Биологическое в психике


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

БИОЛОГИЧЕСКОЕ В ПСИХИКЕ — все общее по гомологии у чело-века с животными, хотя и не обязательно тождественное. Б. — не си-ноним природного, т. к. акцентирует аспект происхож дения. БІОЛОГІЧНЕ В ПСИХІЦІ — все спільне за гомологією у людини з твариною, хоча і не обов’язково ототожнене. Б. — не синонім при-родного, тому що акцентує аспект походження.

БИОЛОГИЧЕСКОЕ ОТРАЖЕНИЕ — форма отражения, которая обобщает его уровни, свойственные и животным, — от механическо-го, физического, химического, физиологического до психического. Выше Б.о. поднялся только человек.

БІОЛОГІЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ — форма відображення, яка уза-гальнює всі його аспекти, які властиві і тваринам, — від механіч-ного, фізичного, хімічного, фізіологічного до психологічного. Вище Б.в. піднялася тільки людина.

БИОМЕХАНИКА — раздел биофизики, изучающий механи ческие компоненты живых тканей, органов и организма в целом, а также происходящие в них механические явления (при движении, дыха-нии, кровообращении и т. д.).

БІОМЕХАНІКА — розділ біофізики, що вивчає механічні компонен-ти живих тканин, органів і організму в цілому, а також механічні явища, які в них відбуваються (при русі, диханні, кровообігу та ін.).

БИОПОЛЯ — недавно открытые и еще мало изученные энерге-тические поля, окружающие живые организмы; у человека связаны c его психическим состоянием.

Синоним (частный) — поле Кирлиана (по имени их открывшего). БІОПОЛЯ — недавно відкриті і ще мало вивчені енергетичні поля, що оточують живі організми; у людини пов’язані з її психічним станом. Синонім (частковий) — поле Кирліана (за ім’ям того, хто відкрив).

БИОПСИХИЧЕСКОЕ — все психическое у животных, а у человека — социализированные психические явления, сохраняющиеся в низшей подструктуре динамической функциональной структуры личности. БІОПСИХІЧНЕ — все психічне у тварин, а у людини — соціалізовані психічні явища, що зберігаються в нижній підструктурі динамічної функціональної структури особистості.

Бисексуальный, бисексуальность

БИСЕКСУАЛЬНЫЙ, БИСЕКСУАЛЬНОСТЬ (bisexual, bisexuality) — эти термины лишь в ред ких случаях применяются к лицам, бисексу-альным в том смысле, что вступают как в гетеро-, так и в гомосексу-альные отношения; обычно имеется ввиду на личие у одного человека маскулинных и феминных психологических свойств и установок. Психоаналитическая теория всегда полагала, что все человеческие существа конституционально психосексуально бисексуальны. Фрейд заимствовал эту идею у своего друга Флисса, и она первоначально подтвердилась имевшимися биологическими и анатомическими данными о наличии у мужчин остаточных женских органов (и на-оборот). Современная теория склонна объяснить психосексуальную бисексуальность, обра щаясь к тому факту, что дети идентифициру-ются (в разной степени) с обоими родителями (см. идентификация). Т еория бисексуальности предполагает, что можно придать дополни-тельное сексуаль ное значение несексуальным функциям и опред-елить как феминное пассивное, покорное, мазохистское (мазохизм), интуитивное и рецептивное по ведение; и как маскулинное — ак-тивное, н астойчивое, садистическое (садизм), интеллектуальное и п роникающее поведение. Такие сдвиги в установке подразумевают изменения сексуальной ориентации. Проблема бисексуальности осложняется бытующими предубеждениями о мужской и женской роли. Относительно данных, свидетельствующих об изменчивости подобных п редубеждений от общества к обществу. Любой удовлет-воряющий минимальным требованиям анализ бисексуальности до-лжен принимать во внимание:

а)         биологические и конституциональные факторы;

б)         идентификации с родителями и социальными стереотипами;

в)         путаницу между дихотомиями «активный — пассивный» и

«мужской — женский»;

г)         отношение интуитивного и аналитического способов мышления

к «а» и «б».

