6.1. Основи обліку інвестиційних ризиків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 

Загрузка...

Інвестування пов'язане з ризиком неотримання очікуваних ре-зультатів від інвестиційної діяльності у встановлений проектом час. Кількісна оцінка ризику інвестування дозволяє ухвалити рішення щодо доцільності вкладення коштів чи можливості повернення ін-вестиції. Це простежується у випадку повної бездіяльності інвес-тора (абсолютна вигода) або інвестування в альтернативний об'єкт (відносна вигода) через відповідні складові фінансового результату, що розглядаються як імовірнісні величини:

Ф1 = П1 – З1;            (6.1)

Ф0 = ДС0,      (6.2)

де П1 = fI(ДС0) – функціональна залежність суми інвестиційних коштів та прибутку, що очікується від їх вкладання в об’єкт інвести-ції; З1 – фактичні витрати на отримання цього прибутку.

Економіко-математичні моделі ризику відрізняються цільови-ми функціями залежно від того, які фактори приймаються за ризик. Важливими в моделюванні також виступають допустимі обмежен-ня, що накладаються на дії господарюючих суб'єктів. Моделі класи-фікуються по двох групах:

1)         статичні моделі;

2)         динамічні моделі. Статичні моделі - це порівняльний облік витрат або прибутку,

порівняльний облік рентабельності, статичні амортизаційні розра-хунки (строк амортизації або повного відновлення об'єкту інвести-цій). Важливим є вибір структури витрат або надходжень прибутку, що підлягають обліку, а також методик їх усереднювання (розподі-лу на постійні і змінні показники).

Критерії прийняття інвестиційного рішення можуть бути такими:

А – об'єкт абсолютно вигідний, якщо витрати на нього менше, ніж при бездіяльності інвестора (прибуток вищий за нуль, рента-бельність вища за граничне значення);

Б – об'єкт відносно вигідний, якщо витрати на нього менше, ніж на альтернативному об'єкті інвестування (прибуток, рентабельність вищі, ніж на альтернативному об'єкті).

Динамічні моделі враховують всі прибуткові та витратні платежі на об'єкті інвестицій для певного моменту часу /t/. До них відно-сяться метод визначення вартості капіталу, динамічні амортизацій-Теорія та практика підприємницького ризику

ні розрахунки, динамічний строк окупності, чистий приведений до-хід, рентабельності інвестицій, інші методи.

Наприклад, по дивідендних акціях важливим є врахувати час, коли здійснюється щорічна виплата дивідендів, щоб оцінити властивості такого цінного паперу за величиною фінансового результату /ФР/ - рис.6.1.

Критерії прийняття інвестиційного рішення - приблизно ті ж, що й для статичних моделей.

Інвестиції в цінні папери здійснюються на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - найбільш об'ємному та складнішому сег-менті інвестиційної діяльності України.

ФР=Ц+Д

1 .

Г дивіденд

I           п .

■d.                  ОЧІК

1          ■          ►

1 рік    t

Ц - ціна придбання (продажу) акції

Рис.6.1. Побудова динамічної моделі для акції, по якій виплачуються дивіденди у момент часу t = 1 рік

Аналіз підприємницького ризику, пов'язаного з укладенням і вико-нанням угод на фондовому ринку, доцільно проводити в послідовності, що враховує координату часу виконання окремої операції - рис.6.2.

виділення джерела ризику —> вибір одного з методів

обліку поточних витрат —> розробка і застосування

заходів щодо подолання ризику

Рис.6.2. Типова послідовність обробки інвестиційного ризику

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Джерелом ризику на фондовому ринку в загальному випадку роз-глядається недосконалість відносин з цінних паперів, внаслідок якої між суб'єктами підприємницьких угод виникають і розвиваються різ-ні суперечності. Залежно від сценарного розвитку такі суперечності можуть приносити для більшості учасників фондового ринку наперед не передбачені збитки і, відповідно, народжувати ризики. Наприклад, ускладнення бюрократичної процедури оформлення права власності на цінний папір вимагає від кожного з інвесторів оформлення додат-кових документів, звертання в різні інстанції і організації. Найчасті-ше витрати на документальний супровід підприємницьких угод на фондовому ринку оплачує безпосередньо інвестор.

