Валидность (обоснованность)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

В

ВАЛИДНОСТЬ (ОБОСНОВАННОСТЬ) — степень соответствия меры (пока зателя) тому понятию, которое она (он) призвана отражать. ВАЛІДНІСТЬ (ОБҐРУНТОВАНІСТЬ) — ступінь відповідності міри (показ ника) тому поняттю, яке вона (він) покликана відображати.

ВАЛИДНОСТЬ ВНЕШНЯЯ (ОБОСНОВАННОСТЬ) — вид теорети-ческой валидности, выра жающийся в корреляции неко торого по-казателя (меры) исходного понятия с показате лями (мерами) других понятий, согласно теории связанных с исходным. ВАЛІДНІСТЬ ЗОВНІШНЯ (ОБҐРУНТОВАНІСТЬ) — вид теоретич-ної валідності, що виражається в кореляції деякого показника (міри) початкового по нят тя з показниками (мірами) інших понять, відпо-відно до теорії, що пов’я зані з вихідним.

ВАЛИДНОСТЬ ВНУТРЕННЯЯ (ОБОСНОВАННОСТЬ) — вид теоре-тической валидности, вы ра жающийся в корреляции несколь ких по-казателей (мер) одного и того же понятия.

ВАЛІДНІСТЬ ВНУТРІШНЯ (ОБҐРУНТОВАНІСТЬ) — вид теоретич-ної валідності, що виражається в кореляції декількох показників (мір) одного і того ж поняття.

ВАЛИДНОСТЬ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО МЕТОДА (лат. validas — крепкий) — степень соответствия между параметрами метода и оце-ниваемой деятельности или функции.

В. как оценка целесообразности применения метода не всегда непо-средственно пригодна. Напр.: скорость простой сенсомоторной ре-акции непосредственно не В. качеству летной деятельности. Но она н еобходима для понимания особенностей сложных сенсомоторных реакций в летной деятельности.

ВАЛІДНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО МЕТОДУ (лат. validas — міц-ний) — ступінь відповідності між параметрами методу і оцінюваної

Вербализация

діяльності або функції. В. як оцінка доцільності застосування м етоду не завжди безпосередньо придатна. Напр.: швидкість простої сен-сомоторної реакції безпосередньо не В. якості повітряної діяльності. Але вона необхідна для розуміння особливостей складних сенсомо-торних реакцій в повітряній діяльності.

ВДОХНОВЕНИЕ — психическое состояние, включающее стенические эмоции, интуицию, творческое мышление и выражающее в ысокий уровень их продуктивности. Высший уровень В. — озарение. НАТХНЕННЯ — психічний стан, що включає стенічні емоції, інтуї-цію, творче мислення, та виражає високий рівень їх продуктивності. Вищий рівень В. — осяяння.

ВЕРА — специфическое отношение к действительности или вообра-жаемым объектам, когда их достоверность принимается без теорети-ческих и практических доказательств. В. противополож на знанию. Психологически в ее основе лежит чувство, созда ющее иллюзию по-знания того, что создано воображением.

ВІРА — специфічне відношення до дійсності або уявних об’єктів, коли їх достовірність приймається без теоретичних і практичних до-ведень. В. протилежна знанням. Психологічно в її основі лежить по-чуття та досвід переживань, яке створює ілюзію пізнання того, що створене уявою.

ВЕРБАЛИЗАЦИЯ (лат. verbalis — словесный) — переход субъектив-ных явлений в слова внешней или внутренней речи как результат взаимодействия первой и второй сигнальных систем действительнос-ти. Все, что вербализовано, — осознано, но смутно осознанное может и не быть вербализованным, являясь переходом к субъективному не-осознанному и даже к физиологиче скому. Взаимоотношение процес-суального и содержательного в В.с. помогает изучению сознания при двуязычье. Пример В.с. — вербализация счастья. В. — процесс словесного выражения. Обычно — словотворчество для создания речевых оборотов или формулировок, однако иногда по-нимается как процесс превращения в слова зрительных образов или преобразования «сновидческого» мышления первичных процессов

Вероятностное мышление

в словесное мышление сознания. Психоанализ представляет собой попытку вербализовать невербализуемое; поскольку его содержа-ние — бессознательная психическая деятельность — является невер-бальной по своей сути, то, следовательно, вербальные формулировки только искажают его.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ (лат. verbalis — словесний) — перехід суб’єктив-них явищ в слова зовнішньої або внутрішньої мови як результат взаємодії першої і другої сигнальних систем дійсності. Все, що вер-балізовано, — осмислено, але неясно осмислено може і не бути вер-балізованим, що є переходом до суб’єктивного несвідомого і навіть до ф ізіологічного. Взаємовідношення процесуального і змістового з В.с. д опомагає вивченню свідомості при двомовності. Приклад В.с. — вер-балізація щастя.

