Лень


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

Л

ЛАБИЛЬНОСТЬ (лат. labilis — неустойчивый) — термин, имеющий два значения: неустойчивость любого явления; свойство высшей нервной деятельности (наряду с силой, подвижностью и уравнове-шенностью, определяющими, по мнению И. П. Павлова, тип нерв-ной системы и темперамент): скорость перехода нервных клеток из состояния возбуждения в торможение и наоборот. Понятие и термин, введенные в 60-х гг. В. Д. Небылициным.

ЛАБІЛЬНІСТЬ (лат. labilis — нестійкий) — термін, що має два зна-чення: нестійкість будь-якого явища; властивість вищої нервової д іяльності (поряд із силою, рухливістю і неврівноваженістю, що ви-значають, на думку І. П. Павлова, тип нервової системи і темпера-мент): швидкість переходу нервових клітин із стану збудження в гальмування і навпаки. Поняття і термін, введені в 60-х рр. В. Д. Не-биліциним.

ЛАЙ-ДЕТЕКТОР — см. детектор лжи. ЛАЙ-ДЕТЕКТОР — див. детектор брехні.

ЛАТЕНТНОЕ ВРЕМЯ РЕАКЦИИ (лат. latenlis — скрытый) — вре-мя от появления стимула до начала реакции на него; результат пси-хометрии.

ЛАТЕНТНИЙ ЧАС РЕАКЦІЇ (лат. latenlis — прихований) — час від появи стимулу до початку реакції на нього, результат психометрії.

ЛЕНЬ — психическое явление: отсутствие желания делать что-либо, требующее волевого усилия, и главное — переживание удовольствия от безделья. Необходимо отличать от апатии и сознательного отказа от работы в силу неправильного отношения к труду. ЛІНОЩІ — психічне явище: відсутність бажання робити будь-що, що вимагає вольового зусилля, і головне — переживання задоволен-ня від неробства. Необхідно відрізняти від апатії і свідомої відмови від роботи в силу неправильного відношення до праці.

Либидо

ЛИБИДО (libido) — гипотетическая форма пси хической энергии, которая вложена в процессы, структуры и объективные представле-ния. Считается, что у либидо есть источник: тело, или ИД; что ли-бидо существует в различных формах, свя занных с определенными эрогенными зонами (оральное, анальное, генитальное либи до), и р аспределяется в различных структурах или процессах, которые ли-бидизированы (или, ина че, содержат либидный катексис). Фрейд первоначально говорил о либидо как об энергии, привязанной лишь к сексуальным ин стинктам, однако позднее было сделано предполо-жение, что и в Эго имеется либидо, и это Эго-либидо есть производная от либидо, привязанно го к объект-представлениям (объект-либидо). ЛІБІДО (libido) — гіпотетична форма психічної енергії, яка вкладена в процеси, структури і об’єктні уявлення. Вважається, що джерелом лібідо є: тіло або ІД; що лібідо існує в різних формах, пов’язаних з певними ерогенними зонами (оральне, анальне, генітальне лібідо), і розповсюджується в різних структурах або процесах, які лібідизовані (містять лібідний катексис). Фрейд першочергово говорив про лібідо як про енергію, прив’язану лише до сексуальних інстинктів, однак, пізніше було зроблено припущення, що і в Его є лібідо, і це Его-лібідо є похідна від лібідо, прив’язаного до об’єкт-уявлень (об’єкт-лібідо).

ЛИДЕР (англ. leader — ведущий, руководитель) — социологический и социально-психологический термин: член группы, осуществляю-щий руководство. Термин подразумевает прилагательные «офици-альный» — старший в группе или «неофициальный» — вожак, фак-тически ведущий за собой группу. Лучше всего, когда тот и другой Л. совпадают в одном человеке.

ЛІДЕР (англ. leader — провідний, керівник) — соціологічний і соці-ально-психологічний термін: член групи, що здійснює керівництво. Термін має на увазі прикметники «офіційний» — старший в групі або «неофіційний» — вожак, фактично той, хто веде за собою групу. Кра-ще всього, коли той, або інший Л. співпадає в одній особі.

ЛИНГВИСТИКА (лат. lingua — язык) — наука, изучающая зако-ны строениия и функционирования языка. Ее разделы: семиотика и фонетика — существенны для психологии, особенно для учения о мышлении. Синонимы — языкознание, языковедение.

