Детектор лжи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

Вершина стовбура психології праці зростається із загальною вер-шиною стовбура соціальної психології: психології груп, колективів і психології колективної творчості, а вершинні гілки всього стовбура соціальної психології, в свою чергу, — з вершинами психології осо-бистості і індивідуальної творчості стовбура індивідуальної психо-логії. Ансамбль вершинних гілок Д.п.н. стає вершиною самостійної психологічної науки — психології ідеологічної роботи, як здійснен-ня ідеологічної функції психології. Стовбури, корені, гілки і гілочки Д.п.н. моделюють наступну ієрархію компонентів психології як на-уки в цілому: спеціальна психологічна наука, галузь психології, пси-хологічна проблема, психологічна тема.

ДЕРМОЛЕКСИЯ (греч. derma — кожа, lexis — слово) — способность читать написанные на коже тела не только буквы, но и слова, обоб-щающая тактильные ощущения со второй сигнальной системой дей-ствительности.

ДЕРМОЛЕКСІЯ (грец. derma — шкіра, lekis — слово) — здатність чи-тати написані на шкірі тіла не тільки букви, але і слова, яка поєднує тактильні відчуття з другою сигнальною системою дійсності.

ДЕТЕКТОР ЛЖИ (лат. detector — обнаруживающий) — прибор, ис-пользуемый криминологией для уличения во лжи путем записи ряда физиологических функций, объективизирующих эмоции (частота пульса и дыхания, психогальванический рефлекс, потоотделение) при ответах на вопросы в процессе допроса. Научно не состоятелен, т. к. может улавливать только эмоциональную реакцию на обстанов-ку и случайные мысли.

Синоним — лай-детектор (англ. lie — ложь).

ДЕТЕКТОР БРЕХНІ (лат. detector — виявляючий) — пристрій, що використовується кримінологією для звинувачення у брехні шля-хом запису ряду фізіологічних функцій, які похідні від емоцій (час-тота пульсу і дихання, психогальванічний рефлекс, потовиділення) при відповідях на питання в процесі допиту. Науково не достовірний, тому що може враховувати тільки емоційну реакцію на обстановку і випадкові думки. Синонім — лай-детектор (англ. lie — брехня).

Детерминизм как принцип психологии

ДЕТЕРМИНИЗМ КАК ПРИНЦИП ПСИХОЛОГИИ — применение к психике закона диалектического материализма о всеобщей обус-ловленности явлений мира, причинной обусловленности любого пси-хического явления объективным материальным миром. ДЕТЕРМІНІЗМ ЯК ПРИНЦИП ПСИХОЛОГІЇ — застосування в пси-хіці закону діалектичного матеріалізму про загальну обумовленість явищ світу, причиною обумовленості будь-якого психічного явища об’єктивним матеріальним світом.

ДЕФЕКТОПСИХОЛОГИЯ (лат. defectus — недостаток) — отрасль медицинской психологии, разделами которой, в свою очередь, явля-ются олигофренопсихология, сурдопсихология, тифлопсихология. ДЕФЕКТОПСИХОЛОГІЯ (лат. defectus — недолік) — галузь медич-ної психології, розділами якої, в свою чергу, є олігофренопсихологія, сурдопсихологія, тифлопсихологія.

ДЕФИНИЦИЯ психологическая (лат. definitio — определение) — определение психологического понятия, выраженного словом, что делает последнее термином.

ДЕФІНІЦІЯ психологічна (лат. definitio — визначення) — визначен-ня психологічного поняття, вираженого словом, що робить останнє терміном.

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ — философская, социологическая и психологичес-кая категория: явление, изучаемое всеми общественными и гумани-тарными науками; взаимодействие человека или группы и мира, в процессе которого человек сознательно и целенаправленно изменяет мир и самого себя.

