Пантомимика


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

ПАНЕЛЬНОЕ ОБСЛЕДОВАНИЕ — обследование, в котором прово-дится серия наблюдений в разные моменты времени над одной и той же группой изучаемых объектов.

ПАНЕЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ — обстеження, в якому проводиться се-рія спостережень в різні моменти над однією і тією ж групою о б’єктів, що вивчаються.

ПАНИКА (греч. panikon — безотчетный ужас) — массовидное я вление, психологическое состояние, вызванное угрожающим воздействием внешних условий и выраженное в чувстве страха и стремлении лю-бым способом избежать опасной ситуации. В состоянии П. превалиру-ют неосознанные, ярко эмоционально окрашенные явления. ПАНІКА (грец. panikos — несвідомий жах, страх) — явище загалу, психологічний стан, викликаний погрожуючим впливом зовнішніх умов і виражається в почутті страху і прагненні будь-яким чином уникнути небезпечної ситуації. В стані П. переважають неосмислені, яскраво емоційно забарвлені феномени.

ПАНПСИХИЗМ (греч. pan — все, psych — душа) — идеали стическое представление о всеобщей одушевленности природы. Корни П. — в первобытных религиях и древнегреческой философии, но П. разделяли и такие философы и ученые, как Д. Бруно, Б. Спи-ноза, Э. Геккель, К. Циолковский. Частный случай П. — панбио-психизм.

Синоним — гилозоизм (греч. hylē — вещество, zōē — жизнь). ПАНПСИХІЗМ (грец. pan — все, psych — душа) — ідеалістичне уяв-лення про одушевленість природи.

Корені П. — в первісних релігіях і давньогрецькій філософії, але П. розділяли і такі філософи і вчені, як Д. Бруно, Б. Спіноза, Е. Гек-кель, К. Ціолковський. Окремий випадок П. — панбіопсихізм. Синонім — гілозоїзм (грец. hylē — речовина, zōē — життя).

ПАНТОМИМИКА (греч. pantomimos — всему подражающий) — о бъективизация эмоций не только мимикой, но и движениями ко-нечностей, туловищем и головой.

ПАНТОМІМІКА (грец. pantomimos — той, що наслідує) об’єкти-візація емоцій не тільки мімікою, але і рухами кінцівок, тулубом і головою.

Парадигма

ПАРАДИГМА в психологии (греч. paradeigma — пример, образец) — случай, поступок или вообще психическое явление, которое может быть взято в качестве идеала, но не является достаточным основани-ем для объяснения сущности другого явления путем умозаключения по аналогии.

Омоним — П. как условно упрощенная теоретическая модель. ПАРАДИГМА в психології (грец. paradeigma — приклад, зразок)

1)         випадок, вчинок або взагалі психічне явище, яке може бути взя-те за ідеал, але не є достатньою підставою для пояснення суті ін-шого явища шляхом умовиводів за аналогією;

2)         вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, методів дослідження, що господарюють протягом певного історичного періоду в науці.

ПАРАМЕТР в психологии (греч. parametron — отмеривающий) — ве-личина, определяющая оценку конкретного свойства психического явления или его проявления в действии или деятельности; элемент формализации индикатора.

П. — любой признак совокупности (в отличие от признака выборки). ПАРАМЕТР в психології (грец. parametron — вимірювальний) — ве-личина, що визначає оцінку конкретної властивості психічного яви-ща або його виявлення в дії або діяльності; елемент формалізації ін-дикатора. П. — будь-яка ознака сукупності (на від міну від ознаки вибірки).

ПАРАПРАКСИЯ (parapraxia) — ошибочное действие, вызванное вмешательством какого-либо бессознательного желания, конфликта, потока мыслей. Оговорки и описки — классические парапраксии. ПАРАПРАКСІЯ (parapraxia) — помилкова дія, викликана втручан-ням будь-якого безсвідомого бажання, конфлікту, потоку думок. Об-мовки і описки — класичні парапраксії.