Личность

ЛІНГВІСТИКА (лат. lingua — мова) — наука, що вивчає закони побу-дови і функціонування мови. Її розділи: семіотика і фонетика — сут-тєві для психології, особливо для вчення про мислення. Синонім — мовознавство.

ЛИНЕЙНАЯ ДИАГРАММА — график, на котором соответству ющие результатам наблюдений точки соединены между собой линиями, что позволяет отражать направление развития или другую зависимость. ЛІНІЙНА ДІАГРАМА — графік, на якому відповідні результатам спостережень точки з’єднані між собою лініями, що дозволяє відо-бражати напрям розвитку або іншу залежність.

ЛИНИЯ РЕГРЕССИИ — линия, которая точнее всего отражает ра-спределение экспери ментальных точек на диаграмме рассеяния и крутизна наклона которой характеризует зависимость между двумя интервальными переменными.

ЛІНІЯ РЕГРЕСІЇ — лінія, яка точніше відображає розподіл експе-риментальних точок на діаграмі розсіяння і крутий нахил якої ха-рактеризує залежність між двома інтервальними змінними.

ЛИЧНОСТНЫЙ ПОДХОД — принцип психологии: индивидуальный подход к человеку как к личности с пониманием ее как отражающей системы, определяющей все другие психические явления. ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД — принцип психології: індивідуальний підхід до людини як особистості з розумінням її як відображаючої системи, що визначає всі інші психологічні явища.

ЛИЧНОСТЬ — человек как носитель сознания; одна из двух сис-тем человека (вторая — организм) и потому общепсихологическая категория четвертого уровня иерархии. Любой взрослый здоровый ч еловек является Л., хотя ею не рождается, а становится в процессе деятельности и общения с другими людьми, посредством чего овла-девает социальным опытом и умножает его. Научившись сравнивать себя с другими людьми, выделяет свое Я из окружающего. Л. бывают разные: гармонично и односторонне развитые, прогрессив-ные и реакционные, моральные и аморальные, здоровые и больные и т. д., развиваясь, а иногда деградируя. Л. — объект философии, со-циологии, этики, права, педагогики и других наук.

Личный фактор

Л. — не дизъюнктивное и тем более не альтернативное психическое явление, а проградиентное. Поэтому формулировку «стань личнос-тью» надо считать литературной метафорой и синонимом «будь че-ловеком!».

ОСОБИСТІСТЬ — людина як носій свідомості, одна із двох систем (друга — організм) і тому загальнопсихологічна категорія четверто-го рівня їх ієрархії. Будь-яка доросла здорова людина є О., хоча нею не народжується, а стає в процесі діяльності і спілкування з іншими людьми, шляхом чого оволодіває соціальним досвідом і примножує його. Навчившись порівнювати себе з іншими людьми, виділяє своє Я із оточуючого.

О. бувають різні: гармонійно і односторонньо розвинуті, прогресив-ні і реакційні, моральні і аморальні, здорові і хворі та ін., розвива-ючись, а іноді деградуючи. О. — об’єкт філософії, соціології, етики, права, педагогіки і інш. О. — не диз’юнктивне і тим більше не аль-тернативне психічне явище, а проградієнтне. Тому формулювання «стань особистістю» потрібно вважати літературною метафорою і си-нонімом «будь людиною!».

ЛИЧНЫЙ ФАКТОР — личность как фактор, влияющий на процесс и результат деятельности. По мировой статистике, напр., около 66 % дорожно-транспортных и авиационных происшествий происходит по причине Л.ф.

Особенность личного фактора — его свойство или совокупность свойств, которые отличают данный феномен от ему подобных. ОСОБИСТИЙ ФАКТОР — особистість як фактор, що впливає на про-цес і результат діяльності. За світовою практикою, напр., близько 66 % дорожньо-транспортних і авіаційних пригод відбуваються з причини О.ф.

Особливість особистого феномену — його властивість або сукупність властивостей, що відрізняють даний феномен від йому подібних.

ЛОВКОСТЬ — свойство личности, эллипсис сенсомоторной Л. как координации, соразмерности и быстроты правильных движений при осуществлении двигательных действий.

СПРИТНІСТЬ — властивість особистості, еліпсис сенсомоторної С. як координації, відповідності та швидкості правильних рухів при здійсненні рухливих дій.

