5.1. Прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 

Загрузка...

Невизначеність зовнішнього середовища та пов'язаний з нею ризик – невід'ємні складові підприємницької діяльності, що об'єктивно присутні в ринковій системі господарювання. Повсяк-денна необхідність ухвалення зважених рішень вимагає вивчення зовнішнього середовища та факторів ризику з метою оптимізації показників прибутку, рівня ризиків.

Особливостями прийняття рішень в умовах невизначеності є:

-          об'єктивна присутність невизначеності;

-          необхідність вибору з альтернативних варіантів;

-          можливість оцінити альтернативний вибір через характеристи-ки імовірності. Для зручності аналізу можна виділити типову схему прийняття

рішення в умовах економічної невизначеності та підприємницько-го ризику. Оскільки всяка підприємницька дія відображає свободу ринкових механізмів, водночас рішення підприємця спирається на вплив об'єктивних факторів зовнішнього середовища – норм чин-ного законодавства, існуючих правил і традицій господарської по-ведінки, задач та пріоритетів підприємництва.

Тема 5. Теорії підприємницьких ризиків

Технологічний ланцюг підприємницького рішення – це типова по-слідовність підприємницьких дій з укладення і реалізації підпри-ємницької угоди в заданих господарських умовах, що має на меті зниження підприємницького ризику. На рис.5.1 зображена досить розповсюджена схема прийняття рішення в умовах економічної не-визначеності, коли для отримання прибутку і зниження рівня ризи-ку використовуються додаткові механізми узгодження та зворотні зв'язки.

На цій схемі окремі операції або кроки господарського суб'єкта зображені так, якби вони були згрупованими в технологічні блоки. У кожному технологічному блоці виконуються типові дії, що залежать від господарських чинників: задач статутної діяльності підприємця, чинних правил і процедур прийняття рішень іншими суб'єктами господарювання, стану продуктивних сил, впливів зовнішніх фак-торів ризику тощо.

Q1       Qопт

 

1                      ►        2                      ►        3          —►    4                      ►        5                      ►        6                      ►        7                      ►        8

t           t           IT "-ґ   ■4                   ■4                  

                                              

           

           

           

Рис.5.1. Технологічний ланцюг прийняття підприємницького рішення в умовах невизначеності і ризику

Дії виконуються в наступній послідовності:

1          – Пропозиція укласти угоду та формулювання її первинних умов - Q1.

2          – Оцінка первинних умов угоди, зовнішнього середовища та фак-

торів ризику.

3          – Укладення угоди.

4          – Аналіз економічної поведінки інших учасників після укладення

угоди, врахування варіантів умов Qі.

5          – Виконання угоди.

6          – Аналіз економічної поведінки інших учасників в процесі вико-

нання угоди, вибір оптимального варіанту умов Qопт.

7          – Завершення угоди, взаєморозрахунків за неї, оцінка нових гос-

подарських умов.

8          – Аналіз економічної поведінки інших учасників в нових госпо-

дарських умовах.

Теорія та практика підприємницького ризику

На будь-якому з технологічних етапів господарський суб'єкт може вносити пропозиції щодо зміні параметрів угоди, часткової відміні положень договору, вимагати перегляду умов угоди або від-мовлятися від неї. У формальному віддзеркаленні дані обставини записуються через показник ΔQі:

ΔQі = Qі - Q1.            (5.2)

Такі зміни умов угоди стосовно спочатку запропонованих:

-          виникають несподівано в часі;

-          можуть не відповідати нормам законодавства і традиціям пове-дінки суб'єктів господарювання;

-          є наперед не узгодженими з вимогами інших суб'єктів.

Зміна первинних умов вже укладеної угоди ΔQі створює супер-

ечність у відносинах між суб'єктами. Суперечність необхідно врегу-

лювати (узгодити, усунути), інакше це створює об'єктивну ситуацію

підприємницького ризику як для суб'єкта, що висунув нові вимоги

або умови, так і для навколишніх суб'єктів.

Необхідність ухвалення рішень в умовах невизначеності – це властивість господарських відносин, яка заснована на об'єктивному характері наперед не узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо балансування системи відносин і зниження рівня їх ризиків.

Господарський механізм, що передбачає свободу ринкових відносин і вибору підприємницьких дій, містить економічну невизначеність як об'єктивну і невід'ємну складову. Виникаючі внаслідок цього підприєм-ницькі ризики також стають невід'ємною рисою господарського механіз-му, частиною його сутнісної характеристики. Неможливо здійснювати господарську діяльність в ринкових умовах, не узявши на себе відпо-відальності за прийняті рішення та частину підприємницького ризику. Оскільки невизначеність і ризик – обов'язкові складові ринкового спо-собу господарювання, суб'єкт господарювання не в силах відхилитися від негативних результатів впливу цих категорій на свої результати під-приємницької діяльності. Проте підприємець здатний понизити рівень ризику, забезпечивши прийняття оптимальних господарських рішень і упровадивши в практику новітні технології управління ризиком.

