3.2. Поширені види підприємницьких ризиків і їх оцінка


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 

Загрузка...

Для цілей вимірювання підприємницьких ризиків використову-ються формули (2.2) ÷ (2.4) одержаного результату, ефективності і додаткових витрат щодо подолання ризикової ситуації. У загаль-ному випадку для вимірювання ризику використовується формула одержаного результату в грошовому еквіваленті:

Р.п. = П - З∑,

(3.4)

де П – сукупний дохід (прибуток) суб'єкта господарювання від об'єкту підприємницької діяльності в грошовому виразі;

Тема 3. Методологія аналізу підприємницьких ризиків

З∑ = ∑ Зі – сукупні витрати по всіх складових ризику, виражені в грошовому еквіваленті.

Якщо аналіз і класифікація ризику дозволяють відобразити основні складові доходу і витрат безпосередньо в грошовому екві-валенті, можна говорити про вимірювання ризику з використанням формули (3.4). Це досягається в умовах високої передбаченості властивостей об'єкту підприємницької діяльності і дій з боку інших суб'єктів господарювання. Проте не всі господарські процеси або явища піддаються ототожненню безпосередньо в грошових коорди-натах.

Наявність економічної невизначеності в реальній ситуації при-водить до появи складових імовірності в показниках доходу (при-бутку) і витрат /Пр/ и /Зр/, які можна лише оцінювати різними методами. Тоді формула одержаного результату від об'єкту пере-творюється до вигляду:

Р.п. = П + Пр - Зр - З∑ .

(3.5)

Таким чином, процедура аналізу підприємницького ризику укрупнено розбивається на дві частини:

1)         вимірювання ризиків;

2)         експертизу ризиків.

Між безпосереднім вимірюванням і експертним рішенням в господарській практиці не завжди вдається провести чітку межу – рис.3.4.

 

Рис.3.4. Наочне зображення процедури аналізу і оцінки підприємницького ризику в реальних господарських умовах

Теорія та практика підприємницького ризику

Для оцінки ризику необхідно виявити всі його складові (факто-ри ризику) та провести їх вимірювання або дати їм експертну оцінку за однією із чинних методик. Нижче наведено приклади найпоши-реніших видів підприємницьких ризиків із стислими рекомендація-ми щодо їхнього аналізу, класифікації, оцінки та обліку.

Природні ризики – викликані проявом стихійних сил природи (землетруси, пожежі, урагани, повені). Як правило, ці види ризику не залежать від волі людини, тому носять характер подій в підпри-ємницькій діяльності. Для їх оцінки використовують в основному експертні методи, статистичні і прогнозні дані про зміни погоди, властивості рельєфу місцевості. В обліку природних ризиків вагома складова вірогідності та ретроспективного аналізу.

Екологічні ризики – обумовлені шкідливим впливом виробничої діяльності і побутових відходів на навколишнє середовище. Вимі-рювання екологічних ризиків будуються на даних спостережень за станом екології в регіоні, де функціонує об’єкт підприємництва, а також показниках витрат на екологічне балансування, наприклад, фактичні витрати господарських суб'єктів з рекреації, розміри фак-тичної шкоди за даними судової практики регіону.

Політичні ризики – випливають із розвитку політичної ситуації в країні або окремому регіоні, а також дій державних інститутів влади і управління щодо змін в державній економічній політиці, законо-давстві. Найпоширеніші підвиди політичного ризику викликаються можливою націоналізацією чи експропріацією об'єкту підприєм-ництва, неспроможністю виконати операцію трансферту (валюти, цінних паперів), відмовою від виконання державного контракту, військовими діями і цивільними безладами.

Політичні ризики знаходяться поза сферою контролю звичай-них підприємців. В період економічних трансформацій господар-ського комплексу країни даний вид ризику може виявлятися як результат поза конкурентного перерозподілу ринків товарів, послуг і інформації. Для оцінки використовують експертні методи, що роз-робляються спеціально під господарські умови території.