ПАРАПСИХОЛОГИЯ (греч. para — возле, около) — направление ис-следований, ставящее своей целью установить факт существования, специфику проявления и природу чувствительности, не объяснимой деятельностью рецепторов и анализаторов, а также выявить формы воздействия живого существа на физические явления вне организма без посредства мышечных усилий.

Патопсихология

ПАРАПСИХОЛОГІЯ (грец. para — біля, навколо) — спрямованість досліджень, що ставить своєю метою встановити факт існуван-ня, специфіку виявлення і природу чуттєвості, що не пояснюєть-ся д іяльністю рецепторів і аналізаторів, а також виявити форми впливу ж ивої істоти на фізичні явища поза організмом без посеред-ництва м’язових зусиль.

ПАССИВНОСТЬ (лат. passivus — недеятельный) — свой ство лич-ности, противоположное активности и имеющее ряд проявлений: б ездеятельность, безразличие, безуча стность, безынициативность, безволие, несамостоятельность.

ПАСИВНІСТЬ (лат. passivus — недіяльний) — властивість особистос-ті, протилежна активності і має ряд виявлень: бездіяльність, бай-дужість, пасивність, безініціативність, безволля, несамостійність.

ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ (греч. pathos — стра-дание, logos — учение) — категория медицин ской психологии, обоб-щающая общепсихологи ческую категорию — развитие психики и к а тегорию медицины — болезнь. П.р.л. имеет две основные формы: д еградация личности вследствие болезни и становление больной лич-ности как следствие неправильного формирования здоровой премор-бидной личности.

ПАТОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ (грец. pathos — страж-дання, logos — вчення) — категорія медичної психології, узагальню-юча загальнопсихологічну категорію — розвиток психіки і катего-рію медицини — хворобу. П.р.о. має дві основні форми: деградація особистості внаслідок хвороби і становлення хворого як наслідок не-правильного формування здорової преморбідної особистості.

ПАТОПСИХОЛОГИЯ — отрасль медицинской пси хологии, предмет которой — психопатология, а за дача — психодиагностика с целью уточнения медицин ского диагноза и помощи лечению, в частности психотерапии и трудотерапии.

ПАТОПСИХОЛОГІЯ — галузь медичної психології, предмет якої — психопатологія, а завдання — психодіагностика з метою уточнення медичного діагнозу і допомоги особистості (лікуванню та реабіліта-ції, психотерапії і трудотерапії).

Педагогическая психология

ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ — психологическая наука со-циально-психологического ствола дерева психологической науки, предмет которой — значение психики в тренировке, упражнении, обучении и воспитании как методах формирования личности с ц елью улучшения эффективности и качества педагогического процесса. П.п., взаимодействуя с психологией управления, использует полу-ченные ею данные в своих целях, как и психология управления — данные П.п. применительно к процессу руководства. ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ — психологічна наука соціально-пси-хологічного стовбура дерева психологічної науки, предмет якої — зна-чення психіки в тренуванні, вправах, навчанні і вихованні як методах формування особистості з метою покращення ефективності і якості пе-дагогічного процесу. П.п., взаємодіючи з психологією управління, в икористовує одержані нею дані в своїх цілях, як і психологія управлін-ня — дані П.п. використовуються відповідно до процесу керівництва.

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ СПОСОБНОСТИ — вид способностей личности, структуру которых Н. В. Кузьмина считает отражением педагогичес-кой деятельности, выделяя в ней три подструктуры:

•          конструктивные С. — проектировать личность учащегося, о тбирать и композиционно строить учебно-воспитательный ма-териал применительно к его индивидуальным особенностям;

•          организаторские С. — включать учащихся в различные виды деятельности и делать коллектив инструментом воздействия на каждую отдельную личность, а личность — активной в движе-нии к целям воспитания;

