Фонема


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

Загрузка...

«н ормальних» людей викликає острах. Контрофобічна установка розглядається як вид маніакального захисту, задоволення тут від-бувається від відчуття тріумфу і всемогутності, викликаної успіш-ним подоланням тривоги.

ФОБИЯ (phobia):

1.         Симптом, сутью которого является переживание ненужной или излишней тревоги в определенных ситуациях или в присутствии какого-то определенного объекта. Отсюда агорафобия — страх открытых пространств; клаустрофобия — страх замкнутых про-странств, фобия пауков, змей и т. д.

2.         Невроз, при котором фобия в значении 1 является ведущим симптомом. В этом смысле рассматривается как синоним фо-бической болезни и истерии тревоги. Отсюда фобическая защи-та — защитный маневр по избежанию о бъектов и ситуаций, ко-торые вызывают фобическую тревогу.

Классическая теория рассматривает фобическую болезнь как вид ис-терии, отсюда синоним — «истерия тревоги», но современные учеб-ники по психиатрии обычно связывают ее с обсессивным неврозом. ФОБІЯ (phobia):

1.         Симптом, суттю якого є переживання непотрібної і зайвої три-воги в певних ситуаціях. Звідси агорафобія — страх відкритих просторів, клаустрофобія — страх закритих просторів, фобія па-вуків, змій та ін.

2.         Невроз, при якому фобія 1 є вагомим симптомом. В цьому розу-мінні розглядається як синонім фобічної хвороби ті істерії три-воги. Звідси фобічний захист — захисний маневр щодо запобі-гання об’єктів і ситуацій, які викликають фобічну тривогу.

Класична теорія розглядає фобічну хворобу як вид істерії, звідси си-нонім — «істерія тривоги», але сучасні підручники з психіатрії зви-чайно пов’язують її з обсесивним неврозом.

ФОНЕМА (греч. phonema — звук) — понятие и термин лингвистики, используемый психологией речи: минимальная единица звукового строя языка, объединяемая в морфемы и определяющая их значение. Ф. — основной, но не единственный объект изучения фонетики.

Фонетика

ФОНЕМА (грец. phonema — звук) — поняття і термін лінгвістики, що використовується психологією мови: мінімальна одиниця звуко-вої побудови мови, об’єднана в морфеми і яка визначає їх значення. Ф. — основний, але не єдиний об’єкт вивчення фонетики.

ФОНЕТИКА — раздел лингвистики, изучающий акустические и а ртикуляционные особенности языков и речи (фонемы). Ф. взаимо-действует с семантикой и психологией в психолингвистике. Синоним — соответствующие первому значению свойства любого языка или речи.

ФОНЕТИКА — розділ лінгвістики, який вивчає акустичні і артику-ляційні особливості мов і мовлення (фонеми). Ф. взаємодіє із семан-тикою і психологією в психолінгвістиці. Синонім — відповідні першому значенню властивості будь-якої мови.

ФОРМАЛИЗАЦИЯ в психологии — уточнение содержания изучае-мых психических явлений, которое делает возможным применение к нему математических средств.

ФОРМАЛІЗАЦІЯ в психології — уточнення змісту психічних явищ, яке робить можливим застосування до нього математичних засобів.

ФОРМАЛЬНАЯ МОДЕЛЬ — модель, заданная на математи ческом или любом другом формализован ном языке.

ФОРМАЛЬНА МОДЕЛЬ — модель, задана на математичній або будь-якій іншій формалізо ваній мові.

ФОРМИРОВАНИЕ ЛИЧНОСТИ — вид развития личности (второй — ее созревание): изменение психологической динамической функцио-нальной структуры личности, но главным образом ее содержания под влиянием внешних воздействий. Ф.л. имеет несколько видов, каждый из которых специфичен для определенного ее иерархичес-кого уровня: тренировка, упражнение, обучение и воспитание. Обоб-щенным видом Ф.л., специфичным для формирования способностей, является психологическая подготовка и психологическая мобилиза-ция. Различают стихийное и целенаправленное Ф.л. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ — вид розвитку особистості (другий — її дозрівання): зміна психологічної динамічної функційної структури особистості, зміна її змісту під впливом зовнішніх чинників.

Формы речевого общения

Ф.о. має декілька видів, кожний із яких специфічний для певного її ієрархічного рівня: тренування, вправи, навчання і виховання. Уза-гальненим видом Ф.о., специфічним для формування здібностей, є психологічна підготовка і психологічна мобілізація. Розрізняють стихійне і цілеспрямоване Ф.о.

ФОРМИРОВАНИЕ ПСИХИКИ — вид развития психики, определяе-мый влиянием внешних воздействий среды. Ф.п. может быть сти-хийным, целенаправленным и самоформированием. ФОРМУВАННЯ ПСИХІКИ — вид розвитку психіки, який визна-чається впливом зовнішніх чинників середовища та внутрішніх, що п ов’язані з цим переживанням. Ф.п. може бути стихійним, цілеспрямованим і самоформуючим.

