Онтология


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

ОНТОЛОГИЯ (ontology) — наука о бытии; изу чение бытия. Согласно американскому экзистенци альному аналитику Rollo May (1967), че-ловек обладает четырьмя онтологичес кими характеристиками:

а)         «он стремится сохранить некий центр»;

б)         «эта центрированность человека за висит от того, достаточно ли

у него сил, чтобы утвер дить ее;

в)         «у него есть потребность и возможность выйти за пределы своей

центрирован ности и принимать участие в других существах»;

г)         самосознание — та ступень развития психики живых существ,

которая позволяет человеку осозна вать, что он — то существо,

которое имеет центр, удер живает его и принимает участие в

других существах. Самосознание позволяет ему использовать

абстракции и символы, чтобы переступать границы непосред-

ственно данной ситуации.

ОНТОЛОГІЯ (ontology) — наука про буття; вивчення буття. Відповід-но до американського екзистенційного аналітика Rollo May (1967), людина володіє чотирма онтологічними характеристиками:

а)         «вона прагне зберегти деякий центр»;

б)         «ця центрованість людини залежить від того, чи достатньо у неї

сил, щоб затвердити її»;

в)         «у неї є потреба і можливість вийти за межі своєї центрованості і

брати участь в інших істотах»;

г)         самосвідомість — це ступінь розвитку психіки живих істот, яка

дозволяє людині усвідомлювати, що вона — та істота, яка має

центр, утримує його і бере участь в інших істотах. Самосвідо-

мість дозволяє їй використовувати абстракції і символи, що пе-

реступають межі безпосередньо даної ситуації.

ОПЕРАЦИЯ психологическая — способ, которым выпол няется дей-ствие в определенных условиях.

ОПЕРАЦІЯ психологічна — спосіб, яким виконується дія в певних умовах.

ОПЕРАЦИОНАЛИЗАЦИЯ — процесс преобразования абстракт ных понятий в конкретные термины.

ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ — процес перетворення абстрактних по-нять в конкретні терміни.

Опыт (в философии)

ОПЕРЕЖАЮЩЕЕ ОТРАЖЕНИЕ — форма физиологического и пси-хологического отражения, наиболее развитая на уровне сознания и обеспечивающая на основе динамики отражае мого возможность отражать его ожидаемое будущее как прояв ление антиципации. О.о. было открыто П. К. Анохиным.

ВИПЕРЕДЖАЮЧЕ ВІДОБРАЖЕННЯ — форма фізіологічного і пси-хологічного відображення, найбільш розвинена на рівні свідомості і забезпечуюча на основі динаміки відображеного можливість відо-бражувати його очікуване майбутнє як виявлення антиципації. В.в. було відкрито П. К. Анохіним.

ОПИСАТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ — исследование, занимающе-еся измерением какого-либо аспекта действительности, скорее ради него самого, нежели ради развития или проверки некоторой теории. ОПИСОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — дослідження, що займається вимірю-ванням якогось аспекту дійсності, швидше ради нього самого, аніж ради розвитку або перевірки деякої теорії.

ОПРОС — метод, используемый для изучения мнений, отношений или поведения индивидов.

ОПИТУВАННЯ — метод, що використовується для вивчення думок, стосунків або поведінки індивідів.

ОПТИМАЛЬНОЕ (лат. optimus — наилучший) — лучшее из возмож-ного в конкретных условиях.

ОПТИМАЛЬНЕ (лат. optimus — найкращий) — найкраще із можли-вого в конкретних умовах.

ОПТИМИЗАЦИЯ ПСИХИЧЕСКИХ ЯВЛЕНИЙ — приведение их в наибольшее соответствие критериям оптимизации. ОПТИМІЗАЦІЯ ПСИХІЧНИХ ЯВИЩ — приведення їх до найбіль-шої відповідності критеріям оптимізації.

ОПЫТ (в философии) — основанное на практике эмпириче ское по-знание действительности, единство умений и знаний; в пси хологии — качество (подструктура) личности, группы, сформированное в про-цессе их деятельности, обучения и вос питания, обобщающее знания, навыки, умения и привычки.