Д. осуществляется по схеме «субъект — объект», причем в качестве субъекта может выступать и личность и группа, а в качестве объекта и предметы (тогда это будет предметная Д.) и другие субъекты (тогда это будет общение). По своей сущности Д. — высшая, cвoйственная только человеку или группе форма активности. Психологическая ди-намическая структура Д. такова: цель – мотив – способ – результат. Д. складывается из ряда действий. Различают Д. практическую и Д. теоретическую. Основным видом Д. является труд, выступающий как фактор проявления, формирования и развития психики. Руководство Д. людей и их групп — важнейшая задача управления.

Деятельность теоретическая

ДІЯЛЬНІСТЬ — філософська, соціологічна і психологічна категорія: явище, що вивчається усіма суспільними і гуманітарними науками; взаємодія людини або групи людей і світу, в процесі якої людина сві-домо і цілеспрямовано змінює світ і себе.

Д. здійснюється за схемою «суб’єкт – об’єкт», до того ж в якості су-б’єкта може бути і особистість і група, а в якості об’єкта і предмети (тоді це буде предметна Д); і інші суб’єкти (тоді це буде спілкування). По своїй суті Д. — вища, притаманна тільки людині або групі форма активності. Психологічна динамічна структура Д.: ціль мотив спо-сіб результат.

Д. складається із ряду дій. Розрізняють Д. практичну і Д. теоретич-ну. Основним видом Д. є праця, що виступає як фактор прояву, фор-мування і розвитку психіки. Керівництво Д. людей і їх груп — найважливіше завдання управління.

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ВМЕСТЕ — вид групповой деятельности контакт-ной группы, при которой отсутствует совместная цель и у каждого ее выполняющего своя цель; эти цели могут быть идентичными, но мо-гут быть и антагонистичными, приводящими к противоборству. ДІЯЛЬНІСТЬ РАЗОМ — вид групової діяльності контактної групи, при якій відсутня спільна мета; у кожного виконавця своя мета; ці завдання можуть бути ідентичними, але можуть бути і антагоністич-ними, що призводять до протиборства.

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПРАКТИЧЕСКАЯ — деятельность, цель кото-рой — сознательное изменение природного и социального мира, с ко-торыми взаимодействует действующая личность или группа. Д.п. осуществляется в связи с деятельностью теоретической способами, ранее усвоенными в процессе обучения и непосредственного опыта. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАКТИЧНА — діяльність, мета якої — свідоме змі-нювання природного і соціального світу, з якими взаємодіє особис-тість або група. Д.п. пов’язана з діяльністю теоретичною за допомо-гою навчання і безпосереднього досвіду.

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ — деятельность личности или группы, цель которой — познание и объяснение мира, нахождение и обоснование в процессе мысленного эксперимента способов деятель-ности практической.

Диагноз

ДІЯЛЬНІСТЬ ТЕОРЕТИЧНА — діяльність особистості або групи, мета якої — пізнання і пояснення світу, знаходження і обґрунтуван-ня в процесі мисленевого експерименту способів діяльності.

ДИАГНОЗ (diagnosis) — искусство давать точ ные наименования б олезням, определять природу за болевания по признакам и симп-томам, пред ъявляемым пациентом. Дифференциальный диаг-ноз — п еречень названий, заслуживающих серь езного рассмотрения в л юбом конкретном случае постановки диагноза. Диагностическая формулировка — более или менее сложное изложение психопатоло-гий психиатрического пациента. Понятие диагноза — медицинское п онятие, смысл ко торого в том, что заболевание есть особая болезнен-ная реальность, но применительно к психоневрозам это предположе-ние может оказаться непра вомочным.

ДІАГНОЗ (diagnosis) — мистецтво давати точні назви хворобам, ви-значати природу захворювання за ознаками і симптомами, що пре-д’являються пацієнтом. Диференціальний діагноз — перелік назв, що заслуговують серйозного розгляду в будь-якому конкретному випадку ставлення діагнозу. Діагностичне формулювання — більш або менш складний виклад психопатології психіатричного пацієн-та. П оняття діагнозу — медичне поняття, смисл якого в тому, що з ахворювання є особливою хворобливою реальністю, але стосовно психоневрозів це передбачення може виявитися неправомірним.