ФОРМЫ ПСИХИЧЕСКОГО ОТРАЖЕНИЯ — основные роды единств процессуального и содержательного в психике: памяти, эмоций, ощу-щений у животных, а у человека — также мышления, восприятий, чувств и воли.

Та или иная Ф.п.о. возникает под влиянием соответствующей ей по-требности, организуется вниманием и объективизируется психомо-торикой.

ФОРМИ ПСИХІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ — основні комплекси процесуального і змістовного в психіці: пам’ять; емоції, відчуття у тварин, а у людини — мислення, сприйняття, почуття і воля. Та чи інша Ф.п.в. виникає під впливом відповідно до її потреб, ор-ганізовується увагою і об’єктивізується психомоторикою.

ФОРМЫ РЕЧЕВОГО ОБЩЕНИЯ — могут быть уложены в следую-щие схемы: • интеллектуальное Р.о.:

•          познаваемые агентом феномены; понятия, отражающие их сущность; термины, однозначно обозначающие эти понятия;

•          акт передачи слов;

•          восприятие перципиентом этих терминов; воспроизведение им тех же понятий; представление и понимание сущности тех же феноменов;

Формы речевого общения

•          эмоциональное Р.о.:

•          феномены, вызывающие у агента определенные чувства; по-нятия, их отражающие; слова, выражающие эти чувства че-рез эти понятия;

•          акт передачи слов;

•          восприятие перципиентом этих слов; воспроизведение тех же понятий и тех же чувств;

•          образное Р.о.

•          познаваемый агентом образ феномена; сочетания слов: опи-сывающих его отдельные особенности, создающих нужный целостный образ;

•          акт передачи слов;

•          восприятие перципиентом этих слов; возникновение у него соответствующих представлений; воспроизведение им того же образа;

•          ассоциативное Р.о.:

•          познаваемый агентом феномен; ассоциации, вызываемые у него им; слова, выражающие эти ассоциации;

•          акт передачи слов;

•          восприятие этих слов перципиентом; появление у него ассоциа ций: иногда соответствующих ассоциациям агента; иногда близких; иногда совсем других.

ФОРМИ МОВНОГО СПІЛКУВАННЯ — можуть викладатися в на-ступних схемах:

•          інтелектуальне М.с.:

•          феномени, які пізнаються агентом; поняття, що відображають їх сутність; терміни, що однозначно позначають ці поняття;

•          акт передачі слів;

•          сприйняття перцепієнтом цих термінів; відтворення ним тих же понять; розуміння сутності тих же феноменів;

•          емоційне М.с.:

•          феномени, що викликають у агента певні почуття; поняття, що їх відображають; слова, які виражають певні почуття че-рез ці поняття;

•          акт передачі слів;

•          сприйняття перцепієнтом цих слів; відтворення тих же по-нять і тих же почуттів;

Фрустация

•          образне М.с.:

•          образ феномену, що пізнається агентом; сполучення слів, яке описує окремі особливості, створює потрібний цілісний об-раз;

•          акт передачі слів;

•          сприйняття перцепієнтом цих слів; виникнення у нього від-повідних уявлень; відтворення ним того ж образу;

•          асоціативне М.с.:

•          образ феномену, що пізнається агентом; асоціації, що вини-кають; слова, що виражають ці асоціації;

•          акт передачі слів;

•          сприйняття цих слів перцепієнтом; поява у нього асоціацій, які інколи відповідають асоціаціям агента; іноді близьких, а іноді зовсім інших.

ФРУСТРАЦИЯ — психическое состояние дезорганизации сознания и деятельности личности, вызванное объективно непреодолимыми и неоправдываемыми (или субъективно так понимаемыми и пережи-ваемыми) препятствиями к желанной цели. Ф. — внутренний кон-фликт личности между ее направленностью и объективными воз-можностями, с которыми личность не согласна.

Ф. — состояние, возникающее при появлении препятствия, при рас-стройстве планов или разочаровании. Фрустрацию и депривацию час-то путают, хотя, строго говоря, фрустрация имеет отношение к по-следствиям, связанным с неудовлетворением влечения или неудачей в достижении цели, тогда как депривация подразумевает отсутствие предмета или возможности, необходимой для удовлетворения. Тем не менее, фрустрационная и депривационная теории невро-за сходятся в утверждении, что депривация ведет к фрустрации, ф рустрация ведет к агрессии, агрессия ведет к тревоге, тревога ведет к защитам.

Несмотря на распространенное мнение, что психоанализ убежден во вреде фрустрации, это не совсем так, ибо психоанализ считает, что развитие Я начинается с фрустрации. Фактически фрустраци-онные теории невроза предполагают, что как фрустрация, так и д епривация являются патогенными при повышении опре деленного порога интенсивности.