Опьянение алкогольное

ДОСВІД (в філософії) — засноване на практиці емпіричне пізнання дійсності, єдність умінь і знань; в психології — властивість (підструк-тура) особистості, групи, яка сформована в процесі їх діяльності, на-вчання і виховання; узагальнює їх знання, навички і звички.

ОПЬЯНЕНИЕ АЛКОГОЛЬНОЕ — психопатологи ческое явление вре-менной деградации психики, наступающее в результате приема даже небольших доз алкого ля.

СП’ЯНІННЯ АЛКОГОЛЬНЕ — психопатологічне явище тимчасової деградації психіки, що настає в результаті вживання навіть невели-ких доз алкоголю.

ОРГАНИЗАТОРСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ — исходный этап деятель-ности по управлению группами (коллективами). О.д. требует органи-заторских способностей.

ОРГАНІЗАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — початковий етап діяльності щодо управління групами (колективами). О.д. вимагає організатор-ських здібностей.

ОРГАНИЗАТОРСКИЕ СПОСОБНОСТИ — понятие психологии управления: способности к организаторской деятельности. В психо-логическую структуру О.с. входят элементы: коммуникативные спо-собности, практический ум, спо собность заражать и активизировать других, критичность, тактич ность, инициативность, требователь-ность к себе и другим, само обладание, настойчивость. Л. И. Уманский выделяет следующие типичные черты личности, наделенной О.с.: помимо соответствующей направленности лич-ности — организаторское чутье (психологическая избирательность, практически-психологический ум, психологический такт); эмо-ционально-волевая воздейственность (общественная энергичность, требовательность, критичность); склонность к организаторской де-ятельности.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ — поняття психології управління: здібності до організаторської діяльності. В психологічну структуру О.з. входять елементи: комунікативні здібності, практичний розум, здатність залучати (запалювати) і активізувати інших, критичність, тактовність, ініціативність, вимогливість до себе та інших, самовла-дання, наполегливість.

Органы управления

Л. І. Уманський виділяє такі типові риси особистості, наділені О.з.: крім відповідної спрямованості особистості — організаторське чут-тя (розум, такт); емоційно-вольова дія (суспільна енергійність, вимо-гливість, критичність); схильність до організаторської діяльності.

ОРГАНИЗАЦИЯ (фр. organisation — устройство) — общенауч ное по-нятие и термин, используемые и психологией: результат взаимодей-ствия компонентов изучаемого объекта, образующий и позволяющий понять его как целое. Скачки услож нения О. материальных объектов определяют уровни отражающих систем, системных качеств и форм отражения. Целенаправленную О. называют управлением. Омоним — О. как род групп, имеющих внешнюю, официаль ную О. ОРГАНІЗАЦІЯ (фр. organisation — пристрій) — загальнонаукове поняття і термін, що використовується в психології: результат вза-ємодії компонентів об’єкту, який вивчається, утворює і дозволяє зро-зуміти його як ціле. Зміни ускладнень О. матеріальних об’єктів ви-значають рівні відображаючих систем, системних якостей і форм ві-дображення. Цілеспрямовану О. називають управлінням. Омонім — О. як рід груп, що мають зовнішню, офіційну О.

ОРГАНИЗМ ЧЕЛОВЕКА — одна из двух подструктур человека, взя-того как целое при системном подходе к нему. Вторая его подструк-тура — личность. О.ч. — объект изучения антропо логией, анатоми-ей, гистологией, физиологией и биохимией. Без многих данных этих наук психология не может решить ряд проб лем.

ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ — одна із двох підструктур людини, взятої за ціле при системному підході до неї. Друга її підструктура — особис-тість. О.л. — об’єкт вивчення антропологією, анатомією, гістологі-єю, фізіологією і біохімією. Без багатьох даних цих наук психологія не може вирішувати ряд проблем.

ОРГАНЫ УПРАВЛЕНИЯ — понятие и термин психологии управ-ления, психологии труда: средства воздействия на управляемую сис-тему; являются, в частности, моторным полем.

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ — поняття і термін психології управління, психології праці: засоби впливу на управлінську систему; є, зокрема, моторним полем.

Оректический

ОРЕКТИЧЕСКИЙ (orectic) — испытывающий желание или инстинк-тивную потребность. Иногда упот ребляется как антоним понятия «когнитивный».