В. — процес словесного вираження. Переважно — словотворчість для створення мовних зворотів або формулювань, проте іноді розумієть-ся як процес перетворення в слова зорових образів або перетворення «сновидячого» мислення первинних процесів в словесне м ислення свідомості. Психоаналіз являє собою спробу вербалізувати невербалі-зоване, оскільки його зміст — неусвідомлена психічна діяльність — є невербальним за своєю суттю, а вербальні формулювання тільки пе-рекручують його.

ВЕРОЯТНОСТНОЕ МЫШЛЕНИЕ — термин и понятие, введенные в 1945 г. Б. М. Тепловым (1896–1965): вид мышления, в структуру ко-торого входят суждения о степени вероятности ожи даемых событий. В.м. взаимодействует с вероятностным прогно зированием. ІМОВІРНЕ МИСЛЕННЯ — термін і поняття, введені в 1945 р. Б. М. Тепловим (1896–1965): вид мислення, в структуру якого вхо-дять судження (міркування) про ступінь ймовірності очікуваних по-дій. І.м. взаємодіє з ймовірним прогнозуванням.

ВЕРОЯТНОСТНОЕ ПРОГНОЗИРОВАНИЕ — суждение об ожидае-мых событиях с оценкой степени их вероятнос ти, которое может быть как результатом, так и предпосылкой ве роятностного мышления. ІМОВІРНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ — судження (міркування) очікува-них подій з оцінкою ступеня їх ймовірності, яке може бути як ре-зультатом, так і передмовою імовірнісного мислення.

Взаимодействие

ВЕРСИЯ (лат. versio — видоизменение) — одно из нескольких отлич-ных друг от друга возможных объяснений определенной психологи-ческой ситуации. В., подтвержденная факта ми, становится достовер-ностью.

ВЕРСІЯ (лат. versio — видозміна) — одне із декількох різних один від одного можливих пояснень певної психологічної ситуації. В., під-тверджена фактами, стає достовірністю.

ВЕСТИБУЛЯРНОЕ ОЩУЩЕНИЕ — ощущение движения и равнове-сия. Вызываются дви жением жидкости в полукружных каналах внутреннего уха.

ВЕСТИБУЛЯРНЕ ВІДЧУТТЯ — відчуття руху і рівноваги. Викли-каються рухом рідини в напівколових каналах внутріш нього вуха.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ — философская категория, выражающая про-цесс воздействия, влияния различных объектов друг на друга, их взаимосвязь, взаимообусловленность, взаимопереход, порожде ние одним объектом другого. В. носит объек тивный и универсальный ха-рактер, в нем выражается взаимная связь всех структурных уровней материи, способ ее существования, формы движения, материальное единство мира. Основа В. — при чинно-следственная связь. Философская категория В. имеет методологическое значение для психологической науки. Любое психическое явление может быть по-нято лишь в связи с его материальной объективной основой, во В. с другими явлениями.

Примером являются В. личности и деятельности, потенциаль ных и актуальных способностей, процессуального и содержательного в пси-хике и т. д.

Синоним перевода «взаимодействия» с нем. Wechsel-wirkung — вза-имовлияние.

ВЗАЄМОДІЯ — філософська категорія, що виражає процес взаємо-дії, впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємозв’язок, взаємоо-бумовленість, взаємоперехід, породження одним об’єктом іншого. В. носить об’єктивний і універсальний характер. В ній відображується взаємний зв’язок всіх структурних рівнів матерії, спосіб її існуван-ня, форми руху, матеріальна єдність світу. Основа В. — причинно-на-слідковий зв’язок.

Взаимодействие личности и деятельности

Філософська категорія В. має методологічне значення для психоло-

гічної науки. Будь-яке психічне явище може бути зрозуміле лише в

зв’язку з його матеріальною об’єктивною основою, у В. з іншими яви-

щами.