•          коммуникативные С. — устанавливать правильные взаимо-отношения с учащимися и перестраивать их в соответствии с р азвитием требований к педагогу.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ — вид здібностей особистості, структуру яких Н. В. Кузьміна вважає відображенням педагогічної діяльності, виділяючи в ній три підструктури:

•          конструктивні З. — проектувати особистість учнів, відбирати і композиційно будувати навчально-виховний матеріал відповід-но до його індивідуальних здібностей;

•          організаторські З. — включати учнів в різні види діяльності і робити колектив інструментом впливу на кожну окрему особис-тість, а особистість — активною в досягненні мети виховання;

Переживание

• комунікативні З. — встановлювати правильні взаємовідносини з учнями і перебудовувати їх згідно з розвитком вимог до педагога.

ПЕДОЛОГИЯ (греч. paides — дети, logos — учение) — буквально наука о детях, понятие и термин, выражающие возникшие в кон-це X IX в. в США и Западной Европе концепции развития ребенка. В 20-х — начале 30-х гг. эти концепции поддержали некоторые со-ветские педагоги, психологи, физиологи и врачи, положившие в ее основу теорию двух факторов и тестирование.

ПЕДОЛОГІЯ (грец. paides — діти, logos — вчення) — буквально наука про дітей, поняття і термін, що виражають концепції розвитку дити-ни, що виникли в кінці ХІХ ст. в США і Західній Європі. В 20-х — поч. 30-х рр. ці концепції підтримали деякі педагоги, психологи, фізіоло-ги і лікарі, щозаклали в основу теорію двох факторів і тестування.

ПЕРВАЯ СИГНАЛЬНАЯ СИСТЕМА ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ — вве-денные И. П. Павловым понятие и термин как фило- и онтогенети-ческая основа второй сигнальной системы действительности. ПЕРША СИГНАЛЬНА СИСТЕМА ДІЙСНОСТІ — введені І. П. Пав-ловим поняття і термін як філо- і онтогенетична основа другої сиг-нальної системи дійсності.

ПЕРЕВОСПИТАНИЕ — вид воспитания, цель которого — устране-ние отрицательных и развитие положительных свойств личности, с тем чтобы, опираясь на них, гармонично формировать личность в це-лом и главное — мотивы ее деятельности.

ПЕРЕВИХОВАННЯ — вид виховання, мета якого — усунення не-гативних і розвиток позитивних властивостей особистості, з тим, щоб спираючись на них, гармонійно формувати особистість в цілому і головне — мотиви її діяльності.

ПЕРЕЖИВАНИЕ — простейшее субъективное явление, которое определило скачок от физиологической формы отражения, присущей и растениям, к психической, присущей только животным, имеющим кору головного мозга. У человека П. потребностей, эмоций, чувств, волевого усилия и творчества — одно из трех атрибутов сознания.

Перекрестное обследование

ПЕРЕЖИВАННЯ — найпростіше суб’єктивне явище, яке визначило стрибок від фізіологічної форми відображення, властиве і рослинам, до психічної, властивій тільки тваринам, що мають кору головного мозку. У людини П. потреб, емоцій, почуттів, вольових зусиль і твор-чості — одне із трьох атрибутів свідомості.

ПЕРЕКРЕСТНОЕ ОБСЛЕДОВАНИЕ — обследование, при котором срав ниваются единовременно получен ные данные различных случаев. ПЕРЕХРЕСНЕ ОБСТЕЖЕННЯ — обстеження, при якому порівню-ються одночасно отримані дані різних випадків.

ПЕРЕМЕННАЯ — основной термин словаря экспери ментатора: лю-бая реаль ность, которая может изменяться, и это изменение прояв-ляется и фикси руется в эксперименте.

ЗМІННА — основний термін словника експери ментатора: будь-яка реальність, яка може змінюватися, і ця зміна виявляється і фіксуєть-ся в експери менті.