ОРЕКТИЧНИЙ (orectic) — той, хто відчуває бажання або інстинктив-ну потребу. Іноді вживається як антонім поняття «когнітивний».

ОРИЕНТИРОВКА ЛИЧНОСТИ — способность пси хически отражать и оценивать временные, пространственные и со циальные (в частности, нравственные и правовые) особенности воспринимаемого. О.л. опред-еляется различными факторами и мо жет быть (при равных условиях внешней среды и состоянии анали заторов) в различной степени:

•          быстрой или медленной — в зависимости от времени, прохо-дящего от осознания необходимости О.л. до ее результата;

•          правильной либо частично или полностью ошибочной — в зави-симости от степени соответствия оценки объективной действи-тельности;

•          широкой или узкой — определяется степенью полноты этого соответствия;

•          отчетливой или смутной — в зависимости от степени ясности сознания;

•          внезапной или динамической — в зависимости от необходимо сти ориентироваться быстро и заново или опираясь на ранее осознан-ные данные;

•          непосредственной или опосредованной — определяется не-посредственным восприятием ситуации или ее описанием с по-мощью слов или знаков.

ОРІЄНТУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ — здатність психічно відображати і оцінювати часові, просторові і соціальні (зокрема, моральні і право-ві) особливості сприймаючого. О.о. визначається різними факторами і може бути (в рівних умовах зовнішнього середовища і етапу аналі-заторів) в різному ступені:

•          швидким і повільним — залежно від часу, що проходить від усві-домлення необхідності О.о. до її результату;

•          правильним або частковим, чи повністю помилковим — залеж-но від ступеня відпо відності оцінки об’єктивної дійсності;

•          широким або вузьким — визначається ступенем відповідності;

•          чітким або нечітким — залежно від ступеня ясності свідомості;

Осознанное

•          раптовим або динамічним — залежно від необхідності орієнтува-тися швидко і наново або спираючись на раніше усвідомлені дані;

•          безпосереднім або опосередкованим — визначається безпосереднім сприйняттям ситуації чи її описом за допомогою слів або знаків.

ОРИЕНТИРОВОЧНАЯ ОСНОВА ДЕЙСТВИЯ — система представ-лений человека о цели, плане и средствах осущест вления будущего действия.

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ — система уявлень людини про мету, план і засоби здійснення майбутньої дії.

ОРИЕНТИРОВОЧНЫЙ РЕФЛЕКС — физиологически вид безуслов-ного рефлекса (названного И. П. Павло вым «рефлекс что такое?»), психологически первоначальная пси хическая реакция на любой но-вый стимул, О.р. свойственен и животным, и человеку; является основой непроизвольного внимания.

Значение О.р. для психологии показано в ряде работ П. Я. Гальперина. ОРІЄНТОВНИЙ РЕФЛЕКС — фізіологічно вид безумовного рефлек-су (названого І. П. Павловим «рефлекс що таке?»), психічно первин-на психічна реакція на будь-який новий стимул, О.р. властивий і тва-ринам, і людині; є основою мимовільної уваги. Значення О.р. для психології висвітлено в ряді робіт П. Я. Гальперіна.

ОРТОПСИХИАТРИЯ (orthopsychiatry) школа в психиатрии, занима-ющаяся здоровым раз витием и его нарушениями. ОРТОПСИХІАТРІЯ (orthopsychiatry) школа в психіатрії, що займа-ється здоровим розвитком і його порушеннями.

ОСНОВНАЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ КАТЕГОРИЯ — понятие психики, объем и содержание которого совпадает с объемом и содержанием пси-хологии как науки. О.п.к. является поэтому пред метом психологии. ОСНОВНА ПСИХОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ — поняття психіки, обсяг і зміст якого співпадає з обсягом і змістом психології як науки. О.п.к. є тому предметом психології.

ОСОЗНАННОЕ — основные психические явления, свойственные взрослому здоровому человеку при обычной ясности его сознания и сознательной ориентировке личности.

Отвага

ОСМИСЛЕНЕ — основні психічні явища, властиві дорослій здоровій людині при ясності розуму і свідомості, і свідомому орієнтуванню особистості.