БІСЕКСУАЛЬНИЙ, БІСЕКСУАЛЬНІСТЬ (bisexual, bisexuality) — ці терміни лише в окремих випадках застосовуються до осіб, бісексу-альних в тому значенні, що вступають як в гетеро-, так і гомосексу-альні стосунки; звичайно мається на увазі наявність у однієї людини маскулинних і фемінних психологічних властивостей і установок.

Бихевиоризм

Психоаналітична теорія вважає, що всі людські істоти конституці-онально психосексуально бісексуальні. Фрейд запозичив цю ідею у Флісса, і вона першочергово підтвердилася біологічними і анатоміч-ними даними про наявність у чоловіків залишкових жіночих о рганів (і навпаки). Сучасна теорія схильна пояснити психосексуальну бі-сексуальність, звертаючись до того факту, що діти ідентифікують-ся (в різному ступені) з обома батьками (див. ідентифікація). За т еорією бісексуальності можна надати додаткового сексуального зна-чення несексуальним функціям і визначити як фемінне — пасив-ну, п окірливу, мазохістську, інтуїтивну і рецептивну поведінку; і як маскулинне — активну, наполегливо садистську (садизм), інтелекту-альну і проникаючу поведінку. Такі зрушення в установці є зміна-ми с ексуальної орієнтації. Проблема бісексуальності ускладнюється і снуючими упередженнями про чоловічі і жіночі ролі. Історія свід-чить про зміни подібних упереджень від суспільства до суспільства. Будь-який задовольняючий мінімальним вимогам аналіз бісексуаль-ності повинен брати до уваги:

а)         біологічні і конституційні фактори;

б)         ідентифікації з батьками і соціальними стереотипами;

в)         плутанину між дихотоміями «активний–пасивний» і «чолові-

чий–жіночий»;

г)         відношення інтуїтивного і аналітичного способів мислення до

«а» і «б».

БИХЕВИОРИЗМ (англ. behaviour — поведение) — направление аме-риканской психологической науки конца XIX–XX в., в основе кото-рого лежит понимание поведения человека и животных как совокуп-ности двигательных и сводимых к ним вербальных и эмоциональных ответов (реакций) на воздействия (стимулы) внешней среды. Это по-ложение выражается их непосредственной связью по формуле S — R. Его основоположники — Э. Торндайк (1874–1949) и Д. Уатсон (1878– 1958). Б. лег в основу новой науки — этологии.

БІХЕВІОРИЗМ (англ. behaviour — поведінка) — напрям американсь-кої психологічної науки кінця ХІХ–ХХ ст., в основі якого лежить розуміння поведінки людини і тварин як сукупності рухових і зве-дених до них вербальних і емоційних відповідей (реакцій) на вплив (стимули) зовнішнього середовища. Це положення виражається їх

Боль

б езпосереднім зв’язком за формулою S — R. Його основоположни-ки — Е. Торндайк (1874–1949), Д. Уатсон (1878–1958). Б. ліг в осно-ву нової науки — етології.

БЛАНК ИНТЕРВЬЮ — вопросник, используемый в очных интервью. БЛАНК ІНТЕРВ’Ю — запитальник, що використовується в очному інтерв’ю.

БЛИЗОСТЬ ПРОТИВ ИЗОЛЯЦИИ (intimacy isolation) — шестая из восьми стадий жизни человека Эриксона. Именно на этой стадии пси хически здоровый индивид достигает того, что в клас сическом психоанализе (классическая теория) называется генитальным уровнем, и стано вится способным к интимной любви и творческой работе. Эта стадия, очевидно, наступает сразу после двадцати лет и длится до начала среднего возраста. Опасность этой фазы — страх потери Эго в состоя нии, требующем самоотречения с последующим чувством изоляции.

БЛИЗЬКІСТЬ ПРОТИ ІЗОЛЯЦІЇ (intimacy isolation) — шоста із вось-ми стадій життя людини згідно з теорією Еріксона. Саме на цій стадії психічно здоровий індивід досягає того, що в класичному психоана-лізі (класична теорія) називається генітальним рівнем, і стає схиль-ним до інтимного кохання і творчої роботи. Ця стадія, очевидно, н астає відразу після двадцяти років і триває до початку середнього віку. Небезпека цієї фази — острах втрати Его в стані, що вимагає са-мозречення з наступним почуттям ізоляції.