Прикладом є В. особистості і діяльності потенційних і актуальних

здібностей, процесуального і змістовного в психіці тощо.

Синонім перекладу «взаємодія» з нім. Wechsel-wirkung — взаємо-

вплив.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЛИЧНОСТИ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ — как закон психологии был сформулирован С. Л. Рубинштейном (1889-1960): «Психические свойства личности в ее поведении, в действиях и по-ступках, которые она совершает, одновременно и проявляются, и формируются» (Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М., 1940. — 518 с). Личность, проявляясь в деятельности, является ее причиной, но, формируясь в деятельности, она ее следствие; деятель-ность как проявление личности — ее следствие, а как фактор ее фор-мирования — причина.

Этот закон связан с взаимодействием процессуального и содержа-тельного в психике.

ВЗАЄМОДІЯ ОСОБИСТОСТІ І ДІЯЛЬНОСТІ — як закон психології був сформульований С. Л. Рубінштейном (1889-1960): «Психічні якості особистості в її поведінці, в діях і вчинках, які вона здійснює, одночасно і проявляються, і формуються». Особистість, проявляю-чись в діяльності, є її причиною, але формуючись в діяльності, вона її наслідок; діяльність як прояв особистості — її наслідок, а як фак-тор її формування — причина. Цей закон пов’язаний із взаємодією процесуального і змістовного в психіці.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ НАВЫКОВ — см. перенос навиков. ВЗАЄМОДІЯ НАВИЧОК — див. перенесення навичок.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ПРОЦЕССУАЛЬНОГО И СОДЕРЖА ТЕЛЬ-НОГО В ПСИХИКЕ — закон психологии: без процессуального нет психического содержательного как его следствия; но уже сформи-рованное содержательное может стать причиной из менения процес-суального (напр., в ассоциациях, апперцепции, смысловой памяти, Взаимодействие структур сознания, личности и деятельности

ц елях действий и деятельности и т. д.). Наибольшее практическое значение имеет для понимания и использова ния взаимодействия процессуального и содержательного в развитии личности. ВЗАЄМОДІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО І ЗМІСТОВНОГО В ПСИХІЦІ — закон психології: без процесуального немає психічного змістовного як його наслідку, але вже сформоване змістовне може стати причи-ною зміни процесуального (напр., в асоціаціях, апперцепції, смис-ловій пам’яті, цілях дій і діяльності та ін.). Найбільш практичне зна-чення має для розуміння і використання взаємодії процесуального і змістовного в розвитку особистості.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ПРОЦЕССУАЛЬНОГО И СОДЕРЖАТЕЛЬ-НОГО В РАЗВИТИИ ЛИЧНОСТИ — частное проявление взаимо-действия процессуального и содержательного в психике: процессу-альное, изменяющееся в динамической функциональной структуре личности под влиянием ее созревания, служит причиной изменения в ней содержательного, а содержательное, возникающее в процессе формирования личности, становится причиной изменения в ней про-цессуального.

ВЗАЄМОДІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО І ЗМІСТОВНОГО В РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ — окремий прояв взаємодії процесуального і зміс-товного в психіці: процесуальне, що змінюється в динамічній функ-ціональній структурі особистості під впливом її дозрівання, служить причиною зміни в ній змістовного, а змістовне, що виникає в процесі формування особистості, стає причиною зміни в ній процесуального.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ СТРУКТУР СОЗНАНИЯ, ЛИЧНОСТИ И ДЕ-ЯТЕЛЬНОСТИ — атрибуты сознания наиболее четко проявляют-ся в направленности личности и результатах деятельности; способ д еятельности четко определяется опытом личности и динамикой со-знания; наиболее совпадают особенности психических процессов личности с формами психического отражения сознания, определяя мотивы деятельности; процессуальное доминирует во всех трех низ-ших подструктурах над содержательным, в то время как в трех верх-них подструктурах доминирует содержательное. В.с.с., л. и д. подтверждает принцип единства сознания, личности и деятельности.