ОТБОР — способ привлечения испытуемых, позволя ющий о беспечить представ ле нность изучаемой популяции и тем са мым — высокую вне-шнюю валидность межгруппового экспери мента. ВІДБІР — спосіб залучення досліджуваних, який дозволяє забезпечи-ти подання популяції, що вивчається, в результаті чого д осягається висока зовнішня валідність міжгрупового експерименту.

ОТВАГА — форма бесстрашия, при которой эмоция страха не пере-живается, будучи вытеснена чувством долга, ставшим доминирую-щим мотивом деятельности.

ВІДВАГА — форма відсутності страху, при якій емоція страху не переживається, будучи витіснена почуттям обов’язку, який став д омінуючим мотивом діяльності; якість особистості, яка проявля-ється в безстрашній поведінці, підвищеній активності в небезпечних ситуаціях.

ОТВЕТСТВЕННОСТЬ — способность личности пoнимать соответ-ствие результатов своих действий поставленным целям, принятым в обществе или в коллективе нормам, в результате чего возникает чув-ство сопричастности общему делу, а при несоот ветствии — чувство невыполненного долга.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — здатність особистості розуміти відповід-ність результатів своїх дій поставленим цілям, прийнятим в сус-пільстві або в колективі нормам, в результаті чого виникає почуття п ричетності до загальної справи, а при невідповідносі — почуття невиконаного обов’язку.

ОТКЛОНЯЮЩЕЕСЯ ПОВЕДЕНИЕ — в узком значении это ка-тегория юридической психологии как синоним правонарушений и д еликвентности. Но в учении о деятельности оно имеет четыре вида: указанное т. н. деликвентное; как следствие заболеваний; как след-ствие плохой адаптации к экстремаль ным условиям; как следствие гиперспособностей.

Отношения общественные

ВІДХИЛЕНА ПОВЕДІНКА — у вузькому розумінні це категорія юридичної психології, що має відхилення від норми як синонім пра-вопорушень і деліквентності. Але в ученні про діяльність вона має чотири види: т. з. зазначена деліквентна; як наслідок захворювань; як результат незадовільної адаптації в надзвичайних умовах; як на-слідок гіперздібностей.

ОТНОСИТЕЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ (ДВИГАТЕЛЬНЫЙ ПАРА-ЛАКС) — видимое перемещение более близких объектов правее и бо-лее отдаленных левее, если голова двигается налево (и наоборот). ВІДНОСНИЙ РУХ (РУХОВИЙ ПАРАЛАКС) — видиме переміщення більш близьких об’єктів праворуч і більш віддалених ліворуч, якщо голова рухається ліворуч (і навпаки).

ОТНОШЕНИЕ — философская категория, характеризующая вза-имозависимость элементов определенной системы. ВІДНОСИНИ — філософська категорія, що характеризує взаємоза-лежність елементів певної системи.

ОТНОШЕНИЕ К ТРУДУ — высшая форма отношений личностных и результат единства идейного и трудового воспитания личности. Фор-мируется как результат систе матических соотношений интегрального образа данного вида труда с различными сторонами направленности личности как мотивами деятельности, свойственными данному труду. ВІДНОШЕННЯ ДО ПРАЦІ — вища форма відносин особистісних і результат єдності ідейного і трудового виховання особистості. Фор-мується як результат систематичних співвідношень інтегративного образу даного виду праці з різними сторонами спрямованості особис-тості як мотивами діяльності, що властиві одній праці.

ОТНОШЕНИЯ ОБЩЕСТВЕННЫЕ — понятие, обобщающее об-ъективные (в частности, производственные как базовые) отноше ния, к оторые для психологической науки даны, и субъективные, психи-ческие сознательные отношения, заданные психологии и изу чаемые социальной психологией. Это объективные отношения, в ко торые вступают отдельные люди и их группы в своей социальной практике и которые воспроизводятся на основе их общения.

Отношения психические

ВІДНОСИНИ СУСПІЛЬНІ — поняття, узагальнююче об’єктивні (зо-крема, виробничі як базові) відносини, які для психологічної науки дані, і суб’єктивні, психічні свідомі відносини, задані психології і, які вивчаються соціальною психологією. Це об’єктивні відносини, в які вступають окремі люди і їх групи, відтворюються на підставі їх спілкування.

