Контраст


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

К.-а. — методика, используемая при изуче нии коммуникативно зна-чимых ма териалов и поведения.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ (англ. contens — зміст) — метод, запропонова-ний у 1927 р. аме ри канським психологом Г. Лассуеллом для аналізу пропагандних текстів, який одержав широке поширення в інших на-уках, зокрема в психології ідеологічної роботи, соціальній психоло-гії, педагогічній психології, бібліотечній психології. Існує ряд модифікацій К.-а. і методичних прийомів формалізації від-повідей на питання, властиві будь-якому змістовному аналізу тексту: про що, що і як написано чи сказано з даного питання в кожному із великої сукупності джерел.

Т. М. Дрідзе запропонувала в 1975 р. інформативно-цільовий підхід до аналізу друкованих або усних текстів, мета якого — дати відповідь, для чого в тексті наводяться відомості з певного питання, формалізу-вавши потенційну інформативність і цим створити мож ливості і для дослідження актуального розуміння тексту читачем або слухачем. К.-а. — методика, яка використовується при вивченні комунікатив-но значимих матеріалів і поведінки.

Метод виявлення та оцінки специфічних характеристик тестів та і нших носіїв інформації (відеозаписів, інтерв’ю, відповідей на від-крите запитання тощо), в якому відповідно до мети дослідження ви-діляються певні смислові одиниці змісту та інформації. К.-а. — методика, що використовується при вивченні комунікативно значущих мате ріалів і поведінки.

КОНТРАСТ — явление, при котором воспринимае мое отличие, зна-чительно больше, чем его физическая основа.

КОНТРАСТ — явище, при якому відмінність, що сприймається, значн о більша, ніж її фізична основа.

КОНТРОЛЬ — ограничение факторов, влияющих на переменную, над которой ведется наблюдение (в эксперименте); под держание зна-чений некоторой пере менной на постоянном уровне при изучении з ависимости (зависи мос тей) между двумя (и более) другими перемен-ными (в анализе данных).

КОНТРОЛЬ — обмеження чинників, що впливають на змінну, над якою ведеться спосте реження (в експерименті); підтримка значень

Конфликт

деякої змінної на постій ному рівні при вивченні залежності (залеж-ностей) між двома (і більше) іншими змінними (в аналізі даних).

КОНТРОЛЬ ЗА ЧАСТОТНЫМ РАСПРЕДЕЛЕНИЕМ — процедура, при которой экспери ментальные и контрольные группы приравнива-ются друг к другу посредством объединения в группы лиц, сопостави-мых по совокупности своих признаков.

КОНТРОЛЬ ЗА ЧАСТОТНИМ РОЗПОДІЛОМ — процедура, при якій експеримен тальні і контрольні групи прирівню ються одна до одної за допомогою об’єднання в групи осіб, які співстав лені за сукупністю своїх ознак.

КОНТРОЛЬНАЯ ГРУППА — лица, участвующие в эксперименте и находящиеся вне сферы действия независимой переменной (опытно-го события).

КОНТРОЛЬНА ГРУПА — особи, що беруть участь в експери менті і знаходяться поза сферою дії незалежної змінної.

КОНТРОЛЬНОЕ ТЕСТИРОВАНИЕ — измерение (в эксперименте), прово дящееся после наступления прове ряемого события. КОНТРОЛЬНЕ ТЕСТУВАННЯ — вимірювання (в експерименті), що проводиться після настання події, що перевіряється.

КОНФАБУЛЯЦИЯ (лат. con — вместе с, fabula — повествование, ис-тория) — иллюзия мышления, когда человек верит в свою выдумку. Выраженные и стойкие К. — симптом заболевания. КОНФАБУЛЯЦІЯ (лат. con — разом з, fabula — оповідання, істо-рія) — ілюзія мислення, коли людина вірить у свою вигадку. Вира-жені і стійкі К. — симптом захворювання.

КОНФЛИКТ — вид общения, в основе которого лежат реальные или иллюзорные, объективные или субъективные и в различной мере осознанные противоречия в целях общающихся личностей при по-пытках их разрешения на фоне острых эмоциональных состояний. Омоним — К. как эллипсис термина «внутренний конфликт» — тя-жело переживаемое психическое состояние, вызванное амбивалент-ностью чувств или затянувшейся борьбой мотивов.

