Идентичность


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

Проективна ідентифікація — це процес, засобом якого людина вва-жає, що вона знаходиться всередині деякого об’єкта, зовнішнього стосовно себе. Це також захист, бо створює ілюзію контролю над об’-єктом, що дозволяє суб’єкту заперечувати свою безпорадність перед об’єктом і одержувати задоволення від його дій.

Інтроективна ідентифікація — це процес ідентифікації з інтроектом, або процес, який дає можливість уявити іншого всередині себе і час-тиною себе. Іноді при використанні не робиться різниця між вторин-ною ідентифікацією і інтроекцією.

ИДЕНТИЧНОСТЬ (identity) — чувство непре рывности своего бы-тия как сущности, отличной от всех других. Согласно Eriksou (1953), многие аспек ты развития Эго можно сформулировать в тер минах рос-та чувства идентичности; кризис идентичности, более или менее вы-раженный, характе рен для позднего подросткового периода и юнос-ти. Чувство идентичности утрачивается при фугах (см. фуга) и ста-новится извращенным при шизофреническом бреде тождества, ког-да лежащее в основе чувство опустошенности ком пенсируется ма-нией величия. Многие из проблем идентичности сконцентрированы вокруг вопроса о роли идентификации в усилении или ослабле нии идентичности. Полагают, что неспособность к идентификации в дет-стве с родителями, особенно с родителем своего пола, уменьшает чувство идентич ности, но и неудавшийся уход от идентификации с ними в подростковом возрасте приводит к тому же результату. Чув-ство идентичности, вероятно, являет ся синонимом самосознания, и его можно рас сматривать как субъективный эквивалент Эго, ко торое психоаналитическая теория склонна наделять объективностью. ІДЕНТИЧНІСТЬ (identity) — почуття неперервності свого буття як сутності, відмінної від всіх інших. Відповідно до Erikson (1953), бага-то аспектів розвитку Его можна сформулювати в термінах: зростання почуття ідентичності і криза ідентичності, більш або менш вираже-на, характерна для пізнього підліткового періоду і юності. Почуття ідентичності втрачається при фугах (див. фуга) і стає спотвореним при шизофренічному маренні тотожності, коли почуття спустошли-вості компенсується манією звеличення. Багато із проблем ідентич-ності сконцентровані навколо питання про роль ідентифікацій в по-силенні або послабленні ідентичності. Вважають, що нездатність до