ОТНОШЕНИЯ ПСИХИЧЕСКИЕ — возникающие на основе общения как психическое отражение объектив ных отношений в формах эмо-циональных отношений у животных, эмоциональных и сознатель-ных — у людей.

ВІДНОСИНИ ПСИХІЧНІ — це відносини, які виникають на основі спілкування, як психічне відображення об’єктивних відносин у фор-мах емоційних відносин у тварин, емоційних і свідомих — у людей.

ОТНОШЕНИЯ СОЗНАТЕЛЬНЫЕ — вид психических отношений, присущих только человеку или группе и являющихся одним из атри-бутов сознания в единстве с переживанием и знанием. Иерархия отношений личности (начиная с низшей): к явлениям мира, к дру-гим л юдям, к себе, к своему делу, к труду.

ВІДНОСИНИ СВІДОМІ — вид психічних відносин, властивих тільки людині або групі, є одним із атрибутів свідомості в єдності з пережи-ванням і знанням. Ієрархія відносин особистості (починаючи з ниж-чої): до явищ світу, інших людей, до себе, своєї справи, до праці.

ОТРАЖЕНИЕ ОТРАЖЕНИЯ — термин, применяемый неко торыми философами (В. И. Кремянским и др.), обозначающий поня тие отра-жения в психических явлениях человека его же других пси хических явлений. О.о. признается и некоторыми психологами, понимающи-ми эмоции как отражение отношений или потребностей и мотивы как отражение потребностей.

ВІДОБРАЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕННЯ — термін, що застосовується деякими філософами (В. І. Крем’янським та ін.), і означає поняття відображення в психічних явищах людини та її інших психічних явищ. В.в. визначається і деякими психологами, що р озуміють емоції як відображення відносин або потреб і мотиви як відобра-ження потреб.

Оценка

ОТРАЖЕНИЕ ПСИХИЧЕСКОЕ — форма отражения, возникшая как продукт физиологического отражения и его систем ное качество; взаимодействие объективного мира (как отражаемого) с корой голов-ного мозга (как отражающей сис темой); результатом (отраженным) являются субъективные пере живания, образы, а у человека еще и понятия, отношения; О.п. про является как ряд форм психического отражения.

Высшая форма О.п., свойственная только человеку и обобщающая все другие его формы, — сознание.

ВІДОБРАЖЕННЯ ПСИХІЧНЕ — форма відображення, що виникла як результат фізіологічного відображення і його системна якість; взаємодія об’єктивного світу з корою головного мозку (як відображу-вальною системою); результатом (відображеним) є суб’єктивні пере-живання, образи, а у людини ще й поняття, відношення; В.п. прояв-ляється як ряд форм психічного відображення. Вища форма В.п. властива тільки людині і узагальнює інші її форми — свідомість.

ОТРАСЛИ ПСИХОЛОГИИ — подструктуры единой псиxoлогичес-кой науки как совокупности ее частных психологических теорий, еще не ставшие самостоятельными.

ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ — підструктури єдиної психологічної науки як сукупності її психологічних теорій, які ще не стали самостійними.

ОТРИЦАТЕЛЬНОЕ ОТНОШЕНИЕ — такое отношение, когда соответству ющие друг другу значения двух разных переменных из-меняются в противоположных направлениях.

НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ — таке відношення, коли відповідні один одному значення двох різних змінних змінюються в протилеж-них напрямах.

ОЦЕНКА — вид суждения об определенном феномене; бывает коли-чественной (напр., глазомер) и качественной (напр., О. личности, ее поведения, жизненной позиции и т. д.). При качественной О. феноме-на устанавливается связь между ним и ценностной ориентацией лич-ности или группы. В последнем случае О. — вид группового мнения. ОЦІНКА — вид судження про певний феномен; буває кількісний (напр. окомір) і якісний (напр. О. особистості, її поведінка, життєва

Очевидная валидность (обоснованность)

позиція). При якісній О. феномену установлюється зв’язок між ним і ціннісною орієнтацією особистості або групи. В іншому випадку О. — вид групової думки.

