1. Поняття, структура та види правосвідомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Процеси виникнення, розвитку та функціонування права безпосе-редньо пов’язані зі свідомим ставленням до нього людей, яке може бути позитивним (людина розуміє необхідність права) або негативним (лю-дина вважає право непотрібним і безкорисним). Це ставлення може бу-ти раціональним, розумним, емоційним, на рівні почуттів, настрою.

Якщо визнати право об’єктивною реальністю, то слід визнати і наявність суб’єктивної реакції людей на право, що іменується правос-відомістю. Правосвідомість відображає правову дійсність, що склала-ся за конкретно-історичних умов у тій чи іншій країні, але вона вод-ночас впливає на функціонування й розвиток правової системи. Правосвідомість — неминучий супутник права. Це зумовлено тим, що право — регулятор відносин між людьми, які наділені волею і свідо-містю. Право і правосвідомість не створюють одне одного, вони фор-муються в об’єктивних умовах і взаємодіють. Вплив правосвідомості на організацію суспільного життя доволі значний. Цим пояснюється внесення його в механізм правового регулювання як одного із засобів впливу на суспільні відносини. Право впливає на правосвідомість, фо-рмує уявлення членів суспільства про їхні права і обов’язки, а право-свідомість впливає на право, визначає практику правозастосування, зумовлює нормотворчу діяльність держави.

Правосвідомість — це форма суспільної свідомості, сукуп-ність правових поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які відображають ставлення окремої людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права та діяльності, пов’язаної з ним.

Правосвідомість звичайно не існує в «чистому» вигляді, вона взаємопов’язана з іншими формами усвідомлення реальності. У пра-восвідомості, як і в інших формах суспільної свідомості, знаходять

своє відображення різні види суспільних відносин — економічні, по-літичні, духовні тощо. Тому правосвідомість активно взаємодіє з ни-ми, взаємозбагачуючись.

На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідо-мість має свій особливий предмет відображення і об’єкт впливу — право як систему правових норм, правовідносини, законодавство, пра-вову поведінку, і насамкінець, правову систему в цілому.

На процес формування правосвідомості впливає багато факто-рів, серед яких матеріальні умови життя, соціальне становище, духов-на, у тому числі й правова, культура суспільства, стан правового вихо-вання населення, інтелектуальні можливості людини тощо.

Від рівня, якості, характеру, змісту правосвідомості здебільшого залежить те, якою буде поведінка людини в суспільстві — правомір-ною соціально корисною чи неправомірною соціально шкідливою і небезпечною.

За своїм змістом правосвідомість є складним системним право-вим явищем.

її структура складається з двох основних елементів:

1)         правової ідеології;

2)         правової психології.

Правова ідеологія — це сукупність правових ідей, принци-пів, теорій, концепцій, які формуються у результаті наукового уза-гальнення правового розвитку суспільства.

Для правової ідеології характерне цілеспрямоване наукове, у тому числі філософське, осмислення права не на рівні його окремих проявів, а як цілісного явища, яке має свою власну цінність.

Особливістю правової ідеології є те, що вона розробляється і впроваджується у суспільну свідомість певними структурами — дер-жавою, політичними партіями або іншими об’єднаннями громадян.

Сучасна правова ідеологія включає в себе концепцію поділу влад, визначення пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верст суспільства і, відповідно, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права, теорії правової держави і громадянського суспільства, принципів демократи-зму, гуманізму, не відчуження природних прав людини тощо.

На відміну від правової ідеології, яка характеризує ставлення до правових явищ з боку суспільства в цілому або окремих його соціаль-них груп (класів, професійних, релігійних, етнічних груп), правова психологія характеризує ставлення до правових явищ з боку окремих індивідів.

Правова психологія — це сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, які домінують у суспільстві і виявляються у гро-мадській думці.

Правова психологія формується, як правило, стихійно, тому ві-дображає право поверхнево, проте через неї реалізуються традиції, звичаї, вміння особи критично оцінювати свої дії з точки зору право-мірності. Правова психологія характеризується своєрідним настроєм думок і відчуттів, в яких поєднується певне розуміння існуючих у су-спільстві правових норм і ставлення до них людей. Правова психоло-гія — найбільш «розповсюджена» форма усвідомлення права, вона притаманна переважно усім суспільним відносинам.

Зв'язок правової ідеології і правової психології полягає у тому, що правова ідеологія збагачує правову психологію ціннісно-норма-тивними орієнтирами, а правова психологія є єдиним джерелом фор-мування правових норм, оскільки, на відміну від правової ідеології, вона є більш мобільною, тобто швидше реагує на зміни, що відбува-ються в юридичній практиці, відображаючись у почуттях, настроях, поглядах, які, в свою чергу, безпосередньо впливають на усвідомлен-ня особою правових змін.

Залежно від спрямованості правових знань розрізняють такі ви-ди правосвідомості: 1) за суб'єктами (носіями) правосвідомості:

-          індивідуальна правосвідомість — це правосвідомість окре-мої людини, яка формується під впливом індивідуальних об-ставин життя, зовнішнього середовища і залежить від рівня її правової освіти. Індивідуальна правосвідомість — це сукуп-ність особистих поглядів, уявлень, правових знань, емоцій і настанов конкретного суб'єкта відносно чинного чи бажаного права. Отримані в результаті виховання, навчання, спілкуван-ня знання про право є основним джерелом формування індиві-дуальної правосвідомості;

-          групова правосвідомість — це правосвідомість певних соціа-льних груп населення країни, яка формується навколо певної ідеї, окремого нормативно-правового акта тощо. На процес її формування впливає спільність інтересів, традицій, умов жит-тя, а також авторитет лідера групи. У ряді випадків правосві-домість однієї соціальної групи може суттєво відрізнятися від правосвідомості іншої групи;

-          суспільна правосвідомість — це правосвідомість, яка прита-манна великим соціальним утворенням (населенню країни,

окремого регіону, певному етносу), що є носіями національної правової культури, проявляє себе у ході загальнонаціональних акцій: виборів до парламенту, обрання глави держави, прове-дення референдуму.

Зазначені види правосвідомості взаємозв’язані, групова і суспільна правосвідомість складаються із правосвідомості окремих людей. В той же час індивідуальна правосвідомість формується під впливом групової та суспільної правосвідо-мості; 2) за характером відображення правової дійсності:

-буденна (повсякденна, побутова, звичайна) правосвідо-мість — це сукупність конкретних життєвих обставин, особи-стого правового досвіду й отриманої освіти, що характеризує ставлення людини до чинного чи бажаного права і правової системи на побутовому рівні;

-          професійна правосвідомість — це сукупність професійних правових знань, почуттів, емоцій, настанов, мотивів юристів-практиків та інших людей, які мають спеціальну юридичну освіту, що формується у результаті професійної діяльності й навчання;

-          наукова (теоретична) правосвідомість — це сукупність нау-кових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів науко-вців-юристів відносно існуючої та бажаної правової системи громадянського суспільства.