ПЕРЕМЕННАЯ БАЗИСНАЯ («ЛЕЖАЩАЯ В ОСНОВЕ») — на ко-торую (и только на нее), согласно теоретическим предполо жениям, о казывает свое действие независимая переменная. ЗМІННА БАЗИСНА («ЩО ЛЕЖИТЬ В ОСНОВІ») — на яку (і тіль-ки на неї), згідно з теоретичними припущеннями, має вплив дія незалежної змінної.

ПЕРЕМЕННАЯ ЕДИНИЧНАЯ НЕЗАВИСИМАЯ — независимая п еременная в лабо раторном эксперименте.

ЗМІННА ОДИНИЧНА НЕЗАЛЕЖНА — незалежна змінна в лабора-торному експерименті.

ПЕРЕМЕННАЯ КАЧЕСТВЕННАЯ — условия состояния которой отлича ются друг от друга качествен ным образом. ЗМІННА ЯКІСНА — умови стану якої якісно відрізняються одна від одної.

ПЕРЕМЕННАЯ КОЛИЧЕСТВЕННАЯ НЕЗАВИСИМАЯ — раз личия между уровнями которой можно количественно измерить; привлека-ется в многоуровневом эксперименте.

Переосмысливание жизненного пути

ЗМІННА КІЛЬКІСНА НЕЗАЛЕЖНА — відмінності між рівнями якої можна кількісно виміряти; використовується в багаторівневому експерименті.

ПЕРЕМЕННАЯ РАСШИРЕННАЯ — результат введения нового усло-вия независимой переменной для контроля сопутствующего смеше ния. ЗМІННА РОЗШИРЕНА — результат введення нової умови незалеж-ною змінною для контролю супроводжувального змішування.

ПЕРЕНОС НАВЫКОВ — взаимодействие уже имеющихся навыков с вновь приобретенными. Если старые помогают новым, говорят о по-ложительном переносе, если мешают — об отрицательном. Синоним — интерференция навыков.

ПЕРЕНЕСЕННЯ НАВИЧОК — взаємодія навичок із знову набутими. Якщо старі допомагають новим, говорять про позитивне перенесен-ня, якщо заважають — про негативне. Синонім — інтерференція навичок.

ПЕРЕОРИЕНТАЦИЯ ЛИЧНОСТИ ИЛИ ГРУППЫ — прием перевос-питания: изменение их ценностной ориентации (ЦОЕ), жизненной позиции, мотивов в нужном направлении.

ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ АБО ГРУПИ — прийом переви-ховання: зміна їх ціннісної орієнтації (ЦО), життєвої позиції, моти-вів в необхідному напрямі.

ПЕРЕОСМЫСЛИВАНИЕ ЖИЗНЕННОГО ПУТИ — психическое со-стояние, определяемое мыслями с оценкой своей прошлой и будущей деятельности и возможности ее изменения. Частый (но не обязатель-ный) рубеж этапов развития личности, обычно свойственный (по данным Б. С. Братуся) возрасту в 30 лет (± 2 года) и за 1–1,5 года до в ыхода на пенсию.

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ — психічний стан, що визначається думками з оцінкою своєї минулої і майбутньої жит-тєдіяльності і можливості її зміни. Частий (але не о бов’язковий) р убіж е тапів розвитку особистості, звичайно, властивий (за даними Б. С. Братуся) віку до 30 років (± 2 роки) і за 1–1,5 роки до виходу на пенсію.

Переутомление

ПЕРЕУТОМЛЕНИЕ — кумуляция (накопление) утомления в резуль-тате неправильного режима труда и отдыха.

ПЕРЕВТОМА — кумуляція (накопичення) стомлення в результаті неправильного режиму праці і відпочинку.

ПЕРЕХОДНЫЙ ВОЗРАСТ — см. сенситивный период. ПЕРЕХІДНИЙ ВІК — див. сенситивний період.

