СХЕМА СИСТЕМЫ ПСИХОЛОГИИ ТРУДА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

1.         Подсистема общих проблем.

1.1.      Методология и методы психологии труда и ее разделов.

1.2.      Психологическая профессиография.

1.3.      История психологии труда и ее проблем.

2.         Подсистема индивидуально-психологических проблем психоло-

гии труда.

2.1. Подсистема проблем приспособления личности к видам труда.

2.1.1.   Психологическая рационализация подбора кадров.

2.1.1.1.            Профессиональная ориентация.

2.1.1.1.1.         Профессиональное просвещение.

2.1.1.1.2.         Профессиональная консультация.

2.1.1.1.3.         Профессиональная адаптация.

 

2.1.1.2.            Психологический отбор.

2.1.1.3.            Психологический подбор.

2.1.1.4.            Изучение роли личностного фактора в несчастных случаях и браке.

2.1.2.   Психологическое обоснование профессионального обра-

зования.

2.1.2.1.            Психология трудового воспитания.

2.1.2.2.            Психология трудового и профессионального обу-чения.

Схема системы психологии труда

2.1.2.3.            Психология тренировок и тренажеров.

2.1.2.4.            Психологическая подготовка и мобилизация к различным видам труда.

2.2. Подсистема проблем приспособления труда к требованиям личности. 2.2.1. Психология организации труда.

2.2.1.1.            Рационализация рабочих мест и их производствен-ных межфункциональных связей.

2.2.1.2.            Режим труда и отдыха.

2.2.1.3.            Профилактика усталости трудящегося.

2.2.1.4.            Борьба с монотонностью.

СХЕМА СИСТЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАЦІ

1.         Підсистема загальних проблем.

1.1.      Методологія і методи психології праці та її розділів.

1.2.      Психологічна професіографія.

1.3.      Історія психології праці та її проблем.

2.         Підсистема індивідуально-психологічних проблем психології

праці.

2.1.      Підсистема проблем пристосування особистості до видів

праці.

2.1.1.   Психологічна раціоналізація підбору кадрів.

2.1.1.1.            Професійна орієнтація.

2.1.1.1.1.         Професійна освіта.

2.1.1.1.2.         Професійна консультація.

2.1.1.1.3.         Професійна адаптація.

2.1.1.2.            Психологічний відбір.

2.1.1.3.            Психологічний підбір.

2.1.1.4.            Вивчення ролі особистості фактора в нещасних ви-падках.

2.1.2.   Психологічне обґрунтування професійної освіти.

2.1.2.1.            Психологія трудового виховання.

2.1.2.2.            Психологія трудового і професійного навчання.

2.1.2.3.            Психологія тренувань і тренажерів.

2.1.2.4.            Психологічна підготовка і мобілізація до різних видів праці.

2.2.      Підсистема проблем застосування праці до потреб особис-

тості.

Психопатия

2.2.1. Психологія організації праці.

2.2.1.1.            Раціоналізація робочих місць і їх виробничих зв’язків.

2.2.1.2.            Режим праці і відпочинку.

2.2.1.3.            Профілактика стомленості працюючих.

2.2.1.4.            Боротьба з монотонністю.

ПСИХОЛОГИЯ УПРАВЛЕНИЯ — быстро развивающаяся в самосто-ятельную психологическую науку отрасль социальной психологии, предмет которой — взаимодействия субъектов управления и объектов управления, а основная задача — оптимизация этого взаимодействия. ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ — галузь соціальної психології, пред-мет якої — взаємодія суб’єктів управління і об’єктів управління, а основне завдання — оптимізація цієї взаємодії.

ПСИХОМЕТРИЯ — измерение психических явлений непосредствен-но (время протекания и сохранения, интенсивность, число восприни-маемого, запоминаемого, выполняемых действий) и путем баллиро-вания, в частности методом полярных баллов.

ПСИХОМЕТРІЯ — безпосереднє вимірювання психічних явищ (час протікання і збереження, інтенсивність, кількість сприйнятого, за-пам’ятованого, виконуваних дій) та вимірювання за балами, зокрема методом полярних балів.

ПСИХОМОТОРИКА — основной вид объективизации психики в сен-сомоторных, идеомоторных и эмоционально-моторных (в частности, импульсивных) реакциях и актах.

ПСИХОМОТОРИКА — основний вид об’єктивізації психіки в сенсо-моторних, ідеомоторних і емоційно-моторних (зокрема, імпульсив-них) реакціях і актах.

ПСИХОПАТИЯ — заболевание личности, а точнее — характера, развивающееся с раннего возраста и обусловленное наследственнос-тью, неблагоприятным пренатальным развитием или травмой моз-га при родах.