Виды речевого общения

ВЗАЄМОДІЯ СТРУКТУР СВІДОМОСТІ, ОСОБИСТОСТІ І ДІЯЛЬ-НОСТІ — атрибути свідомості найбільш чітко проявляються в спря-мованості особистості і результатах діяльності; спосіб діяльності ч ітко визначається досвідом особистості і динамікою свідомості, най-більше співпадають особливості психічних процесів особистості з формами психічного відображення свідомості, визначаючи мотиви діяльності, процесуальне домінує в усіх трьох нижчих підструктурах над змістовним, в той час як в трьох верхніх підструктурах домінує змістовне.

В.с.с., о. і д. підтверджує принцип єдності свідомості, особистості і діяльності.

ВИДЫ РЕЧЕВОГО ОБЩЕНИЯ — это речь монологическая (греч. monos — один, logos — речь), диалогическая (греч. dialogos — раз-говор), командная, эпистолярная (греч. epistol — письмо), реплика, беседа.

ВИДИ МОВНОГО СПІЛКУВАННЯ — це мова монологічна (грец. monos — один, logos — мова), діалогічна (грец. dialogos — розмова), командна, епістолярна (грец. epistol — письмо), репліка, бесіда.

ВКЛЮЧЕННОЕ НАБЛЮДЕНИЕ — вид наблюдения как метода пси-хологической науки, когда наблюдающий включен в группу, члены которой не знают, что служат объектом наблюдения, дополняемого данными самонаблюдения.

ВКЛЮЧЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ — вид спостереження як методу психологічної науки, коли спостерігаючий включений до групи, чле-ни якої не знають, що служать об’єктом спостереження, який допов-нюється даними самоспостереження.

ВКУС — род ощущений (только сладкое, горькое, кислое, соленое) и восприятий, в которые входят и обоняние запахов. Анализаторы В. — нервные окончания у корня языка и вкусовой центр в коре мозга. Омоним — эллипсис термина эстетический вкус. СМАК — рід відчуття (тільки солодке, гірке, кисле, солоне) і сприй-няття, в які входять і відчуття запахів. Аналізатори С. — нервові за-кінчення при корені язика і смаковий центр у корі мозку. Омонім — еліпсис терміну естетичний смак.

Внимания интенсивность

ВЛЕЧЕНИЕ — наиболее примитивная эмоциональная форма направ-ленности личности: переживание смутной (чаще биологической) по-требности.

ПОТЯГ — одна з форм направленості особистості, яка виражається в не досить повно усвідомленому прагненні до досягнення чогоcь, не-рідко в основі потягу лежать біологічні потреби.

ВНЕШНЯЯ И ВНУТРЕННЯЯ СТРУКТУРЫ ГРУППЫ — две под-структуры единой структуры группы, определяемые ее внешней (официальной) и внутренней (неофициальной) организацией. Синонимы — официальная и неофициальная структуры группы. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРИ ГРУПИ — дві підструк-тури єдиної структури групи, що визначаються її зовнішньою (офі-ційною) і внутрішньою (неофіційною) організацією. Синоніми — офіційна й неофіційна структури групи.

ВНИМАНИЕ — это форма психической деятельности человек, ко-торая заключается в ее направленности на конкретные объекты и с осредоточены на них. К. Д. Ушинский утверждал, что внимание представляет собой ту единственную дверь, через которую знания входят в сознание. Внимание играет большую роль в жизни и дея-тельности человека.

В. — психическое явление, но не самостоятельная форма психическо-го отражения, а организация тех или иных форм его («организация сознания»), в результате которой одно отражается в сознании б олее отчетливо, другое — менее отчетливо («становится фоном»). Разли-чают ряд качеств внимания.

УВАГА — це форма психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості на певні об’єкти і зосередженості на них. К. Д. Ушинсь-кий зазначав, що увага являє собою ті єдині двері, через які знання входять у свідомість. Увага відіграє велику роль у житті і діяльності людини.

ВНИМАНИЯ ИНТЕНСИВНОСТЬ — качество внимания, выражающее эффективность мышления, восприятия и ясность сознания в целом. УВАГИ ІНТЕНСИВНІСТЬ — властивість уваги, що виражає ефек-тивність мислення, сприйняття і якість свідомості в цілому.

Внимания концентрированность

ВНИМАНИЯ КОНЦЕНТРИРОВАННОСТЬ — это показатель меры со-средоточенности сознания на определенном объекте, интен сивности связи с ним. Концентрированность внима ния показывает, что обра-зуется временный центр (фокус) всей психологической активности человека.

