2. Функції правосвідомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Функції правосвідомості — це основні напрями впливу пра-восвідомості на розвиток суспільних відносин.

Функції правосвідомості відображають зовнішній і внутрішній прояви правосвідомості у системи суспільних відносин, визначають її соціальну цінність, місце у правовій системі.

Основними функціями правосвідомості є: 1) пізнавальна (когнітивна, інформаційна) — передбачає наяв-ність правових знань та інформованість про нормативно-правові акти, є результатом інтелектуальної (розумової) діяльності суб’єктів суспільних відносин щодо виявлення, сприйняття та розуміння того, що собою являє чинне право, подальше осмис-лення різних правових явищ, пізнання правової дійсності. Суб’єктом такого пізнання є як законодавець, так і громадяни:

кожен із них використовує уявлення про існуюче і належне пра-во для виконання своїх завдань у правовому регулюванні;

2)         оціночна (емоційна) — це виникнення у людини на розумовому

і емоційному рівні оціночного ставлення до різних явищ і про-

цесів правового життя на основі власного досвіду та правової

практики. Правові норми, які захищають і охороняють інтереси

людини, сприяють їх реалізації, дістають, як правило, схвалення,

позитивної оцінки. У свою чергу недосконалі правові норми, які

мають суттєві прогалини, суперечності, і тим самим здатні по-

рушувати права і свободи людини, сприймаються негативно. I

тому вони можуть піддаватися з боку людей конструктивній або

деструктивній критиці. Об’єктом оцінки може виступати як пра-

во в цілому, так і інші явища, а саме: чинне законодавство, влас-

на поведінка і поведінка оточуючих людей, діяльність правотво-

рчих і правоохоронних органів тощо. Здійснити дану функцію

можна лише у тому випадку, якщо людина має необхідний рі-

вень правосвідомості.

На підставі реалізації емоційного ставлення людини сприймати і оцінювати правову дійсність виникає інтелектуаль-но-емоційно-вольове утворення — правова установка. Сукуп-ність правових установок утворює певну систему ціннісних орі-єнтацій. Наявність якої дає можливість людині мати більш певне орієнтування у конкретних життєвих обставинах і звіль-няє її від необхідності приймати нове рішення у схожій ситуації. Переваження тієї чи іншої установи визначає соціально-правову спрямованість людини, зміст її оціночної діяльності;

3)         регулятивна — реалізується через систему мотивів, ціннісних

орієнтацій, правових установок, які виступають специфічним ре-

гулятором поведінки людей. Право може впливати на поведінку

людини лише за допомогою формування у її свідомості належ-

ного образу поведінки. Правосвідомість виникає і функціонує

разом з правом, як самостійна форма суспільної свідомості,

спрямована на опосередкування правового регулювання суспі-

льних відносин, його координацію з іншими видами норматив-

ного регулювання. Регулятивна функція правосвідомості зорієн-

товує суб’єкта суспільних відносин до певних дій у конкретних

життєвих ситуаціях відповідно до отриманих знань, їх оцінки та

власних інтересів.

Правосвідомість виступає універсальним засобом контролю за поведінкою людини. Через свідомість здійснюється правова орієнтація людини, що зумовлює характер п поведінки у суспільних відноси-нах. 3 метою підвищення правосвідомості населенню країни постійно роз’яснюється зміст правових норм, виховується повага до права та сприйняття його як соціальної цінності.