ПСИХОПАТІЯ — патологія характеру, при якій у суб’єкта спостері-гається стійке поєднання властивостей характеру, що перешкоджа-ють його адекватній адаптації в соціальному середовищі.

Психопатология

Захворювання особистості, а точніше — характеру, що розвивається з раннього дитинства і обумовлене спадковістю, несприятливим пре-натальним розвитком або травмою мозку при пологах.

ПСИХОПАТОЛОГИЯ (греч. pathas — страдание) — психические я вления, свойственные больной личности и изучаемые патопсихоло-гией в аспекте их сущности и психиатрией в аспекте их лечения. ПСИХОПАТОЛОГІЯ (грец. pathos — страждання) — галузь медици-ни, що вивчає загальні закономірності хвороб психіки, їх запобіган-ня, протікання, попередження й лікування.

П. — психічні явища, властиві хворій особистості, що вивчають-ся патопсихологією в аспекті їх сутності і психіатрією в аспекті їх лікування.

ПСИХОПРОГНОСТИКА — конечная цель психодиагностики как структурный прогноз особенностей деятельности конкретных хоро-шо психодиагностированных личностей или их типов. ПСИХОПРОГНОСТИКА — кінцева мета психодіагностики як струк-турного прогнозу особливостей поведінки та діяльності конкретних психодіагностованих особистостей або їх типів.

ПСИХОСЕКРЕТОРНЫЕ РЕАКЦИИ — вид психосоматических я влений как психически обусловленных изменений функций желез (слюнных, потовых, эндокринных и др.).

ПСИХОСЕКРЕТОРНІ РЕАКЦІЇ — вид психосоматичних явищ, як психічно обумовлених змін функцій залоз (слинних, потових, ендо-кринних та ін.).

ПСИХОСОМАТИКА (греч. soma — тело) — наука, лежащая на пере-сечении психологии с физиологией и медициной, предмет которой — психосоматические взаимодействия.

ПСИХОСОМАТИКА (грец. sоma — тіло) — наука, яка перебуває на перетині психології з фізіологією і медициною, предмет якої — пси-хосоматичні взаємодії.

ПСИХОСОМАТИЧЕСКИЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ — феномены вли-яния психики, а у человека — личности на внутреннюю среду с воего организма.

Психофизиологическая проблема

ПСИХОСОМАТИЧНІ ВЗАЄМОДІЇ — феномени впливу психіки, а у людини — особистості на внутрішнє середовище свого організму.

ПСИХОТЕРАПИЯ — общемедицинская наука, лежащая на пересе-чении психологии с медициной, предмет ее — лечение не только не-врозов, но и соматических болезней путем психических воздействий: словом (логотерапия и гипнотерапия), созданием требуемых меж-личностных отношений и психологического климата. П. опирается на все принципы психологии и, используя все категории, добавляет к ним общемедицинский принцип профилактики, сближающий ее с психогигиеной, а также категории «здоровье» и «болезнь». ПСИХОТЕРАПІЯ — на даний час не є однозначною галуззю науко-вих знань і практичних підходів. Згідно зі Страсбурзькою деклара-цією з психотерапії (1990 р.) «психотерапія — незалежна наукова дисципліна, практична діяльність, яка є незалежною та вільною професією.»

П. — загальномедична наука, яка перебуває на перетині психології з медициною, її предмет — лікування не тільки неврозів, але і сома-тичних хвороб шляхом психічних вливів: словом (логотерапія і гіп-нотерапія), створенням міжособистісних відносин і психологічного клімату. П. керується всіма принципами психології і, використову-ючи всі категорії, добавляє до них загальномедичний принцип профі-лактики, що зближує її з психологією, а також категорії «здоров’я» і «хвороба».

ПСИХОФАРМАКОЛОГИЯ — отрасль науки, лежащая на пересече-нии медицинской психологии с фармакологией.

Изучает действие на психику не только лекарств, но и любых хими-ческих веществ.

ПСИХОФАРМАКОЛОГІЯ — галузь науки, що лежить на перетині медичної психології з фармакологією.

Вивчає вплив на психіку не тільки лікарських препаратів, але і будь-яких хімічних речовин.

ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА — взаимодействие пси-хики и мозга, исследуемое психофизиологией.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ — взаємодія психіки і мозку, що досліджується психофізіологією.

Психофизиология

ПСИХОФИЗИОЛОГИЯ — отрасль психологии, имеющая тенденцию стать самостоятельной психологической наукой, предметом которой является скачок от физиологического отражения к психическому отражению.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ — галузь психології, предметом якої є транс-формація від фізіологічного до психічного відображень.