ДИАГРАММА РАССЕЯНИЯ — график, в суммарном виде отража-ющий распределение призна ков относительно двух переменных с ис-пользованием пунктира для обозначения результатов наблюде ний. ДІАГРАМА РОЗСІЯННЯ — графік, що в сумарному вигляді відо-бражає розподіл ознак відносно двох змінних з використанням пунк-тиру для позначення результа тів спостережень.

ДИДАКТОГЕНИИ (греч. didaktos — учитель, genao — рождаю) — психогении (от эмоциональной реакции, дающей сдвиг в настроении личности и коллектива, до болезненного состояния), вызванные не-чуткими или грубыми словами педагога, начальника, руководителя. ДИДАКТОГЕНІЇ (грец. didaktos — вчитель, genao — народжую) — психічні розлади (від емоційної реакції, що дає зрушення в настрої

Динамическая модель

особистості і колективу, до хворобливого стану), які викликані гру-бими словами педагога чи керівника.

ДИЗЪЮНКТИВНОСТЬ ПСИХИЧЕСКОГО ЯВЛЕНИЯ (лат. disjunct-ivus — разделительный) — признание изначальной или возможности условной обособленности психических явлений, только потом соеди-няющихся в единый психический процесс, как основы создания ис-кусственного интеллекта, моделирующего или даже (по пониманию некоторых) тождественного интеллекту человека. ДИЗ’ЮНКТИВНІСТЬ ПСИХІЧНОГО ЯВИЩА (лат. disjunctivus — розділовий) — визнання первинної або потенційної обумовленості психічних явищ, які тільки потім поєднуються в одному психічному процесі. Це є основою створення штучного інтелекту, моделюючого або навіть (за розумінням деяких) тотожного інтелекту людини.

ДИКЦИЯ (лат. dictio — произношение) — степень точности произ-ношения фонем и морфем слов и фраз, определяющая разборчивость речи и, следовательно, ее понимание другими людьми. Д. — профес-сионально значимый навык не только педагога, но и любого руково-дителя. Близка, но не тождественна интонации.

ДИКЦІЯ (лат. dictio — вимова) — ступінь точності вимови фонем і морфем слів і фраз, що проявляється в розбірливості мови і як на-слідок, її розуміння іншими людьми.

Д. — професійно вагома навичка не тільки педагога, але будь-якого керівника. Близька, але не тотожна інтонації.

ДИЛЕТАНТ (лат. delectare — услаждать, забавлять) — любитель, з анимающийся чем-либо без достаточной подготовки, но обычно счи-тающий себя знатоком.

ДИЛЕТАНТ (лат. delectare — забавляти, тішити) — любитель, який займається будь-чим без достатньої підготовки, але вважає себе знавцем.

ДИНАМИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ — математическая модель, описыва ю-щая развитие процесса во времени.

ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ — математична модель, що описує розвиток процесу в часі.

Динамическая структура

ДИНАМИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА (греч. dinamikos — относящийся к силе, сильный, лат. structure — взаимосвязь составных частей, строе-ние) — основной род структур психических явлений как проявление динамического в психике; второй их род — статическая (греч. stay-os — стоящий) структура, которая чаще является результатом аб-страгирования — только сиюминутным срезом Д.с. ДИНАМІЧНА СТРУКТУРА (грец. dinamikos — який відноситься до сили, сильний, лат. structura — взаємозв’язок складових час-тин, будова) — основний вид структур психічних явищ як прояв ди-намічного в психіці; другий вид — статична (грец. stayos — стоячий) структура, яка частіше є результатом абстрагування — тільки одно-моментним зрізом Д.с.