БОЛЬ — врожденное переживание страдания, возникающее как за-щитная реакция на воздействия, приносящие вред тканям организма и вызывающие желание избавиться от него. Б. — элементарная фор-ма субъективного как атрибута психики и ее наиболее раннее и про-стейшее проявление и в филогенезе, и в онтогенезе (см. страдание). БІЛЬ — природжене переживання страждання, що виникає як за-хисна реакція на вплив, що приносить шкоду тканинам організму і викликає бажання позбутися його. Б. — елементарна форма суб’єк-тивного як атрибуту психіки і її найбільш ранній і найпростіший прояв і в філогенезі, і в онтогенезі (див. страждання).

Больная личность

БОЛЬНАЯ ЛИЧНОСТЬ — личность, которой свойствен ны опре-деленные нарушения психической деятельности, выход за нормы психических свойств и состояний. Изучается патопсихо логией и пси-хиатрией.

ХВОРА ОСОБИСТІСТЬ — особистість, якій властиві певні порушен-ня психічної діяльності, вихід за норми психічних властивостей і станів. Вивчається патопсихологією і психіатрією.

БОРЬБА МОТИВОВ — этап волевого действия. Типичные для лич-ности особенности Б.м. проявляются в ее волевых свойствах. БОРОТЬБА МОТИВІВ — етап вольової дії, що передує прийняттю рі-шення.

БРЕД — временное или стойкое снижение ясности со знания как по-теря адекватности отраженного сужде ниями и умозаключениями либо в области только одной навязчивой идеи (с которой ее носитель борется) или бредовой идеи (за которую он борется), либо на фоне об-щего помрачения сознания (делирия). В «Терминологическом сло-варе психиатра» В. С. Гуськова (М., 1965) даны определения более 50 видов Б.

Термин, используемый в пси хиатрии для обозначения высказывае-мого пациентом убеждения, которое одновременно и ложно, и не под-дается доводам логики и очевидности; навязчи вая идея. Общеприня-тое клиническое понятие, ко торое, однако, оказывается неожиданно трудным, если задаться двумя вопросами:

а)         откуда психиатру известно, что его собственное мнение по

соответству ющему вопросу истинно?

б)         в каком смысле пациент верит своему бреду? Ответ на вопрос «а»

можно дать, лишь поняв, какую роль играют убеждения в психи-

ческой экономии пациента и психиатра. Рассмотре ние «б» при-

водит к заключению, что бред является проявлением нарушений

мышления, а именно — по терей способности делать различия

между мыслитель ными категориями, в простейшем случае —

между метафорическими и реальными утверждениями. При пра-

вильном подходе можно часто увидеть смысл бре довых идей.

МАРЕННЯ — тимчасове або стійке зниження ясності свідомості як втрата адекватності відображеного судженнями і умовиводами або в області тільки однієї нав’язливої ідеї (з якою її носій бореться), або ідеї маячні (за яку він бореться) або на фоні загального потьмарен-ня свідомості (делирія). В «Термінологічному словнику психіатра» В. С. Гуськова (М., 1965) є визначення більше 50 видів М. М. — термін, що використовується в психіатрії для визначення пе-реконання, про яке розповів пацієнт, яке одночасно і хибне, і не під-дається доведенням логіки і очевидності; нав’язлива ідея. Загально-прийняте клінічне поняття, яке є несподівано важким, якщо взяти до уваги два питання:

а)         звідки психіатру відомо, що його власна думка з даного питання

істинна?

б)         в якому розумінні пацієнт вірить у своє марення? Відповідь на

питання «а» можна дати лише зрозумівши, яку роль відіграє

переконання в психічній економії пацієнта і психіатра. Роз-

гляд «б» призводить до висновку, що марення є виявленням по-

рушень мислення, а саме втратою здатності робити відмінності

між мислительними категоріями, у простому випадку — між

метафоричними і реальними ствердженнями. При правильному

підході можна часто бачити смисл ідей маячні.