Досить поширеним для національного фондового ринку є сце-нарій узгодження протиріч в угоді шляхом залучення експертної сторони. Як експерт можуть розглядатися:

-          судовий орган будь-якої юрисдикції;

-          професійний консультант з приємною репутацією;

-          правоохоронний орган. Учасники підприємницької угоди в цьому випадку можуть фік-сувати власні витрати, які вимушено виникають в процесі узгоджен-ня відносин. При цьому витратна компонента суб'єктів, що фінансу-ються з бюджету, сьогодні практично не береться до уваги.

Облік ризику здійснюється по складових витрат /Зі/, пов'язаних з узгодженням відносин в угоді з цінними паперами. Ризик в цьо-му випадку оцінюється по сукупних витратах з використанням уза-гальнюючої формули:

G

R= ∑ Зі.          (6.3)

j=1

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок», прийня-тий 23 лютого 2006 року, ставить за мету поступове вдосконален-ня відносин між учасниками ринку цінних паперів, що приведе до зниження ризиків інвестування на фондовому ринку. Структура Закону дозволяє виділити окремі види ризиків, що виникають на фондовому ринку.

У першому розділі «Загальні положення» приводяться нові формулювання для базових понять ринку, таких як випуск, емісія, листинг/делистинг цінних паперів, перший власник, розміщення цінних паперів та інших.

Теорія та практика підприємницького ризику

Джерелом ризику стають зміни в нормативних актах за минулі 15 років формування територіальної організації фондового ринку. Нова якість господарства веде до змін у формулюваннях базових понять ринку, внаслідок чого змінюються властивості випуску та обігу цінного паперу. Учасник підприємницької угоди з цінним па-пером одержує видозмінену сукупність відносин, яка відрізняється від групи відносин, що раніше виникали навколо такого цінного па-перу. Виходячи з таких обставин, учасник виражає прагнення при-вести свою господарську практику у відповідність з новими вимога-ми, проводить додаткові операції, наприклад, щодо підтвердження факту придбання цінного паперу, його реєстрації в системі реєстру власників, отримання доходу або будь-які інші.

Облік ризику проводиться по сукупних витратах, викликаних додатковими діями щодо адаптації законодавчих норм /ЗТ/ (напри-клад, нові вимоги з обліку прав власності на цінні папери), з вико-ристанням формули:

G

R= ∑ ЗТ.         (6.4)

j=1

Другий розділ «Види цінних паперів» визначає базові власти-вості всіх цінних паперів, які дозволені до випуску в Україні. Дже-релом ризику для підприємця тут стають властивості цінних паперів, особливості їхнього обігу. Багато непорозумінь на фондовому рин-ку виникає внаслідок невисокої економічної культури інвесторів та емітентів. Часто стратегія економічної поведінки будується на принципах конкурентної війни, а не господарського суперництва. Тут високі ризики виникають при спробах використовувати видо-змінені властивості цінного паперу для витягання власного прибут-ку шляхом пригноблення інтересів інших учасників підприємниць-кої угоди.

Облік ризику в цьому випадку також проводиться по сукупних витратах /ЗП/, обумовлених діями суб'єкта підприємництва щодо реалізації прав на цінні папери (наприклад, використання права на управління акціонерним товариством):

G

R= ∑ ЗП.        (6.5)

j=1

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Для виділення ризиків інвестування на фондовому ринку слід чітко з'ясувати порядок функціонування інфраструктури ринку, ролі кожного з професійних учасників. У господарських умовах України функції ринку безумовно мають свої відмінності від анало-гічних ринків інших країн, наприклад, Російської Федерації. У тре-тьому розділі Закону «Професійна діяльність на фондовому ринку» закладені основи професійного супроводу підприємницьких угод з цінними паперами в Україні.