Транспортні ризики – обумовлені підприємницькою діяльністю з перевезення вантажів і пасажирів транспортними засобами. Тран-спортний комплекс країни традиційно ділиться за видами тран-спортних засобів на автомобільний, залізничний, авіаційний, мор-ський, річний, кожен з яких має власну галузеву специфіку щодо аналізу ризиків. Звичайно господарські суб'єкти з транспортною

Тема 3. Методологія аналізу підприємницьких ризиків

спеціалізацією використовують статистичні методи вимірювання і прогнозування ризику, заручаються гарантіями страхових організа-цій на транспорті.

Виробничі ризики – включають збитки суб'єкта господарюван-ня унаслідок порушень циклу виробництва товару або надання по-слуги, зокрема від упровадження у виробництво інновацій, нових технологій. Інноваційно - інвестиційний шлях розвитку країни при-пускає зростання частки цього виду ризику в підприємництві. Як правило, для вимірювання ризику використовують методи поопера-ційного обліку можливих витрат або експертні методи оцінки. Осно-вні складові виробничих ризиків – неефективне використовування сировини, робочого часу, інтелектуального потенціалу виробничого колективу, що врешті-решт веде до зростання собівартості продук-ції. Для подолання виробничих ризиків упроваджують нові методи виробництва, проте вони самі по собі також несуть інноваційно-інвестиційну складову виробничого ризику. У економічно розвине-них країнах компенсацією даного виду ризику займаються уряди, забезпечуючи необхідний рівень інвестицій в оновлення виробни-цтва і техніки.

Торгові (комерційні) ризики – виникають внаслідок порушень в окремих торгових операціях (неповне постачання товару, товарний брак, збої в платіжній системі, відмова від виконання торгової опе-рації або інші). Для економічних трансформацій характерною стає підвищена увага суб'єктів до перерозподілу власності на засоби ви-робництва. Унаслідок укладення різного роду операцій з метою кон-центрації власності на засоби виробництва, торгові операції стають цікавим об'єктом для вивчення з подальшою екстраполяцією при-йомів подолання торгових ризиків на операції з цінними паперами, частками і паями в статутних капіталах господарських суб'єктів. Для вимірювання торгового ризику використовують технічний ана-ліз торгової операції, а також особливостей використання фінансо-вого активу в ній.

Фінансові ризики – викликані неоднозначністю функціонуван-ня фінансової сфери господарського комплексу (імовірність втрати фінансових ресурсів, інфляційно-дефляційні чинники, коливання валютних курсів). Так, зростання інфляції веде до знецінення гро-шових коштів суб'єкта господарювання та зниження його реальної купівельної спроможності. Аналогічно втрачається частина фінан-сових ресурсів при небажаному відхиленні валютного курсу для

Теорія та практика підприємницького ризику

суб'єктів, що беруть участь в зовнішньоекономічних, валютних або кредитних операціях фінансового ринку. Звичайно фінансові ризи-ки піддаються математичному моделюванню, проте суб'єкту важ-ливо відчути момент часу, коли наступає небажана подія та вжити адекватних заходів щодо пом'якшення фінансового ризику.

Ризики інвестування – виникають у суб'єктів, виконуючих інвес-тиційну діяльність щодо об'єкту підприємництва. Види і характер інвестиційної діяльності регламентовані спеціальними розділами законодавства, тому аналіз ризиків інвестування залежить від влас-тивостей фінансового активу (цінні папери, майно, інтелектуальна власність, певні права) і умов його обігу на ринку інвестицій. Скла-дові ризиків інвестування (фактори ризику) набувають системного чи несистемного характеру і можуть бути виділені шляхом ретро-спективного аналізу для обраного сектора інвестиційних відносин. В деяких дослідженнях підприємницьких ризиків зустрічається ставлення до цих видів ризику як до фінансових.