УВАГИ КОНЦЕНТРОВАНІСТЬ — це показник міри зосередже ності свідомості на певному об’єкті, інтенсивності зв’язку з ним. Концен-трованість уваги означає, що утворюється ніби тимчасовий центр (фокус) всієї психологічної активності люди ни.

ВНИМАНИЯ НАПРАВЛЕННОСТЬ — полярные качества внимания: его внешняя направленность при восприятиях и внутренняя — при мышлении и памяти.

УВАГИ СПРЯМОВАНІСТЬ — полярні властивості уваги: її зовніш-ня спрямованість при сприйняттях і внутрішня — при мисленні і пам’яті.

ВНИМАНИЕ НЕПРОИЗВОЛЬНОЕ — качество внимания, свойствен-ное животным и людям уже в грудном возрасте как непроизвольное привлечение внимания к стимулам или переключение его на другие по механизму ориентировочного рефлекса.

УВАГА МИМОВІЛЬНА — властивість уваги, притаманна тваринам і немовлятам, як мимовільне привернення уваги до стимулів або пе-реключення її на інші за механізмом орієнтовного рефлексу.

ВНИМАНИЯ ОБЪЕМ — показатель количества одно родных стиму-лов, которые находятся в фокусе внимания (у взрослого человека от 4 до 6 объектов, у ребенка не более 2–3). Объем внимания з ависит не только от генетических факто ров и от возможностей кратко временной памяти индивида. Имеют также значение характе ристики объек-тов (их одно родность, взаимосвязь), что воспринимается и профес-сиональными навыками самого субъекта.

УВАГИ ОБСЯГ — показник кількості однорідних стимулів, що знахо-дяться в фокусі уваги (у дорослої людини від 4 до 6 об’єктів, у дитини не більше 2–3). Обсяг уваги залежить не тільки від генетичних чинни-ків і від можливостей короткочасної пам’яті індивіда. Мають також значення характеристики об’єктів (їх однорідність, взаємозв’язки), що сприйма ються і професійними навичками самого суб’єкта.

Внимания распределение

ВНИМАНИЯ ПЕРЕКЛЮЧЕНИЕ — понимается как возможность более или менее легкого и достаточно быстрого перехода от одного вида деятельности к другому. С переключением функционально свя-заны и два разнонаправленных процесса: включение и отключение вни мания. Переключение может быть произвольным, тогда его ско-рость — это показатель меры волевого контроля субъекта над своим восприятием, и непроизвольным, связанным с отвлечением, что яв-ляется показателем либо меры неустойчивости психики, либо сви-детельствует о появлении сильных неожиданных раздражителей. УВАГИ ПЕРЕМИКАННЯ — розуміється як можливість більш або менш легкого і досить швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого. З перемиканням функціонально пов’язані і два різнона-правлених процеси: включення і відключення уваги. Відволікання може бути довільним, тоді його швидкість — це показник міри вольо-вого контролю суб’єкта над своїм сприйняттям, і мимовільним, пов’я-заним з від воліканням уваги, що є показником або міри нестійкості психіки, або свідчить про появу сильних несподіваних подразників.

ВНИМАНИЕ ПРОИЗВОЛЬНОЕ — основное качество внимания взрослого здорового человека. «Кроме напряжения тех органов, ко-торыми выполняется труд, в течение всего времени труда необходима целесообразная воля, выражающаяся во внимании, и притом необ-ходима тем более, чем меньше труд увлекает рабочего своим содер-жанием и способом исполнения, следовательно, чем меньше рабочий наслаждается трудом как игрой физических и интеллектуальных сил», — писал К. Маркс.

УВАГА ДОВІЛЬНА — основна властивість уваги дорослої здорової людини. «Крім напруги тих органів, які виконують роботу, протягом певного часу праці необхідна доцільна воля, що виражається в увазі, і притому необхідна тим більше, чим менше праця захоплює працівни-ка своїм змістом і способом виконання, тим менше він насолоджується працею як грою фізичних і інтелектуальних сил», — писав К. Маркс.

ВНИМАНИЯ РАСПРЕДЕЛЕНИЕ — то есть способность сосредото-чивать внимание на нескольких объектах одновременно. При этом формируется какбы несколько фокусов (центров) внимания, что дает возможность осуществлять несколько действий или следить за