ДИНАМИЧЕСКАЯ ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ СТРУКТУРА ЛИЧНОС-ТИ — концепция личности, обобщающая четыре процессуально-иерархические подструктуры личности с субординацией низших п одструктур высшим, включающая наложенные на них подструк-туры способностей и характера. Приведенная схема помогает лучше п онять Д.ф.с.л., а карта личности содержит основные сведения о ней. ДИНАМІЧНА ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ — концепція особистості, яка узагальнює чотири процесуально-ієрар-хічні підструктури особистості із субординацією нижчих підструк-тур вищим, що включає накладені на них підструктури здібностей і характеру. Наведена в табл. 3 схема допомагає краще зрозуміти Д.ф.с.о., а карта особистості містить основні відомості про неї.

ДИНАМИЧНОСТЬ ПСИХИКИ (греч. dinamis — сила) — атрибут психики, ее процессуальная характеристика: развитие психики под влиянием внешних и внутренних сил как диалектическая противо-положность стабильности (лат. stadilis — устойчивый). ДИНАМІЧНІСТЬ ПСИХІКИ (грец. dinamis — сила) — атрибути пси-хіки, її процесуальна характеристика: розвиток психіки під впливом зовнішніх і внутрішніх сил як діалектична протилежність стабіль-ності (лат. stadilis — стійкий).

ДИСКРИМИНАНТНАЯ ВАЛИДНОСТЬ (ОБОСНОВАННОСТЬ) — свойство некоторого показателя (меры) обладать валидностью по

Дисциплинированность

отношению лишь к какому-то одному понятию в противовес к дру-гим понятиям.

ДИСКРИМІНАНТНА ВАЛІДНІСТЬ (ОБҐРУНТОВАНІСТЬ) — влас-тивість деякого показника (міри) володіти валідністю стосовно лише до якогось одного поняття на противагу до інших понять.

ДИСКУРСИВНОЕ МЫШЛЕНИЕ (лат. discursus — рассуждение) — вид мышления как серия умозаключений, последовательно логично обусловливаемых предыдущими и обусловливающих последующие. ДИСКУРСИВНЕ МИСЛЕННЯ (лат. diskursus — міркування, роз-думи) — вид мислення як серія умовиводів, послідовно логічно обу-мовлених попередніми і ті, що обумовлюють наступні.

ДИССИМУЛЯЦИЯ — действия, направленные на обманное сокры-тие своей болезни.

ДИСИМУЛЯЦІЯ — дія, спрямована на приховування захворювання чи окремих його ознак.

ДИССОЦИАЦИЯ (dissociation) — 1. Такое со стояние, при котором два или более психических про цесса сосуществуют, не будучи связанны-ми или ин тегрированными (см. интеграция). 2. Защитный процесс, ведущий к состоянию 1. Труд но найти четкие отличия между диссо-циацией и расщеплением, хотя имеется тенденция использовать пер-вое в отношении процессов, а второе — в отноше нии структур. ДИСОЦІАЦІЯ (dissociation) — 1. Такий стан, при якому два і біль-ше психічних процеси співіснують, не будучи пов’язаними або інте-грованими (див. інтеграція). 2. Захисний процес, що веде до стану 1. Важко знайти чітку різницю між дисоціацією і розщепленням, хоча є тенденція використовувати перше стосовно процесів, а друге — сто-совно структур.

ДИСЦИПЛИНИРОВАННОСТЬ — волевое свойство личности, про-являющееся и как кратковременный процесс, и как состояние, бла-годаря которому человек действует в соответствии с законами, нор-мами и правилами. Д. относится к волевым навыкам и формируется по их законам, становясь в своей высшей форме привычкой.

Дифференциальная психология

ДИСЦИПЛІНОВАНІСТЬ — вольова властивість особистості, яка проявляється і як короткочасний процес, і як стан, завдяки якому людина діє відповідно з законами, нормами і правилами. Д. відно-ситься до вольових навичок і формується за їх законами, що стає в вищій формі звичкою.

ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ (лат. differentia — раз-ность) — отрасль психологии личности, изучающая индивидуальные различия личностей как их индивидуальности. В последние годы по-явилась ошибочная тенденция суживать эти особенности только до определяемых типом нервной системы.

ДИФЕРЕНЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ (лат. differentia — різність) — га-лузь психології особистості, яка вивчає індивідуальні відмінності особистостей як їх індивідуальності. Останнім часом виникла по-милкова тенденція звужувати ці особливості тільки до з’ясовуваних т ипів нервової системи

ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫЙ ПОРОГ — минимальная разница между стимулами, которая может быть воспринята.

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ПОРІГ — мінімальна різниця між стимулами, яка може бути сприйнята.

ДОВЕРИЕ — ожидание от человека поступков, соответствующих м оральным мотивам и принятым нормам деятельности, основываю-щееся на знании характера человека, опыте общения с ним и, сле-довательно, знании вероятных его поступков.

ДОВІР’Я (ДОВІРА) — очікування від людини вчинків, що відпові-дають моральним мотивам і прийнятим нормам діяльності, що спи-раються на знання про характер людини, досвід спілкування з нею, а, отже, знаннях ймовірних її вчинків.

ДОВЕРИТЕЛЬНОЕ ОБЩЕНИЕ — общение, основанное на высокой степени доверия одного из общающихся к другому. ДОВІРЧЕ СПІЛКУВАННЯ — спілкування, засноване на високій д овірі співбесідників один до одного.

ДОМИHAHTA (лат. dominantis — господствующий) — физиоло-гический термин, введенный А. А. Ухтомским (1875–1942) после

Дополнительные цвета

открытия им в 1923 г. этого явления: временно господствующий в коре головного мозга инертный очаг возбуждения, тормозящий дру-гие рефлексы и усиливающийся при действии любых стимулов. Омоним (психологический) — Д. как стойкая мысль или пережива-ние, отвлекающее внутренне направленное внимание от других су-бъективных явлений и часто (хотя и не всегда) становящееся осно-вным мотивом деятельности.

ДОМІНАНТА (лат. dominantis — панівний) — фізіологічний тер-мін, введений А. А. Ухтомським (1875–1942) після відкриття ним у 1923 р. цього явища: тимчасово пануючий в корі головного мозку інертний збудник, що гальмує інші рефлекси і що підсилюється при дії будь-яких стимулів.

Омонім (психологічний) — Д. як стійка думка або переживання, що відвертає внутрішню спрямованість уваги від інших суб’єктивних явищ і часто (хоча і не завжди) становить основний мотив діяльності.

ДОМИНИРУЮЩИЙ ВИД ДЕЯТЕЛЬНОСТИ — деятельность лич-ности на определенном отрезке времени (будь-то один день или отно-сительно длительная стадия развития личности), определяющая ее преобладающее психическое отношение к миру.

ДОМІНУЮЧИЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ — діяльність особистості на певному відрізку часу (чи це один день або відносно довга (тривала) стадія розвитку особистості), що визначає її переважаюче психічне в ідношення до світу.

ДОМИНИРУЮЩИЙ МОТИВ — мотив, побеждающий в борьбе м отивов и определяющий направленность деятельности в данной ситуации. Омоним — Д.м. как наиболее стойкий мотив в мотивации деятель-ности.

ДОМІНУЮЧИЙ МОТИВ — мотив, що перемагає в боротьбі мотивів і визначає спрямованість діяльності в даній ситуації. Омонім — Д.м. як найбільш стійкий мотив у мотивації діяльності.

ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ЦВЕТА — цвета, расположенные на противо-положных концах диаметра цвето вого круга, например, красный и зеленый, желтый и голубой. При их смешивании в равных пропор-циях получается ахроматический серый цвет.