Ризики ліквідності – є наслідком коливань споживчої вартості фінансових активів. Вони обумовлені імовірністю їх часткового або повного знецінення на час реалізації на ринку. Наприклад, зако-нодавство з цінних паперів надає певний перелік щодо обмеження вільного обігу інвестиційних сертифікатів, яки випускаються інсти-тутами спільного інвестування. Звідси можуть виникнути перешко-ди з їхній реалізації або досить важко стає взагалі знайти набувача на цей фінансовий актив. Раз од разу ризик ліквідності виникає вна-слідок конкурентних дій на фінансових ринках. У такому разі ана-ліз ризику повинен включати етап виявлення несумлінної поведін-ки з боку інших господарських суб'єктів, а також оцінки можливих збитків, що викликаються штучним зменшенням реальної ринкової ціни.

Процентні ризики – це небезпека завдати збитків комерційному банку або іншій фінансовій установі внаслідок перевищення рів-ня процентних ставок, що передбачені для виплат клієнтам за вже укладеними договорами, стосовно середнього рівня процентних ставок на ринку. Ці види ризиків нерідко пов'язують з інфляційно-дефляційними процесами, державною економічною політикою, системними кризами фінансового ринку. Для ефективного попе-реджання даного ризику існують спеціальні методи плаваючого від-сотка, які повинні передбачатися у кредитних договорах фінансової установи з її клієнтами.

Тема 3. Методологія аналізу підприємницьких ризиків

Кредитні ризики - обумовлені недосконалістю кредитних від-носин, що допускають несумлінні дії як з боку боржників, так і з боку їх кредиторів відносно зобов'язань за кредитною угодою. Як правило, вони викликані імовірністю неповернення позичальником основної частини боргу і (або) відсотків по ньому. У розвиненій фінансовій системі країни кредитні ризики обумовлені іншими ви-дами підприємницького ризику, коли позичальник – суб'єкт госпо-дарювання – не в змозі виконати цілком або частково зобов'язання за кредитним договором, укладеним з кредитною організацією. Для зниження рівня кредитного ризику установи – кредитори (банки, кредитні спілки) упроваджують в підприємницьку практику спеці-альні методи перевірки своїх позичальників, а також їх видів під-приємницької діяльності, страхування і заставні операції з майном дебіторів. Витрати на проведення цих операцій повинні враховува-тися в моделюванні кредитних ризиків.

Це також підвид фінансового ризику, виділений в особливий розділ завдяки поширеності цієї сфери фінансових відносин в су-часному господарському комплексі. Банки виконують провідну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. При-ватні інвестиції сьогодні практично не надходять безпосередньо до господарських суб'єктів, а залучаються у виробництво опосеред-ковано через кредитну сферу. Банківська установа одночасно ви-ступає фінансовим посередником, гарантом повернення грошових коштів дрібним інвесторам, а також інструментом диверсифікації фінансового ризику. Методи обліку кредитних ризиків для банків сьогодні найбільш розвинені завдяки діяльності центральних орга-нів фінансового управління - Національного банку України, Мініс-терств фінансів і статистики. Існують спеціальні методики обліку кредитних ризиків. Для аналізу і прогнозування властивостей кре-дитного ризику в комерційних банках утворюють спеціальні підроз-діли, а методологія кредитних ризиків виділена в окрему навчальну дисципліну.

Ризик банкрутства – це небезпека повної втрати власного ка-піталу і майнового комплексу господарського суб'єкта внаслідок суб'єктивних і об'єктивних чинників, що супроводжують його під-приємницьку діяльність. Банкрутство – природне явище ринкового способу господарювання, тому даний вид ризику присутній завжди, а зменшити його рівень можна шляхом обережної й зваженої тактики у діях господарського суб'єкта в ринковому середовищі. Для обліку

Теорія та практика підприємницького ризику

ризику банкрутства центральні органи управління господарським комплексом розробляють спеціальні методики аналізу суб'єктів під-приємницької діяльності, їх поточного фінансово-господарського стану і платоспроможності.