Локализация психических явлений

ЛОГИЧЕСКОЕ МЫШЛЕНИЕ — вид мышления, сущность которого в оперировании понятиями, суждениями и умозаключениями с ис-пользованием законов логики.

ЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ — вид мислення, сутність якого в оперуванні по-няттями, судженнями і умовиводами з використанням законів логіки.

ЛОГОТЕРАПИЯ (греч. logos — слово, therapeia — лечение, уход за больным) — термин, введенный учеником В. М. Бехтерева, осново-положником психотерапии К. И. Платоновым (1877–1969): лечение словом как основной вид психотерапии.

ЛОГОТЕРАПІЯ (грец. logos — слово, therapeia — лікування, догляд за хворим) — термін, введений учнем В. М. Бєхтєрєва, засновником психотерапії К. І. Платоновим (1877–1969): лікування словом як основний вид психотерапії.

ЛОЖНЫЙ АВТОРИТЕТ — авторитет, опирающийся на субъекти-вистские ценности, объективно социально вредные. ХИБНИЙ АВТОРИТЕТ — авторитет, що спирається на суб’єктивіст-ські цінності, об’єктивно соціально шкідливі.

ЛОКАЛИЗАЦИЯ ПСИХИЧЕСКИХ ЯВЛЕНИЙ (лат. localis — мест-ный) — теория, уточняющая психофизиологическую проблему и про-шедшая три этапа:

•          френологии;

•          динамический, опиравшийся на функциональные качества участков мозга;

•          современный, основанный на понимании психических явлений как системных качеств физиологических функций и потому только через них связанных с морфологическими структурами на основе компенсации.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ ПСИХІЧНИХ ЯВИЩ (лат. localis — місцевий) — тео-рія, що уточнює психофізіологічну проблему і пройшла три етапи:

•          френології;

•          динамічний, який спирався на функціональні властивості відді-лів мозку;

•          сучасний, заснований на розумінні психічних явищ як системних властивостей, фізіологічних функцій і тому тільки через них по-в’язаних з морфологічними структурами на підставі компенсації.

Локомиция

ЛОКОМИЦИЯ — (лат. locus — место, motio — движение) — сово-купность движений, обеспечивающих активное перемещение в про-странстве животных и человека. Л. либо может быть одним из прояв-лений психомоторики, либо совершаться без участия коры головного мозга и быть неосознанной. Изучается Л. биомеханикой. ЛОКОМОЦІЯ (лат. locus — місце, motio — рух) — сукупність рухів, що забезпечує активне переміщення в просторі тварин і людини. Л. або може бути одним із виявлень психомоторики, або здійснюватися без участі кори головного мозку і бути неусвідомленою. Вивчається Л. біомеханікою.

ЛОМБРОЗИАНСТВО — одно из крайних проявлений биологизации личности — теория итальянского психиатра, психолога и кримина-листа Ч. Ломброзо (1835–1909) и его последователей, согласно кото-рой преступления обусловлены биологически и преступника заранее можно узнать по строению черепа.

ЛОМБРОЗІАНСТВО — один із проявів біологізації особистості — те-орія італійського психіатра, психолога і криміналіста Ч. Ломброзо (1835–1909) і його послідовників, відповідно до якої злочини обу-мовлені біологічно і злочинця заздалегідь можна впізнати по будові черепа.

ЛОНГИТЮДНЫЙ МЕТОД ИССЛЕДОВАНИЯ (лат. longus — длин-ный, долгий) — исследование, которое проводится чаще над одной личностью, но иногда и над группой, в течение длительного вре-мени (иногда от рождения до зрелого возраста и даже старости). Б. Г. Анань ев широко использовал Л.м.и., называя его методом лонгитюдинального наблюдения.

ЛОНГІТЮДНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ (лат. longus — довгий, тривалий) — тривале й систематичне вивчення одних і тих досліджу-ваних, що дозволяє визначати діапазон вікової й індивідуальної мін-ливості фаз життєвого циклу людини; дослідження, яке проводиться частіше над однією особистістю, але іноді і над групою, протягом дов-гого часу (іноді від народження і до зрілого віку і навіть старості). Б. Г. Ананьєв широко використовував Л.м.д., називаючи його мето-дом лонгітюдинального спостереження.