ПЕРИОДИЗАЦИЯ в психологии (греч. periodos — круговорот, про-межуток времени, охватывающий законченный процесс) — в ис-тории психологии процесс и результат исторического и системно-структурного анализа развития психологической науки, ее отрасли или проблемы, элементами которой, взятой за целое, являются обще-ственно-исторически обусловленные психологические факты, а ие-рархическими подсистемами — периоды и подчиненные им этапы. ПЕРІОДИЗАЦІЯ в психології (грец. periodos — обіг інтервалу часу, що охоплює закінчений процес) — в історії психології процес і ре-зультат історичного і системно-структурного аналізу розвитку пси-хологічної науки, її галузі або проблеми, елементами якої, взятої за ціле, є суспільно-історично обумовлені психологічні факти, а ієрар-хічними підсистемами — періоди та їх етапи.

ПЕРИОДИЗАЦИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ СОЦИАЛЬНОЙ ПСИХО-ЛОГИИ:

•          I период (1918–1940) — социально-психологический аспект психологии труда и личности с позиций акцентирования обще-ственно-исторической обусловленности сознания;

•          II период (1941–1958) — негативное отношение и отождествле-ние с психологической школой социологии;

•          Ш период (1959–1976) — расширение фронта исследований, преподавания, издания монографий и пособий, уточнения сис-темы проблем и языка;

•          IV период (с 1977 г.) — выход социальной психологии за ее рамки как закрытой системы на пересечение с другими пси-хологическими науками, и прежде всего с психологией труда и личности.

Персонология

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ:

•          І період (1918–1940) — соціально-психологічний аспект пси-хології праці і особистості з позицій акцентування суспільно-іс-торичної обумовленості свідомості;

•          ІІ період (1941–1958) — негативне ставлення і ототожнення з психологічною школою соціології;

•          ІІІ період (1959–1976) — розширення фронту досліджень, ви-кладання, видання монографій і посібників, уточнення системи проблем і мови;

•          IV період (з 1977 р.) — вихід соціальної психології за її рамки, як закритої системи, що пересікається з іншими психологічни-ми науками, і перш за все з психологією праці і особистості.

ПЕРСЕВЕРАЦИЯ (лат. perseveratio — упорство) — непроизвольное на-зойливое повторное воспроизведение какого-либо представления (П. памяти), движения (моторная П.) или мышления (навязчивая идея). ПЕРСЕВЕРАЦІЯ (лат. perseveratio — впертість) — довільне повторне відтворення будь-якої уяви (П. пам’яті), руху (моторна П.) або мис-лення (нав’язлива ідея).

ПЕРСОНА (persona) — юнгианский термин для обозначения поведе-ния, которое находится в соответствии с требованиями повседневной жизни индивида.

ПЕРСОНА (persona) — юнгіанський термін для позначення поведін-ки, яка відповідає вимогам повсякденного життя індивіда.

ПЕРСОНАЛИЗМ (лат. persona — личность) — направление в совре-менной буржуазной философии и психологии, признающее личность первичной творческой реальностью и ценностью. ПЕРСОНАЛІЗМ (лат. persona — особистість) — напрям в сучасній філософії і психології, що визнає особистість творчою реальністю і цінністю.

ПЕРСОНОЛОГИЯ (personology) — термин, заимствованный Марджо-ри Брайерли у генерала Сматса для определения подхода к изучению личности «не как к абстракции или набору психологических абстрак-ций, а скорее как к полному жизни организму, как к органическому психическому целому, каковой rar xcellence личность и является».

Перспектива жизненная

ПЕРСОНОЛОГІЯ (personology) — термін, запозичений Марджорі Брайєрлі у генерала Сматса для визначення підходу до вивчення осо-бистості «не як до абстракції або набору психологічних абстракцій, а скоріше як до повного життя організму, як до органічного психічно-го цілого, якою rar xcellence і є особистість».