Ризик прямого фінансового збитку (селективний ризик) – ви-ступає слідством недосконалості ринкових відносин при виконанні певних фінансових операцій на ринку (біржові торги, інвестуван-ня в цінні папери, лізинг, факторинг чи інші). Як правило, перелік таких операцій з підвищеним ризиком є заздалегідь визначеним для заданого регіону або господарського механізму. Господарський суб'єкт повинен проявити певну обережність у випадку, коли ви-никає необхідність проведення таких операцій або існує небезпека селективних ризиків. Оцінка даного виду ризику полягає в обліку переліків небезпечних фінансових операцій та виділенні відповід-ного фактора ризику у фінансових відносинах.

Країнові ризики – виявляються у випадку здійснення підприєм-цями господарської діяльності на території іншої країни внаслідок здійснення заходів державного регулювання, ліцензування, квоту-вання з боку іноземного уряду, з яким не вдається узгодити госпо-дарські умови. Часто вони виражаються у знищенні об'єкту інозем-ної інвестиції, експропріації (реприватизації, націоналізації) майна. Максимальний розмір підприємницького ризику може оцінюватися вартістю цілісного майнового комплексу об'єкту. Країновий ризик має характер системного. Уряди економічно розвинених країн у пошуках нових ринків капіталу і збуту товарів прагнуть розвивати власні дослідження щодо країнових ризиків. Для цього розробля-ються спеціальні способи аналізу, наприклад, індексного.

Технічні ризики – обумовлені ступенем організації виробництва і викликані імовірними втратами коштів підприємця унаслідок не-задовільних результатів технологічного переозброєння, науково-дослідних робіт, сталої і безпечної роботи обладнання. Ризики, що викликаються недоліками технології (технологічні) або відмовою обладнання (експлуатаційні), властиві будь-якому виду господар-ських операцій. Для їх аналізу і прогнозування підприємець веде власний облік техніко-технологічної документації, новацій в сфері підприємництва, факторів технічного ризику усередині конкурентів чи суміжників.

Галузеві ризики – обумовлені індивідуальними ознаками еле-ментів продуктивних сил, технологічними особливостями виробни-Тема 3. Методологія аналізу підприємницьких ризиків

цтва, економічною і фінансово-господарською динамікою окремих галузей господарського комплексу. Передбачувані фактори ризику враховують індивідуальність кожного суб'єкта господарювання, особливості його розташування в господарському комплексі, на ринку товарів і послуг. Звідси випливає потенційне розмаїття форм і методів проведення підприємницької діяльності на об'єкті, стилю економічної поведінки в міжсуб'єктних відносинах. Наприклад, дії суб'єктів господарювання навколо металургійного комбінату від-різнятимуться від дій аналогічних суб'єктів сільськогосподарського підприємства, оскільки принципово різними є властивості предмету праці, вхідних і вихідних потоків підприємств цих галузей.

Страхові ризики – будь-який вид ризику, який можна оцінити по імовірності настання страхового випадку і розміру можливого збитку. Як правило, до них зараховують господарські факти, що під-коряються випадковим законам розподілу, є поширеними на безлічі однорідних об'єктів підприємництва, не викликають катастрофіч-них наслідків на об'єкті. Аналізу страхових ризиків присвячено спе-ціальні розділу літератури і законодавства. Найчастіше виділяють фундаментальні, специфічні, систематичні, несистематичні підвиди страхового ризику, а також технічні ризики страховика.

Інформаційні ризики – обумовлені можливими відхиленнями режиму функціонування виробничої системи на ринку внаслідок погрішностей інформації (неповнота, недостовірність, невчас-ність передачі, умисне пошкодження тощо). Перехід соціально-економічного розвитку в інформаційну фазу супроводжується по-силенням ролі інформаційно-комунікаційної сфери відносин. Це знаходить відображення і в господарській практиці, де суб'єкти ви-ступають як споживачами інформаційних продуктів, так й їхніми постачальниками. Окрему область інформаційних відносин складає міжсуб'єктна взаємодія в господарському комплексі. Ризики, що ви-кликаються інформаційними недоліками, є не повністю вивченими та безперервно оновлюють свої форми, види, підвиди. Аналіз інфор-маційних ризиків будується за тими ж принципами, як і інших під-приємницьких ризиків з виділенням витратних складових на вироб-ництво, зберігання, використовування інформаційного продукту.