Конформность

К. — противодействие не совместимых сил. Внутренний, или психологи ческий, конфликт может иметь место между инстин-ктными импульсами или между структурами (например, Эго и ИД). Психоана литическая теория не склонна рассматривать все кон-фликты как невротические. Они являются та ковыми лишь в том слу-чае, когда одна из сторон кон фликта бессознательна, и/или когда они разрешают ся с помощью защит, всех, кроме сублимации. КОНФЛІКТ — вид спілкування, в основі якого лежать реальні або ілюзорні, об’єктивні або суб’єктивні і в різному ступені осмислені (усвідомлені) протиріччя з метою особистостей, що спілкуються, при спробі їх вирішення на фоні гострих емоційних станів. Омонім — К. як еліпсис терміну «внутрішній конфлікт» — психіч-ний стан, який тяжко переживається, викликаний амбівалентністю почуттів або боротьбою мотивів, яка затяглася.

К. — протидія несумісних сил. Внутрішній або психологічний кон-флікт може мати місце між інстинктними імпульсами або між струк-турами (наприклад Его та Ід). Психоаналітична теорія не схильна розглядати всі конфлікти як невротичні. Вони є такими лише в тому випадку, коли одна із сторін конфлікту безсвідома, або якщо вони ви-рішуються за допомогою психічних захистів, крім сублімацій.

КОНФОРМНОСТЬ (лат. conformis — подобный, соответствующий) — свойство личности «быть как другие», попадать в жесткую зависи-мость от группы, выраженное проявление которого определяется иногда непроизвольным подражанием, а иногда скромностью. КОНФОРМНІСТЬ (лат. conformis — подібний, відповідаючий) — властивість особистості «бути як інші», попадати в жорстку залеж-ність від групи, виражене виявлення якої ви значається іноді довіль-ним наслідуванням, а іноді скромністю.

КОНФРОНТАЦИЯ (confrontation) — термин, применяемый иног-да для описания приема, который использует аналитик, чтобы при-влечь внимание па циента к каким-либо особенностям его поведения, не пытаясь их объяснить или интерпретировать. КОНФРОНТАЦІЯ (confrontation) — термін, що застосовується іно-ді для опису прийому, який використовує аналітик, щоб викликати увагу пацієнта до будь-яких особливостей його поведінки, не намага-ючись їх пояснити або інтерпретувати.

Корковая нейродинамика

КОНЦЕНТРАЦИЯ ВНИМАНИЯ (лат. con — с, centrum — центр) — качество внимания как результат чаще произвольного сокращения его объема до одного объекта и за счет этого повышения его интен-сивности.

КОНЦЕНТРАЦІЯ УЯВИ (лат. con — с, centrum — центр) — власти-вість уваги за рахунок довільного обмеження її обсягу в напрямку до одного об’єкта, і за рахунок цього підвищення її інтенсивності.

КООРДИНАЦИЯ ДВИЖЕНИЙ (лат. co(n) — вместе, ordinatіo — расположение в порядке) — понятие и термин биомеханики как с огласованность движений в процессе психомоторного акта, обеспе-чивающая ловкость.

КООРДИНАЦІЯ РУХІВ (лат. co(n) — разом, ordinatіo — розташу-вання в порядку) — поняття і термін біомеханіки як узгодженість р ухів в процесі психомоторного акту, що забезпечує кмітливість.

КОРА ГОЛОВНОГО МОЗГА — эллипсис термина «анатомия и физио-логия коры больших полушарий головного мозга»: наиболее слож-ная по строению и функциям и анатомически, и физиологически многоуровневая часть центральной нервной системы свойственная только ветви вторичноротых (позвоночных) животных и человеку. Ее функция — рефлексы головного мозга. Это отражающая система, определяющая все формы психического отражения и субъективное как присущее им системное качество.

КОРА ГОЛОВНОГО МОЗКУ — еліпс терміну «анатомія і фізіологія кори великих півкуль головного мозку»; найбільш складна за будо-вою та за функціями і анатомічно, і фізіологічно багаторівнева час-тина центральної нервової системи, властива тільки гілці вторинно-ротих (хребетних) тварин і людині. Її функція — рефлекси головного мозку. Це відображаюча система, що визначає всі форми психологіч-ного відображення і суб’єктивне як притаманна їм системна якість.

КОРКОВАЯ НЕЙРОДИНАМИКА — понятие и термин, введенные И. П. Павловым как совокупность физиологических процессов выс-шей нервной деятельности, протекающих в коре головного мозга. Су-бъективное как системное качество психики является продуктом К.н.