ПЕРСПЕКТИВА ЖИЗНЕННАЯ — образ желанной и осознаваемой как возможной своей будущей жизни при условии достижения опре-деленных целей. П. ж. взаимодействует с жизненной позицией лич-ности, являясь чаще ее следствием, но иногда и причиной. ПЕРСПЕКТИВА ЖИТТЄВА — образ бажаного і усвідомленого як можливого свого майбутнього життя за умов досягнення певних ці-лей. П.ж. взаємодіє з життєвою позицією особистості, може бути як наслідком, так і причиною.

ПЕРЦЕПТИВНЫЙ — относящийся к восприятию. ПЕРЦЕПТИВНИЙ — такий, що відноситься до сприйняття.

ПЕРЦЕПЦИЯ (лат. perceptio) — см. восприятие. ПЕРЦЕПЦІЯ (лат. perceptio) — див. сприйняття.

ПЕРЦИПИЕНТ (лат. perceptio — воспринимать) — человек, на ко-торого воздействует другой, называемый агентом. В случае воздей-ствия внушением П. называют суггерендом.

ПЕРЦЕПІЄНТ (лат. percеptio — сприймати) — людина, на яку впли-ває інша, що називається агент. У випадку впливу навіюванням П. називають сугерендом.

ПИЛОТАЖНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ — мелкомасштабная проверка мер и процедур исследования, преследу ющая цель заблаговременно выявить все слабые места в его плане или инструментарии. ПІЛОТАЖНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — дрібномасштабна перевірка захо-дів і процедур дослідження, що пере слідує мету завчасно виявити всі слабкі місця в його плані або інструментарії.

ПЛАН — для двух рандомизированных групп с тестированием после экспериментального испытания.

Поведение

ПЛАН — для двох рандомізованих груп з тестуванням після експе-риментального випробування.

ПЛАНИРОВАНИЕ — вид умственной деятельности, при котором создается образ потребного будущего, включающий понимание эта-пов его достижения.

ПЛАНУВАННЯ — вид розумової діяльності, при якому створюється образ потрібного майбутнього, що включає розуміння етапів його досягнення.

ПЛАНИРОВАНИЕ ДЕЙСТВИЙ («заплани рованная манипуляция») эксперимента — первое необходимое усло вие его проведе ния, воз-можность самосто ятельного управ ления независимой переменной. ПЛАНУВАННЯ ДІЙ («запланована маніпуляція») експерименту — перша необхідна умова його проведення, можливість самостій ного управління незалежною змінною.

ПЛАСТИЧНОСТЬ ЛИЧНОСТИ (греч. plastikos — лепной) — спо-собность личности к адаптации и формированию как проявление взаимодействия процессуального и содержательного в ее структуре. ПЛАСТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ (грец. plastikos — ліпний) — здат-ність особистості до адаптації і формування як виявлення взаємодії процесуального і змістовного в її структурі.

ПОВЕДЕНИЕ — термин, имеющий несколько значений:

•          общенаучное — внешнее проявление системы двигательных ре-акций объекта на воздействия среды; это значение относится не только к живым организмам, но и к роботу, даже атому;

•          в этологии — категория, обобщающая иерархические системы двигательных реакций как формы биологической активнос-ти при взаимодействии организма и среды на основе нервизма, обеспечивающие сохранение индивида и вида;

•          в психологии человека — внешнее проявление его деятельности;

•          в социальной психологии — эллипсис термина «нравственное поведение» как совокупность поступков.

ПОВЕДІНКА — термін, що має декілька значень:

•          загальнонаукове — зовнішнє виявлення системи рухових ре-

акцій об’єкта на вплив середовища; це значення відноситься не

тільки до живих організмів, але і до робота, навіть атому;

Повторение

•          в етології — категорія, узагальнююча ієрархічні системи рухо-вих реакцій як форми біологічної активності при взаємодії ор-ганізму і середовища на основі нервізму, що забезпечують збе-реження індивіда і виду;

•          в психології людини — зовнішнє виявлення її діяльності;

•          в соціальній психології — еліпсис терміну «моральна поведінка» як сукупність вчинків.

