4. Правове виховання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Побудова правової держави та громадянського суспільства в Україні передбачає суттєве підвищення правосвідомості та правової культури усіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них немож-ливо побудувати таку державу і суспільство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів, у тому числі і від рівня пра-вового виховання і правової освіти населення країни.

Система правового виховання склалася ще в античних Греції та Римі, де у громадян вже з дитячих років виховувалася повага як до законів, так і до встановлених порядків.

Правове виховання є необхідною умовою підвищення правової активності громадян, формування правової культури суспільства, окремих соціальних груп або колективів, подальшого зміцнення за-конності і правопорядку. Воно тісно пов'язане з іншими видами соці-ального виховання — моральним, ідейно-політичним, естетичним, професійним та ін..

Правове виховання — це цілеспрямований, повсякденний і систематичний вплив держави та її органів, громадських об'єд-нань і організацій на свідомість людей з метою виховання у них відповідного рівня правової свідомості, правової культури і зраз-кової правомірної поведінки.

Метою правового виховання є надання громадянам необхідних для нормальної життєдіяльності юридичних знань, формування у них правових переконань, а також формування мотивів і звичок, правомі-рної, соціально-активної поведінки. Тобто навчити їх поважати та до-держуватися законів і підзаконних актів, виробити у них стійку орієн-тацію щодо законослухняної поведінки.

Завданнями правового виховання є:

-          формування правосвідомості громадян і підвищення на цій ос-нові їх правової культури;

-          виховання поваги до правових норм з тим, щоб їх вимоги ста-ли особистим переконанням кожного громадянина, а їх пов-сякденне додержання — звичкою;

-          поширення правової інформації серед різних вікових та соціа-льних категорій населення, підвищення їх правової активності;

-          сприяння населенню в оволодінні всією сукупністю правових знань з різних галузей і сфер функціонування права;

-          формування поважного ставлення до держави і її органів, особ-ливо до судових і правоохоронних органів;

-          прищеплення навичок правомірної поведінки, критичного став-

лення до правопорушників, потреби особистої участі у боротьбі

з правопорушеннями.

Правове виховання — це складна і багатоаспектна система дія-льності, що забезпечує його порядок і організацію.

До основних елементів, які складають систему правового виховання, відносяться:

1)         суб'єкти, тобто державні органи, їх посадові та службові особи, громадські організації, політики, юристи, викладачі, журналісти та інші спеціально уповноважені державою особи, що здійсню-ють правовиховну діяльність;

2)         об'єкти, тобто свідомість (думки, почуття, уявлення), воля та поведінка громадян, окремих соціальних груп або колективів, яку під час правовиховного процесу необхідно сформувати на-давши їй правових знань, навичок і вмінь. Конкретними групами людей, які можуть вважатися об'єктами правового виховання, є діти дошкільного віку, діти шкільного віку, молодь, дорослі лю-ди, працююча частина населення;

3)         механізм правового виховання, який є засобом управління правовиховним процесом та визначає межі дій, місце та значен-ня кожного його компонента, тобто за допомогою якого суб'єкти правового виховання впливають на суспільну і індивідуальну свідомість громадян, допомагаючи їм сприйняти правові прин-ципи і норми.

Важливе місце у процесі правового виховання належить засо-бам, формам і методам правовиховної роботи.

Засоби правового виховання — це система предметів і джерел правової інформації для передачі різним групам населення країни, змісту правових норм, інформації тощо.

Серед них визначальними є:

-          нормативно-правові акти та акти застосування норм права;

-          засоби масової інформації (телебачення, радіо, комп'ютерна система Інтернет, газети, журнали);

-          культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки куль-тури, клуби);

-          навчальні заклади освіти;

-          наукова і навчальна юридична література.

Правове виховання здійснюється у певних формах, серед яких виділяють такі основні:

1)         правова освіта (навчання), тобто процес передачі, накопичен-ня та засвоєння правових знань у всіх дошкільних, загальних се-редніх, вищих навчальних закладах, установах підвищення ква-ліфікації та перепідготовки кадрів. Однією із цілей правової освіти є подолання правового нілігізму, який є антиподом пра-вової культури, коли громадяни свідомо заперечують, ігнорують і негативно ставляться до права, чинного законодавства та пра-вових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших людей. Правовий нілігізм породжує правопорушення і тому він несумісний з правовою державою;

2)         правова пропаганда, тобто цілеспрямована діяльність по форму-ванню у більшості населення з застосуванням, як правило, засобів масової інформації, високого рівня правосвідомості і правової ку-льтури, роз’яснення правової політики держави і розповсюдження правових ідей, вимог та іншої правової інформації;

3)         правова агітація, тобто правовий вплив на правосвідомість та настрої невеликої кількості населення шляхом колективних та індивідуальних співбесід, виступів на мітингах, зборах, а також за допомогою засобів масової інформації;

4)         правове самовиховання, тобто цілеспрямована, повсякденна, систематична і самостійна діяльність громадян по оволодінню правовими знаннями і навичок правомірної поведінки. Важливим елементом процесу правового виховання виступають

різні методи правовиховної діяльності.

Метод правового виховання — це сукупність прийомів і спо-собів, за допомогою яких здійснюється вплив на формування у населення правових знань, умінь і навичок, поваги до права і тих суспільних відносин, які регулюються і охороняються чинним за-конодавством.

До основних методів правового виховання належать:

1)         метод переконання, який передбачає вплив вихователя на сві-домість, почуття і волю вихованців різноманітними засобами з метою формування у них позитивних особистих якостей та ак-тивної життєвої позиції;

2)         метод позитивного прикладу, який передбачає цілеспрямова-ний і систематичний вплив на свідомість і поведінку вихованця сукупністю позитивних особистих прикладів з боку вихователя;

3)         метод заохочення, який передбачає застосування комплексу за-собів морального і матеріального стимулювання за успіхи та кращі результати у різнобічної діяльності вихованців;

4) метод примусу, який передбачає застосування таких заходів, які впливають на свідомість і поведінку невихованої частини насе-лення і тим самим примушує їх виконувати покладені на них обов’язки та чинне законодавство всупереч їх волі. Також вихо-ватель примушує вихованця вдосконалювати свої кращі якості і відмовлятися від шкідливих звичок.

Правове виховання може бути ефективним лише за дотриман-ням таких провідних засад, як науковість, плановість, систематич-ність, послідовність і диференційованість, забезпечення комплексного підходу, а також створення сприятливих умов для реалізації розвине-ної здорової правосвідомості на практиці.