Економічна оцінка рішення в умовах невизначеності – набір ме-тодів і прийомів для відображення конкретних господарських ситу-ацій в економічних показниках прибутковості, доходності, витрат, збитковості у діяльності господарського суб'єкта.

Тема 5. Теорії підприємницьких ризиків

Аналіз економічної поведінки інших учасників дозволяє оцінити умови, що змінилися, і врахувати можливі варіанти умов угоди - / QN/. У технології при цьому виникають зворотні зв'язки, які повинні бути оформлені відповідними рішеннями суб'єкта, інших учасників угоди, третіх осіб. Нові умови господарювання, що виникають уна-слідок зворотного зв'язку, несуть ризик для інших учасників, викли-кають стрічні дії з їх боку і сприяють подальшому розгалуженню ал-горитму угоди, кількісному зростанню показника QN, > QN.

Для оцінки (вимірювання) ризику господарського суб'єкта на кожному етапі угоди використовують формулу:

R = Ilxp,          (5-3)

а із запропонованих варіантів операції О.. вибирають якнаймен-ше ризикований - О , виходячи з умови:

О <—> R .      (5.4)

^опт    mm

Постановка задачі оптимізації рішення - це заснована на нео-днозначності і варіативності умов угоди необхідність здійснення вибору лише одного з передбачуваних рішень, яке задовольняло б заданому критерію оптимальності.

Таким чином для підприємця - господарського суб'єкта задача виконання угоди зводиться до проблеми вибору із множини умов проведення угоди QN, тільки одного варіанта, який відповідає кри-терію оптимального рішення О за економічними показниками.

У загальному випадку багатоваріантності умов угоди розрахо-вують середньо зважений ризик:

G

R0 = _2J П х р.,          (5-5)

j=\

та вибирають рішення з якнайменшим середньо зваженим ризи-ком, виходячи з умови:

О = R. . .         (5.6)

^-юпт 0 mm

Критерїї прийнятгя рішень в умовах невизначеності і ризику можуть бути різними залежно від поставленої задачі дослідження чи оптимізацїї ризику. У разі багатоваріантності господарських сшуацій, коли імовірність появи окремих сшуацій оцінюється однаково, як критерій оптимального рішення використовують принцип недостатнього обґрунтування Лапласа:

Теорія та практика підприємницького ризику

N

R0 = ^J П /n,   (5-7)

j=\

де p. = 1/n - імовірність виникнення кожної з ситуацій на об'єкті підприємницької діяльності;

n = 1...N - число розглянутих ситуацій.

Вибір варіанту угоди або підприємницької дії здійснюється по якнайменшому значенню середньо зваженого показника ризику:

R0—>min.       (5-8)

В деяких випадках ефективним методом оптимізації рішень в ситуаціях ризику стає побудова дерева рішень як графічної формалі-зації процесу ухвалення рішень в умовах економічної невизначенос-ті і багатоваріантності умов угоди. Дерево рішень в даному випадку будується згідно з обраною технологією здійснення угоди, але із від-міткою про кожний з варіантів угоди Q, її умов Q , імовірностей р та економічних параметрів (прибутковість /П / або витрати /3 /). На рис.5.2 показаний приклад побудови дерева рішень для оптимі-зації підприємницької угоди про поставку сировини за наявності фактора ризику R

Оптимізація рішень в умовах невизначеності і ризику відбу-вається як із залученням графічних методів, так і математичного аналізу. Як правило, господарський суб’єкт використовує один з математичних методів, що здатний найточніше охарактеризувати господарську ситуацію, або один з критеріїв для прийняття рішень, який підтвердив свою практичну доцільність.

Тема 5. Теорії підприємницьких ризиків

р1 = 0.91 – якісна сировина р2 = 0.09 – неякісна сировина

Укладення

угоди про

постачання

сировини - Q.

3, = 500

і

Повернення постачальнику

3. = 10

п

П.. = 500

р =0.3

Г 11

            ц         

Продаж іншо-

"^ R

му виробнику

312 =30 П12

=

Виправлення

якості

313 = 100

ПІЗ = 500

-> R,,

IS

р =0.

Претензія по-

стачальнику

щодо порушен-

ня умов угоди

Постачальник зобов’язується сплатити пеню

' R

 

Позов до суду 3

вимогою спла-

тити пеню та

суму ризику

^ R

?

Рис.5.2. Побудова дерева рішень для формалізації процесу оптимального вибору варіанту здійснення підприємницької угоди