ПОВТОРЕНИЕ — многократное воспроизведение физиологичес-кой или психической функции. Для формирования первой (напр., утренняя зарядка, некоторые виды лечебной физкультуры) оно мо-жет быть достаточным. При формировании психических функций П. принимает вид тренировки и применяется в упражнении, обучении и воспитании.

ПОВТОРЕННЯ — багатократне відтворення фізіологічної або пси-хічної функції. Для формування першої (напр., ранкова зарядка, де-які види лікувальної фізкультури) воно є достатнім. При формуванні психічних функцій П. набуває вигляду тренувань і застосовується у вправах, навчанні і вихованні.

ПОДАВЛЕНИЕ (suppression) — термин обычно относится к созна-тельному, произвольному торможению деятельности, в отличие от вытеснения, которое является бессознательным, автоматическим и инициируется тревогой, а не волевым усилием.

ПОДАВЛЕННЯ (suppression) — термін зазвичай відноситься до сві-домого, довільного гальмування діяльності, на відміну від витіснен-ня, яке є безсвідомим, автоматичним і ініціюється тривогою, а не во-льовим зусиллям.

ПОДРАЖАНИЕ — социально-психологический процесс группово-го поведения, проявляющийся в копировании поведения объекта П. Оно может быть как непроизвольным (свойственно иногда и живот-ным), так и произвольным, высшая форма которого — идеал. НАСЛІДУВАННЯ — соціально-психологічний процес групової по-ведінки, що проявляється в копіюванні поведінки об’єкта Н. Воно може бути довільним (властиве і тваринам), і мимовільним, вища форма якого — ідеал.

Полевой эксперимент

ПОДСТРУКТУРЫ ПСИХИЧЕСКОГО ЯВЛЕНИЯ — компоненты структуры, объединяющие все ее элементы в группы по критериям, число которых должно быть для этого необходимым и достаточным. ПІДСТРУКТУРИ ПСИХІЧНОГО ЯВИЩА — компоненти структури, що об’єднують всі її елементи в групи за критеріями, число яких по-винно бути для цього необхідне і достатнє.

ПОЗНАВАТЕЛЬНЫЕ ПСИХИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ — процессы ощущений, восприятий, внимания, представлений, памяти, мышле-ния, воображения и речи, обеспечивающие и каждый в отдельности, и в совокупности познание.

ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ — процеси відчуттів, сприй-няттів, уваги, пам’яті, мислення, уяви і мови, що забезпечують і кожний окремо, і в сукупності пізнання.

ПОЗНАНИЕ — процесс психического отражения, обеспечивающий приобретение и (в той или в иной мере) усвоение знаний. У чело-века — один из трех атрибутов сознания вместе с переживанием и отношением.

ПІЗНАННЯ — процес психічного відображення, що забезпечує на-буття і засвоєння знань про навколишній світ і про самого себе. У л юдини — один із трьох атрибутів свідомості разом з переживанням і відношенням.

ПОИСКОВОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ — исследование, ориентированное на обнару жение тех факторов, кото рые следует учитывать в теории данного предмета.

ПОШУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — дослідження, орієнтоване на ви-яв лення тих чинників, які потрібно враховувати в теорії даного предмета.

ПОКАЗАТЕЛЬ — мера, специфичная для некоторой переменной. ПОКАЗНИК — міра, специфічна для деякої змінної.

ПОЛЕВОЙ ЭКСПЕРИМЕНТ — частичное осуществление экспери-мента в условиях реальной действительности (в противопо ложность лабораторным условиям).

Политика

ПОЛЬОВИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — часткове здійснення експерименту в умовах реальної дійсності (на противагу лабораторним умовам).