ПСИХОФИЗИЧЕСКИЙ ПАРАЛЛЕЛИЗМ — одно из толкований с оотношения психического и физического (физи ологического), со-гласно которому они неотделимы один от другого, но не связанны причинно.

ПСИХОФІЗИЧНИЙ ПАРАЛЕЛІЗМ — одне з тлумачень співвідно-шення психічного і фізичного (фізі ологічного), згідно з яким вони н евіддільні один від одного, але не пов’язані причиною.

ПУЛЬТ УПРАВЛЕНИЯ (лат. pulpitum, нем. pult — подмостки) — один из основных объектов инженерной психологии: совокупность контрольно-измерительных приборов и органов управления; объеди-нение сенсорного и моторного полей многих операторов. ПУЛЬТ УПРАВЛІННЯ (лат. pulpitum, нім. pult — підмостки) — один із основних об’єктів інженерної психології, сукупність контрольно-вимірювальних приладів і органів управління, об’єднання сенсорно-го і моторного полів багатьох операторів.

Развитие

Р

РАБОТОСПОСОБНОСТЬ — понятие, общее для психологии и физио-логии человека: способность выполнять определенную работу, изме-ряемая физиологическими и биохимическими параметрами. ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ — поняття, загальне для психології і фізіології людини: здатність людини виконувати певну роботу, що вимірюєть-ся фізіологічними і біохімічними параметрами.

РАБОЧАЯ ГИПОТЕЗА — утверждение, предсказывающее существо-вание некоторой зависи мости между показателями. РОБОЧА ГІПОТЕЗА — твердження, що передбачає існуван ня деякої залежності між показни ками.

РАБОЧЕЕ МЕСТО — участок пространства, на котором в данное время осуществляется трудовая деятельность. В Р.м. различают с енсорное поле и моторное поле. Р.м. бывают индивидуальные и кол-лективные.

РОБОЧЕ МІСЦЕ — ділянка простору, на якій в даний час здійсню-ється трудова діяльність. В Р.м. розрізняють сенсорне поле і мотор-не поле. Р.м. бувають індивідуальні і колективні.

РАДОСТЬ — чувство, в структуру которого входят эмоция удоволь-ствия и знание его причины; полярно горю. Высшая форма — Р. твор-чества.

РАДІСТЬ — почуття, в структуру якого входять емоція задоволення і знання його причини. Вища форма — радість творчості.

РАЗВИТИЕ (development) — психоанализ ут верждает, что поведение человека можно рассматри вать в его развитии, т. е. интерпретировать поведение взрослого как усложнение, или эволюцию, инфантильного поведения, и что его «высшие» формы можно понимать как усложне-ние примитивных вле чений и паттернов поведения. Процесс р азвития в целом можно рассматривать как результат двух фак торов: эволюции врожденных процессов развития и влияния опыта на эти процессы.

Развитие группы как коллектива

Травматическим является опыт, который нарушает или искажает раз-витие; точки фиксации обусловливают торможение развития. Не су-ществует подходящих терминов для обозначения опыта, ускоряюще-го раз витие. Пос кольку классическая аналитическая теория связана с идеей деления психики на Эго и ИД, она вынуждена постулировать параллельные формы развития: развитие Эго и развитие либидо. Пер-вое заключается в приобретении функции Эго, увеличивающих его ав-тономность, а второе — в превращении прегенитальных сек суальных и агрессивных влечений (см. секс и агрессия) во взрослые сексуальные и сублимирован ные виды деятельности (см. сублимация). РОЗВИТОК (development) — теорія психоаналізу стверджує, що п оведінку людини можна розглядати в її розвитку, тобто інтерпрету-вати поведінку дорослого як ускладнення, або еволюцію, інфантиль-ної поведінки, і що її «вищі» форми можна розуміти як ускладнення примітивних захоплень і паттернів поведінки. Процес розвитку в ці-лому можна розглядати як результат двох факторів: еволюції приро-джених процесів розвитку і вплив досвіду на ці процеси. Травматич-ним є досвід, який порушує або спотворює розвиток; точки фіксації обумовлює гальмування розвитку. Не існує подібних термінів для по-значення досвіду, що прискорює розвиток. Оскільки класична ана-літична теорія пов’язана з ідеєю розподілу психіки на Его та ІД вона змушена постулювати паралельні форми розвитку: розвиток Его і розвиток лібідо. Перше полягає в придбанні функцій Его, що збіль-шує його автономність, а друге — в перетворенні прегенітальних сек-суальних і агресивних захоплень (див. секс і агресія) в дорослі сек-суальні і сублімовані види діяльності (див. сублімація).