Джерелом ризику виступають конкурентні дії між учасниками, активне формування нової територіальної організації фондового ринку. Облік ризику проводиться по сукупних витратах /ЗК/, ви-кликаних конкурентними діями з боку інших учасників або зустріч-ними заходами щодо впливу на конкурентів (наприклад, ініціація перевірок, судових позовів у зв'язку з обігом цінних паперів):

G

R= ∑ ЗК.        (6.6)

j=1

Четвертий розділ «Емісія цінних паперів у разі відкритого (пу-блічного) та закритого (приватного) їх розміщення» містить основні вимоги стосовно порядку первинного розміщення (андеррайтингу). Зміна правил поведінки на етапі андеррайтингу створює ризик не-вірних дій як з боку прямих учасників (інвесторів в цінні папери, емітентів), так і працівників професійної інфраструктури ринку.

Джерело ризику – це випадковості, погрішності, помилки в діях персоналу, який обслуговує фінансовий обіг. Також джерелом ризику виступають недобросовісні дії з боку емітента, зацікавленого в перероз-поділі результату від підприємницької діяльності на користь менедже-рів та найманих працівників. Іноді ризики можуть виникати внаслідок непрофесіоналізму працівників чи інших суб'єктів фондового ринку.

Облік ризику здійснюється по сукупних витратах /ЗЕ/, обумов-лених додатковими діями у зв'язку з доведенням емісійних власти-востей цінних паперів до нормативних вимог (наприклад, перереє-страція, подача додаткових даних про цінні папери, ревізія реєстру власників цінних паперів), за формулою:

G

R= ∑ ЗЕ.         (6.7)

j=1

Теорія та практика підприємницького ризику

П'ятий розділ Закону називається «Розкриття інформації на фондовому ринку». У ньому закладені правила поведінки з інфор-маційними продуктами, які на ринку цінних паперів, головним чи-ном, носять закритий характер. Звідси виникають особливості по-водження з такою інформацією та відповідні інформаційні ризики.

Джерелом ризику служать помилки або недобросовісні дії з ін-формацією ринку цінних паперів, особливості розвитку інформа-ційних відносин в господарському комплексі України.

Облік ризику проводиться по сукупних витратах /ЗІ/, обумовле-них додатковими діями з інформацією. До витрат в цьому випадку також відноситься потенційний збиток від недобросовісних дій (на-приклад, втручання фіскальних органів в результат угоди з цінними паперами), які враховуються формулою:

G

R= ∑ ЗІ.          (6.8)

j=1

Шостий розділ Закону присвячений регулюванню відносин рин-ку цінних паперів. Джерело ризику в цих випадках – дії регулятор-них органів на фондовому ринку. Оскільки цінні папери охоплюють практично весь господарський комплекс, до регуляторних дій можуть вдаватися найрізноманітніші державні органи, комісії, комітети. По-садовці державних органів наділені повноваженнями в певних сфе-рах захисту суспільних інтересів. Залежно від задач економічної полі-тики й господарської ситуації на об'єкті підприємництва, регуляторні дії проводяться не одноразово, а набувають періодичного характеру.

Облік ризику доцільно проводити по сукупних витратах /ЗР/, викликаним втручанням регуляторного органу в угоду з цінними паперами (наприклад, нарахування штрафів по операціям з цінни-ми паперами), для чого складові витрат додають до формули:

G

R= ∑ ЗР.         (6.9)

j=1

Розділ «Прикінцеві положення» містить порядок переходу від старих нормативних вимог до нових умов функціонування на фон-довому ринку України. Тут специфічним джерелом ризику стають об'єктивні умови перекладу відносин в цінних паперах під нові нор-мативні вимоги.

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Облік ризику можна здійснювати по сукупних витратах /ЗЛ/, які вимушений понести учасник ринку для переходу до нових вимог (наприклад, зміна умов емісії або ліцензійних властивостей цінних паперів):

G

R= ∑ ЗЛ.        (6.10)

j=1

Запропоновані методи виділення джерела інвестиційних ризи-ків та обліку ризику в економічних одиницях дозволяють охопити практично будь-які випадки або варіанти обігу цінних паперів на внутрішньому ринку. Для вимірювання ризику необхідно одержати статистичні дані про величину витрат на виконання окремих дій або кроків у зв'язку з обігом цінних паперів, а далі – використовувати відповідну формулу даного розділу. В умовах інформаційного де-фіциту учасник угоди використовує лише фактично одержані дані про витрати та розмір прибутку, що очікується на об'єкті підпри-ємництва.