ПОЛИТИКА (греч. polis — государство, politike — государственные или общественные дела) — сфера деятельности, связанная с отно-шениями между классами, нациями и другими социальными груп-пами, между государствами, ядро ее — проблема завоевания, удер-жания и использования государственной власти. ПОЛІТИКА (грец. polis — держава, politike — державні або цивільні справи) — сфера діяльності, пов’язана із відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, між державами, ядро її — проблема завоювання, утримання і використання державної влади.

ПОЛИТИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ — отрасль социальной психоло-гии, имеющая тенденцию стать самостоятельной психологической наукой. Предмет П.п. — психическое отражение в индивидуальном и групповом сознании социальных явлений, связанных с завоеванием, удержанием и укреплением государственной власти определенным классом, а задача — содействие формированию нужного господствую-щему классу содержания этих видов сознания.

ПОЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ — галузь соціальної психології, що має тенденцію стати самостійною психологічною наукою. Предмет П.п. — психічне відображення в індивідуальній і груповій свідомості соціальних явищ, пов’язаних із завоюванням, утриманням і зміцнен-ням державної влади певним класом, а завдання — сприяння форму-ванню потрібного владарюючому класу змісту цих видів свідомості.

ПОЛОВАЯ ЛЮБОВЬ — чувство, в структуру которого входят по-ловая потребность, чувство дружбы, чувство долга, дополняемые в дальнейшем привычкой. «Современная половая любовь существенно отличается от простого полового влечения, от эроса древних. Во-пер-вых, она предполагает у любимого существа взаимную любовь; в этом отношении женщина находится в равном положении с мужчиной... Во-вторых, сила и продолжительность половой любви бывают та-кими, что невозможность обладания и разлука представляются обе-им сторонам великим, если не величайшим несчастьем; они идут на огромный риск, даже ставят на карту свою жизнь, чтобы только приПоложительное отношение

надлежать друг другу... И, наконец, появляется новый нравствен-ный критерий для осуждения и оправдания половой связи; спра-шивают не только о том, была ли она брачной или внебрачной, но и о том, возникла ли она по взаимной любви или нет?», — писал Ф. Эн-гельс. П.л. — категория сексологии.

СТАТЕВА ЛЮБОВ — почуття, в структуру яких входять статева по-треба, почуття дружби, почуття обов’язку, що доповнюється звич-кою. «Сучасна статева любов суттєво відріз няється від простого ста-тевого захоплення, від еросу древніх.

По-перше, вона передбачає у будь-якої істоти взаємну любов; в цьо-му відношенні жінка рівноправна з чоловіком; по-друге, сила і три-валість статевої любові бувають такими, що неможливість оволодін-ня і розлука є для обох сторін великим нещастям; вони ідуть на ве-ликий ризик, навіть ризикуючи життям, щоб тільки належати один одному. І, нарешті, з’являється новий моральний критерій для за-судження і виправдання статевих зв’язків; запитують не тільки про те, чи були вони шлюбними чи позашлюбними, але і про те, чи вини-кли вони у взаємній любові чи ні?», — писав Ф. Енгельс. С.л. — ка-тегорія сексології.

ПОЛОВАЯ ПОТРЕБНОСТЬ — биологическая потребность, разви-вающаяся на основе созревания эндокринной системы организма и инстинкта продолжения рода. Социализировавшись у человека как чувство половой любви, ее проявление стало наиболее четким и чут-ким индикатором нравственных способностей личности. СТАТЕВА ПОТРЕБА — біологічна потреба, що розвивається на під-ставі дозрівання ендокринної системи організму і інстинкту продов-ження роду. Соціалізувавшись у людини як почуття статевої любові, її виявлення стало найбільш чітким і чуттєвим індикатором мораль-них здібностей особистості.

ПОЛОЖИТЕЛЬНОЕ ОТНОШЕНИЕ — такое отношение, когда

соответ ствующие друг другу значения двух разных переменных

изменя ются в одном и том же направлении.

ПОЗИТИВНЕ СТАВЛЕННЯ — таке ставлення, коли відповідні один

одному значення двох різних змінних змінюються в одному і тому ж

напрямі.