РАЗВИТИЕ ГРУППЫ КАК КОЛЛЕКТИВА — имеет шесть этапов, которые по Л. И. Уманскому таковы: группа — конгломерат; номи-нальная группа; группа — ассоциация; группа — кооперация; авто-номная группа; коллектив.

Учет этих этапов необходим при управлении формированием коллек-тива и при оценке уровня его развития.

РОЗВИТОК ГРУПИ ЯК КОЛЕКТИВУ — має шість етапів, які за Л. І. Уманським, такі: група-конгломерат; номінальна група; група-асоціація; група-кооперація; автономна група; колектив. Врахування цих етапів необхідний при формуванні колективу і при оцінці рівня його розвитку.

Раздвоение личности

РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ — высший уровень развития психики; име-ет специфические этапы и рубежи развития личности, приведенные ниже на схеме.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ — вищий рівень розвитку психіки; має специфічні етапи і рубежі розвитку особистості, наведений нижче на схемі.

РАЗВИТИЕ ПСИХИКИ — общепсихологическая категория, опираю-щаяся на все другие, начиная с форм психического отражения, и по-тому последняя в их иерархии; принцип психологии: постепенное и скачкообразное усложнение психики как в процессуальном, так и в содержательном аспекте. При отрицательном Р.п. происходят ее де-градация и распад.

Различают следующие периоды Р.п.: филогенез психики, антропоге-нез психики, общественно-историческое развитие психики, онтоге-нез психики.

РОЗВИТОК ПСИХІКИ — загальнопсихологічна категорія, що спи-рається на всі інші категорії, починаючи з форм психічного відобра-ження і тому є останньою в цій ієрархії; принцип психології: посту-пове і стрибкоподібне ускладнення психіки як в процесу аль ному, так і в змістовному аспекті. Негативний Р.п. призводить до деградації і розпаду психіки.

Розрізняють наступні періоди Р.п.: філогенез психіки, антропогенез психіки, загально-історичний розвиток психіки, онтогенез психіки.

РАЗДВОЕНИЕ ЛИЧНОСТИ — психопатологическое явление, при котором у человека образуются независимые одна от другой личнос-ти (две и более, известно даже 13), и проявляющиеся одна вместо дру-гой после кратковременного помрачения сознания. В основе Р.л. ле-жит патология памяти. Изучение этого заболевания помогает лучше понять зависимость Я — личности от памяти.

РОЗДВОЄННЯ ОСОБИСТОСТІ — психопатологічне явище, при яко-му у людини утворюються незалежні одна від одної особистості (дві і більше, відомо навіть 13), що проявляється одна замість іншої після короткочасного потьмарення свідомості. В основі Р.о. лежить пато-логія психіки. Вивчення цього захворювання допомагає краще зро-зуміти залежність Я — особистості від пам’яті.

Раздражимость

РАЗДРАЖИМОСТЬ — форма физиологического отражения как основное свойство живых организмов реагировать на различные внеш ние или внутренние раздражители. Р. нервных клеток приняло форму возбуждения.

РОЗДРАТОВАНІСТЬ — форма фізіологічного відображення як основ-на властивість живих організмів реагувати на різні зовнішні або вну-трішні подразники. Р. нервових клітин набула форми збудження.

РАЗДРАЖИТЕЛЬ — объект внешней или внутренней среды, дей-ствие которого на организм человека, животного или растения вы-зывает раздражение живой материи.

ПОДРАЗНИК — об’єкт зовнішнього або внутрішнього середовища; дія якого на організм людей, тварин або рослин викликає подразнен-ня живої матерії.

РАЗЛИЧИЯ ИНДИВИ ДУАЛЬНЫЕ («субъективная переменная», или фактор) испыту емых — основной источник ненадежности (и тем са-мым — нарушения внутре нней валидности) в групповом экспери менте. ВІДМІННОСТІ ІНДИВІ ДУАЛЬНІ («суб’єктивна змінна», або чин-ник) випробуваних — основне джерело ненадійності (і тим самим по-рушення внутрішньої валідності) в груповому експери менті.

РАЗРЯДКА (discharge) — понятие подразумевает предварительное образование заряда напряжения, энергии, импульса или эмоции, разрядка которых ведет к снижению напряжения. РОЗРЯДКА (discharge) — поняття як попереднє утворення заряду напруги, енергії, імпульсу або емоції, розрядка яких веде до знижен-ня напруги.

РАНДОМИЗАЦИЯ — такая процедура отбора признаков для иссле-дования (или получения сопоставимых групп в экспери менте), когда каждый признак из некоторой совокупности и каждая комбинация признаков заданного размера имеет равные с другими шансы на по-падание в выборку.