ОЧЕВИДНАЯ ВАЛИДНОСТЬ (ОБОСНОВАННОСТЬ) — свойство п оказателя (меры), прида ю щее ему интуитивно ощуща емую досто-верность.

ОЧЕВИДНА ВАЛІДНІСТЬ (ОБҐРУНТОВАНІСТЬ) — властивість п оказника (міри), що дає йому інтуїтивно відчувати достовірність.

ОЧИЩЕНИЕ УСЛОВИЙ — отделение условий независимой пере-менной от сопутствующих их предъявлению, но не входящих в экс-периментальную гипотезу влия ний. Достигается с помощью специ-альных методических процедур в лабораторном эксперименте. ОЧИЩЕННЯ УМОВ — відокремлення умов незалежної змінної від тих, які супроводжують їх подання, але не входять до експеримен-тальної гіпотези впливів. Досягається за допомогою спеціаль них м етодичних процедур в лабораторному експерименті.

ОЧНОЕ ИНТЕРВЬЮИРОВАНИЕ — тип опроса, в ходе которого ин-тервьюер получает непосред ственно от респондента ответы на свои вопросы.

ОЧНЕ ІНТЕРВ’ЮВАННЯ — тип опитування, в ході якого інтерв’юєр отримує безпосередньо від респондента відповіді на свої питання.

ОШИБКА — результат ошибочного действия. Эти два понятия часто не различают, что мешает их изучению, оценке и профилактике. ПОМИЛКА — невідповідність закону сутності об’єкта, суб’єктивного образу об’єктивної дійсності, обумовлена обмеженістю суспільно-істо-ричної практики або абсолютизацією пізнання окремих сторін об’єкта. Психологічно П. — ілюзія мислення.

П. — результат помилкової дії. Ці два поняття часто не розрізняють, що заважає їх вивченню, оцінці і профілактиці.

ОШИБКА ВЫБОРКИ — несоответствие между признаками выборки и признаками генеральной совокупности.

ПОМИЛКА ВИБІРКИ — невідповідність між ознаками вибір ки і ознаками генеральної сукуп ності.

Ощущение

ОШИБКА ИЗМЕРЕНИЯ — неточности в наблюдениях над дей-ствительностью; расхождения меж ду действительностью и зареги-стрированными результатами наблюдений над нею. ПОМИЛКА ВИМІРЮВАННЯ — неточності в спостереженнях над дійсністю; розбіжності між дійсні стю і зареєстрованими результата-ми спостережень над нею.

ОШИБОЧНОЕ ДЕЙСТВИЕ — действие, не достигающее цели. О.д. различают: по степени выраженности в зависимости от величины отклонения от норматива; степени стойкости (т. е. по вторяемости); степени грубости в зависимости от этапа обучения, на котором оно со-вершено; связи с другими О.д. в синдром неуспе ваемости; причине. Наиболее общие причины О.д. (определяющие или способствую щие): недостаточный уровень подготовки; недостаточные способнос ти; не-дисциплинированность и нерадивость, обусловленные недос татками трудового воспитания.

Результат О.д. — ошибка (отклонение автомашины, выбор ре жима, не соответствующего цели, искажение смысла перевода, не понятая команда и т. д.).

О.д. — один из существенных объектов психологии труда, пе-дагогической психологии и психологии управления. ПОМИЛКОВА ДІЯ — дія, яка не досягла мети. П.д. розрізняють: за ступенем вираженості в залежності від величини відхилення від нор-мативу; ступеня стійкості (тобто повторення), ступеня грубості за-лежно від етапу навчання, на якому вона здійснена; за зв’язками з іншими П.д. переростає в синдром неуспішності; причиною. Найбільш загальні причини П.д.: недостатній рівень підготовки; не-достатні здібності; недисциплінованість і недбалість, обумовлені не-доліками трудового виховання, внутрішньоособистісні психологічні конфлікти.

П.д. — один із суттєвих об’єктів психології праці, педагогічної пси-хології і психології управління.

ОЩУЩЕНИЕ — форма психического отражения, свойственная и жи-вотным, и человеку, простейшая форма познания отдельных свойств феноменов. Живот ным свойственны только комплексы О.; у челове-ка О., обобщаясь с понятиями, становятся восприятиями.