Валютні ризики – це імовірність часткової або повної втрати фінансового активу в результаті зміни валютного курсу, недоскона-лості облікових операцій, змін валютного законодавства. Валютний ризик є підвидом фінансового ризику і класифікується виключно

Теорія та практика підприємницького ризику

для фінансових операцій, в яких хоча б з одного боку використову-ються валютні кошти. Висока ефективність зовнішньоекономічної діяльності в підприємництві викликає велику увагу до валютних операцій як з боку господарських суб'єктів, так і державних інсти-тутів влади. Заходи з державного регулювання валютного ринку часто приводять до виникнення суттєвих валютних ризиків. Тому їх виділено в особливу групу, а їхньому аналізу присвячено спеці-альні розділи законодавства і довідкової літератури економічного та юридичного напрямів.

Податкові ризики – обставини, за якими знижується підпри-ємницький прибуток або завдаються прямі матеріальні збитки суб'єкту господарювання у формі фінансових санкцій, загрози банкрутства або конфіскації майна. В умовах економічних транс-формацій динамічно змінюються умови господарювання, зокрема, податкове законодавство країни. В деяких випадках зміна ставок податків та зборів (обов'язкових платежів) знижує ефективність підприємницької діяльності або утворюють її взагалі недоцільною в заданих умовах. Тому Важливою стає підтримка необхідного рівня фінансової служби господарського суб'єкта, яка відповідає за своє-часність і правильність нарахування податків і зборів, перерахунку їх до бюджетів відповідних рівнів. Помилки у виконанні цих дій мо-жуть завдати значного збитку господарським інтересам (внутрішній ризик). Вкрай слабо захищеними від дії податкових ризиків виявля-ються суб'єкти малого підприємництва – невеликі фірми і підпри-ємства, індивідуальні підприємці. Для зниження рівня податкового ризику потребується безперервне поповнення знань про податки і збори, звернення до аудиторських, консалтингових установ. Облік витрат на впровадження дій з податкової безпеки лягає в основу аналізу податкових ризиків.

Інноваційний ризик – це імовірність втрат внаслідок фінансових та інтелектуальних вкладень суб'єкта господарювання у виробни-цтво нових товарів, послуг, інформаційних продуктів, які можуть не одержати очікуваного попиту на ринку. Даний вид ризику виникає у зв’язку із впровадженням у виробництво науково-технічних ново-введень. Застосування новітніх технологій приводить до збільшен-ня обсягів виробництва продукції, що зумовлює зниження її ціни на ринку в умовах обмеженого попиту. З іншого боку, орієнтація на світовий досвід науково-технічного прогресу вимушує підприємців випускати продукцію на новітніх технологіях, оскільки на застарі-Тема 3. Методологія аналізу підприємницьких ризиків

лому обладнанні скрутним стає забезпечити її конкурентоспромож-ність. Зниження інноваційних ризиків для господарських суб'єктів в світовій практиці досягається прямими бюджетними дотаціями у науково-технічні розробки, їхнє впровадження у виробництво.

Ризики управління – специфічні ризики в підприємницькій ді-яльності людини, що обумовлюються погрішностями вибору цілі управління, методу управління, інформаційної моделі об'єкту управ-ління, конкретних дій та етапів управління. Управлінська діяльність у складі підприємницької сьогодні виділена в особливу галузь, а її виконанням займається спеціальна категорія працівників усередині господарського суб'єкта (суб'єктивної складової продуктивних сил) – менеджери. Управління господарською діяльністю вимагає від людини не лише освіченості, але й спеціальних навичок управління, здібностей до управлінської праці. Як правило, це – високоінтелек-туальний вид праці. Ризики, що обумовлені управлінськими діями, відносяться до числа слабо прогнозованих, а помилки в управлінні господарськими системами – вважаються найбільш небезпечними та важкими по своїх наслідках.