РАНДОМІЗАЦІЯ — така процедура відбору ознак для дослідження (або отримання порівнянних груп в експерименті), коли кожна озна-ка з якоїсь сукупності і кожна комбінація ознак заданого розміру має рівні з іншими шанси на попадання у виборку.

Раскаяние

РАППОРТ (фр. rapport — связь) — позитивное отношение и связь между людьми, которые устанавливаются в близких межличност-ных отношениях, а также в процессе взаимодействия исследователя и испытуемого, психотерапевта и клиента:

а)         в широком смысле — это эмоциональная связь между людьми в

межличностных отношениях;

б)         в узком смысле — связь, устанавливаемая между суггестором и

суггерендом, образова вшаяся в результате их внушающего вза-

имодействия.

Физиологически Р. определяется наличием в заторможенной коре головного мозга сторожевого пункта, обеспечивающего повышенную внушаемость.

РАППОРТ — (фр. rapport — зв’язок) — позитивні відносини і зв’язок між людьми, які вста новлюються в близьких міжособистісних від-носинах, а також в процесі взаємодії до слідника та досліджуваного, психотерапевта та клієнта:

а)         у широкому смислі це емоційний зв’язок між людьми в між-

особистісних стосунках, атмосфера довіри, яка складається між

психотерапевтом та клієнтом;

б)         у вузькому смислі — зв’язок, який встановлюється між су-

гестором та сугерендом, що утворився в результаті навіюваної

взаємодії.

Фізіологічно Р. проявляється при наявності в загальмованій корі г оловного мозку сторожового пункту, що забезпечує підвищену навіюваність.

РАСКАЯНИЕ — результат мышления, который приводит к убеж-дению в ошибочности, безнравственности или преступности со-вершенных ранее действий и связан с чувством вины и угрызением совести.

РОЗКАЯННЯ — почуття моральної відповідальності людини перед собою або суспільством за свої вчинки, що переживається як пору-шення обов’язку при порівнянні цих вчинків з нормами моральними або правовими.

Р. — результат мислення, який призводить до переконання в помил-ковості, аморальності або злочинності раніше скоєних дій і пов’яза-ний з почуттям провини або докорів сумління.

Распределение

РАСПРЕДЕЛЕНИЕ — способ организации эксперимен тальных групп

из имеющихся в наличии испытуемых — либо специ ально привле-

ченных («captive», «заложников»), либо добровольных участников

эксперимента.

РОЗПОДІЛ — спосіб організації експерименталь них груп випробу-

ваних, що є в наявності або спеціально залучених («captive», «залож-

ників»), або добровільних учасників експери менту.

РАСПРЕДЕЛЕНИЕ ВНИМАНИЯ — одно из качеств внимания, определяющее способность человека одновременно выполнять не-сколько действий, рассредоточивая между ними внимание. Прак-тически Р. в. чередуется с переключением внимания. РОЗПОДІЛ УВАГИ — одна із якостей уваги, яка визначає здібність людини одночасно виконувати декілька дій, розосереджуючи між ними увагу. Практично Р.у. чергується з переключенням уваги.

РАСПРЕДЕЛЕНИЕ ФУНКЦИЙ СОВМЕСТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОС-

ТИ — элементарный вид и обычно первый этап совместной деятель-ности, являющийся обязательным динамическим компонентом б олее сложной деятельности. Учитывая цель совместной деятельности, ее отдельные задачи и особенности личностей, которые будут ее выпо-лнять, Р.ф.с.д. позволяет получать оптимальный результат. РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ СУМІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — елементарний вид і перший етап спільної діяльності, що є обов’язковим динамічним компонентом більш складної діяльності. Враховуючи мету сумісної діяльності, її окремі завдання і особливості особистостей, які будуть її виконувати, Р.ф.с.д. дозволяє одержати оптимальний результат.

РАСЩЕПЛЕНИЕ (splitting) — процесс (защитный механизм), пос-редством которого психи ческая структура теряет свою целостность, образуя взамен две или более подструктуры. Описано как рас щепление 9го, так и расщепление объекта. После расщепления Эго обычно лишь одно из образовав шихся частичных Эго ощущается как «самость», другое же представляет собой (обычно) бессознатель ную «отколов-шуюся часть Эго». После расщепления объекта эмоциональное отно-шение к двум подструк турам обычно прямо противоположное: один объект ощущается как «хороший», другой — как «п лохой». Расщеп-ление Эго и объекта часто связывается с о трицанием и п роекцией;