинны или ложны по отношению к себе.

АУТЕНТИЧНИЙ І НЕАУТЕНТИЧНИЙ (avthentic and iravthen-tic) — екзистенційні терміни, що використовуються для розрізнен-ня дій, що виконуються чесно або нечесно, які є істинні або хибні стосовно себе.

АУТИЗМ (греч. autos — сам) — психическое состоя ние рефлексии, внутринаправленного внимания, отчужденности от среды. Может быть не только результатом неправильного воспитания или чертой характера — интроверта, но и симптомом заболевания. АУТИЗМ (грец. autos — сам) — хворобливий стан психіки, що ха-рактеризується зосередженістю людини на своїх переживаннях, відходом від реального зовнішнього світу. У дітей аутизм виража-ється порушенням поведінки, фантазіями, зниженням активності в грі, зменшенням мовного контакту, школярі втрачають інтерес до навчання, відчувають труднощі в шкільних заняттях, втрачають к онтакт з о днолітками й дорослими.

А. — психічний стан рефлексії, внутрішньоспрямованої уваги, в ідчуження від середовища. Може бути не тільки результатом непра-вильного виховання або рисою характеру — інтроверта, але і симп-томом захворювання.

Аутистическое мышление

АУТИСТИЧЕСКОЕ МЫШЛЕНИЕ — это мышление, которое опре-деляется лишь желаниями и фантазиями субъекта без учета окружаю-щей среды или реалистического восприятия пространства и времени. АУТИСТИЧНЕ МИСЛЕННЯ — це мислення, яке визначається лише бажаннями і фантазіями суб’єкта без врахування оточуючого серед-овища або реалістичного сприйняття простору і часу.

АУТОГЕННАЯ ТРЕНИРОВКА — вид тренировки, при которой тре-нирующийся вначале с помощью тренирующего, а за тем и сам путем самовнушения приучается управлять (в известной мере) своими пси-хическими и физиологическими явле ниям. Синоним (более точный) — психосоматическая тренировка. АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ — метод психічної саморегуляції, с амонавіювання, самоналаштування психіки, заснований на вико-ристанні процесу релаксації, і який дозволяє керувати психічними, фізіологічними процесами свого організму.

А.т. — вид психотерапії, заснований на максимальному психічному й м’язовому розслабленні, що поєднується з самонавіюванням. А.т. — вид тренування, при якому той, хто тренується на початку за допомогою тренера, потім привчається сам управляти своїми психіч-ними і фізіологічними явищами, за допомогою концентрації уваги. Синонім — психосоматичне тренування.

АУТСАЙДЕР (англ. outsider — посторонний) — понятие и термин с оциальной психологии: член группы, отвергнутый ею по причине психологической несовместимости.

АУТСАЙДЕР (англ. outsider — сторонній) — поняття і термін соці-альної психології: член групи, відкинутий нею через психологічну несумісність.

АФАЗИЯ (греч. aphasia — онемение) — полная или частичная утра-та способности речи вследствие поражения центра речи в левом п олушарии головного мозга. Синоним — немота.

АФАЗІЯ (грец. aphasia — оніміння) — повна або часткова втрата мови внаслідок ураження центру мови в лівій півкулі головного мозку. Синонім — німота.

Аффект

АФАНИЗ (aphanisis) — термин, введенный Jones (1948) для описа-ния крайней степени страха перед полной потерей способности к удо-вольствию.

АФАНІЗ (aphanisis) — термін, введений Jones (1948) для опису ост-раху (страху) перед повною втратою здатності до задоволення.

АФОНИЯ (aphonia) — неспособность говорить и издавать звуки. В тех случаях, когда является психогенной, представляет собой симп-том истерической конверсии.

АФОНІЯ (aphonia) — нездатність говорити і відтворювати звуки. В тих випадках, коли є психогенною, являє собою симптом істеричної конверсії.

АФФЕКТ (лат. affectus — волнение, страсть) — стремительно и бур-но протекающая, наиболее сильная эмоция взрывного свойства, н еподконтрольная сознанию и способная принять форму А. патоло-гического, делающего человека неподсудным. Человек отвечает за свои действия, совершенные в состоянии А. непатологического, по-тому что в его воле было не допустить себя до этого психического с остояния и вовремя сдержаться.

А. — общий термин для чувств и эмоции. Общепринятой психоанали-тической теории аффектов не существует, однако различают а ффекты разрядки, которые сопровождают проявление влечения, и аффекты напряжения, которые сопровождают сдерживание влечения. Счита-ется, что аффекты прикрепляются к идеям, а не наоборот. Различие понятий «аффект» и «эмоция» в том, что аффект р ассматривается как неразрывно связанный с идеями, а эмоция — как самоценное, независимое переживание.

АФЕКТ (лат. affectus — хвилювання, жага) — сильні й відносно к ороткочасні емоційні переживання, які супроводжуються різко ви-раженими довгостроковими проявами, розвивається в критичних умовах при нездатності суб’єкта знайти адекватний вихід із ситуа-цій, що виникають несподівано.

А. — загальний термін для почуття і емоцій. Загальноприйнятої пси-хоаналітичної теорії афектів не існує, проте, розрізняють афекти — р озрядки, які супроводжують прояв захоплення, і афекти н апруження, які супроводжують стримування захоплення. В важається, що афекти

Аффект неадекватности

прикріплюються до ідей, а не навпаки. Розрізнення понять «афект» і «емоція» в тому, що афект розглядається як нерозривно пов’язаний з ідеями, а емоція — як самоцінне, незалежне переживання.

АФФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТИ — вид аффекта, возникающий в ре-зультате его амбивалентности и проявляющийся в импульсивных действиях. Легко переходит в аффект патологический. АФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТІ — вид афекту, що виникає в результаті його амбівалентності і проявляється в імпульсивних діях. Легко пе-реходить в афект патологічний.

АФФЕКТ ПАТОЛОГИЧЕСКИЙ — вид аффекта, сопровождающий-ся глубоким помрачением сознания, рядом непроизвольных, часто нелепых импульсивных актов, действий, последующей амнезией, а иногда и глубоким сном.

АФЕКТ ПАТОЛОГІЧНИЙ — вид афекту, що супроводжується глибо-ким потьмаренням свідомості, довільними, часто безглуздими імпуль-сивними актами, діями, з настанням амнезії, а іноді і глибокого сну.

АФФЕКТИВНОЕ РАССТРОЙСТВО, ПСИХОЗ (affective disorder, psychosis) — психиатрический диагностический термин для пси-хозов, характеризующихся расстройствами настроения. См. маниа-кально-депрессивный психоз, депрессия, мания.

АФЕКТИВНИЙ РОЗЛАД, ПСИХОЗ (affective disorder, psychosis) — психіатричний діагностичний термін для психозів, що характери-зується розладами настрою. Див. маніакально-депресивний психоз, депресія, манія.

АФФЕРЕНТНЫЙ — обозначает нервы, передающие импульсы и сиг-налы от периферии к центру, — по контрасту с эфферентными нерва-ми, передающими их от центра к периферии.

АФЕРЕНТНИЙ — нервове волокно, що передає нервові імпульси від рецепторів до коркових центрів головного мозку.