Ризики стихійності господарювання – обумовлені не достатнім рівнем контролю з боку суспільних інститутів (державних, ринко-вих) за процесом формування і розвитку територіальної організації господарства. Ринковий механізм господарської діяльності при-пускає широку свободу в підприємницькій практиці, виборі дій, форм і методів її ведення. Проте послаблення зовнішнього контр-олю за розвитком міжсуб'єктних відносин може привести до таких негативних явищ на ринку, як знищення окремого господарсько-го суб'єкта, монополізація ринку, втрата робочих місць, знижен-ня соціального захисту населення. Цей вид ризику має системний характер і пов'язаний з етапом переходу економічного розвитку території на ринкові рейки. Для подолання ризиків стихійності по-трібні державні заходи впливу, розвиток новітніх технологій і при-йомів міжсуб'єктної взаємодії, узгодження, планування соціально-економічних показників регіону.

Особистий ризик посадовця – виступає наслідком недостатньої урегульованості ринкових відносин, коли економічні інтереси окре-мого суб'єкта реалізуються у формі тиску на посадову особу суб'єкта господарювання (психологічний тиск, загроза здоров'ю або життю, кримінального переслідування та інші). Особисті ризики характерні етапу економічних трансформацій, коли найдинамічніше формується

Теорія та практика підприємницького ризику

територіальна організація господарства в нових умовах, а структура власників основних засобів виробництва є не повністю викристалі-зуваною. Ці види ризиків виникають внаслідок дій підприємця або посадовців суб'єкта господарювання, проте вони віддзеркалюють не-гативну реакцію на ці дії виключно з боку будь-яких інших суб'єктів відносин. Прогнозування і аналіз особових ризиків утруднені, оскіль-ки відсутніми є не лише інформаційна база про корпоративні кон-флікти, але й нема поки ще достатнього досвіду з їх подолання.

Ризики нестандартних дій (неймовірні ризики) – це несприятливі наслідки що викликаються діями з боку зовнішніх суб'єктів господа-рювання та появу яких неможливо було б передбачати з достатньою ймовірністю в звичайних умовах підприємницької діяльності. Даний ризик стає слідством конкурентної боротьби за над прибутковий об'єкт або фінансовий актив на ринку, а врешті-решт стає результа-том не прогнозованого перерозподілу власності на засоби виробни-цтва в господарському комплексі. Як правило, дії зовнішніх суб'єктів реалізуються через структуру державних служб і організацій – право-охоронну, судову систему країни. Складність обліку і прогнозування даного ризику полягає в несподіванці зовнішніх дій як по характеру, так і за часом здійснення. Для виявлення неймовірного ризику по-трібна розробка спеціальних технологій обліку і прогнозування не-сприятливих подій на об'єкті підприємницької діяльності.

В стані господарських відносин, коли дії суб'єктів узгоджені між собою і об'єктом підприємництва, а також проведено повний облік складових витрат і доходу, можна говорити про високий ступінь де-термінованості міжсуб'єктних відносин та, відповідно, невисокий рівень ризиків. Оцінка ризику проводиться в показниках доходу і витрат за формулою (3.4). На практиці це часто зводиться до поеле-ментного вимірювання складових ризику.

Якщо стан системи господарських відносин незбалансований, а між суб'єктами існують суттєві розбіжності в оцінці досягнутого підприєм-ницького результату, говорять про підвищений рівень підприємницьких ризиків. Неузгоджені вимоги кожного з суб'єктів вимушують його до виконання додаткових дій на об'єкті підприємництва, створюють під-ґрунтя для невизначеності або непередбачуваності. Можливі дії суб'єкта слід класифікувати з виділенням складових додаткових витрат, а також прогнозу збитків, що передбачаються. Звичайно з цією метою викорис-товують механізми експертних оцінок, а оцінку підприємницького ризи-ку проводять за формулою (3.5) із складовими імовірності.

Тема 3. Методологія аналізу підприємницьких ризиків

Далі в дослідженні ризику наступає етап вибору конкретного методу оцінки ризику. Для цього насамперед треба вивчити власти-вості об'єкту підприємницької діяльності, використовуючи для цьо-го як теоретичні прийоми, так і результати господарської практики.