4. Мета, функції та принципи юридичної відповідальності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Під метою юридичної відповідальності розуміють ті основні ре-зультати, яких прагне досягти держава, притягуючи правопорушника до відповідальності.

Метою юридичноївідповідальності є:

-          охорона правопорядку;

-          захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб від незаконних посягань;

-          виховання правопорушника, тобто вплив на його свідомість з метою недопущення ним повторного вчинення проступку (злочину);

-          профілактика правопорушень, тобто вплив на інших осіб для запобігання правопорушенням з їхнього боку.

Мета юридичної відповідальності конкретизується у її функціях.

Функції юридичної відповідальності — це основні напрями впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захис-ту правопорядку і виховання суб'єктів права, які вчинили чи мо-жуть вчинити правопорушення.

Основними функціями юридичної відповідальності є:

1)         каральна (штрафна, репресивна), яка полягає у негативній ре-акції держави на вчинене правопорушення та покаранні винної особи, спричиненні їй особистих, майнових або організаційних обтяжень, що виражаються у настанні негативних наслідків для правопорушника;

2)         правовідновлювальна (компенсаційна), яка полягає в забезпе-ченні порушеного інтересу і поновленні порушених протиправ-ною поведінкою суспільних відносин, стягненні заподіяного збитку з правопорушника, компенсації матеріальної та мораль-ної шкоди;

3)         попереджувально-виховна (превентивна), яка полягає у підви-щенні рівня правової свідомості та правової культури громадян, вихованні у них поваги до права та потреби правомірної поведін-ки, перевихованні правопорушників та формуванні мотивів, що спонукають їх дотримуватися законів, поважати права і інтереси інших осіб.

Інститут юридичної відповідальності базується на загальних принципах, які відображають суть, природу та призначення цього правового інституту.

Принципи юридичної відповідальності — це законодавчо сформульовані положення та ідеї, що визначають підстави, поря-док і межі юридичної відповідальності.

Принципи юридичної відповідальності можуть бути як прямо закріплені в правові норми, так і випливати з різних законодавчих по-ложень. У них знаходять свій вираз загальні принципи права, тобто ті об’єктивно обумовлені начала, у відповідності з якими будується сис-тема права, правове регулювання в суспільстві.

Основними принципами юридичної відповідальності є такі:

1)         иріінциіі законності полягає у тому, що юридична відповідаль-ність настає тільки за діяння, яке є протиправним, тобто прямо заборонено нормами права; до винної особи можуть застосову-ватися тільки ті види відповідальності і лише у тих межах, які закріплені санкціями правових норм для даного виду правопо-рушення; під час притягнення до відповідальності компетентні органи держави та їх посадові особи повинні діяти відповідно до вимог процесуальних норм;

2)         принцип невідворотності полягає у тому, що жодне правопо-рушення не повинно залишатися безкарним, тобто бути поза по-лем зору держави та її компетентних органів, без засудження з їхнього боку. Якщо здійснюється факт правопорушення, а від-повідальність не наступає, то це завжди завдає моральної шкоди авторитету закону, підриває ідею законності та справедливості у свідомості громадян держави, а також провокує вчиненню нових правопорушень, оскільки у людини з’являються думки про уни-кнення юридичної відповідальності;

3)         принцип своєчасності відповідальності полягає у тому, що правопорушник притягується до відповідальності протягом встановленого строку давності. Це певний строк, протягом якого здійснюється пошук правопорушника з метою його покарання. Якщо ж винну особу встановлюють після завершення цього строку, то відповідальність до нього не застосовується у зв’язку з тим, що санкції утратили свою актуальність і перестали відпо-відати самому правопорушенню або тим соціальним умовам, при яких воно було скоєно;

4)         иріінциіі гуманізму полягає у тому, що до особи, яка вчинила правопорушення, не можуть застосовуватися засоби впливу, що принижують людську гідність або порушують її права, а також забезпечує можливість повного чи часткового звільнення від за-стосування санкції у випадку щиросердного каяття, добровіль-ного відшкодування збитків, коли правопорушник своєю пове-дінкою довів факт виправлення тощо;

принцип справедливості полягає у тому, що за вчинення пра-вопорушення повинна відповідати лише та особа, яка його вчинила; за одне правопорушення винна особа може нести відпові-дальність тільки один раз; покарання повинно відповідати хара-ктеру правопорушення, при цьому не можна використовувати міру покарання чи стягнення, що принижують честь і гідність особи; не можна за проступки встановлювати кримінальне пока-рання; закон, що встановлює чи посилює відповідальність за правопорушення, не може мати зворотної сили;

6)         иріінциіі відповідальності правопорушення та покарання полягає у диференціації та узгодженості покарань за різноманіт-ні за ступенем небезпеки правопорушення, тобто заходи відпо-відальності повинні відповідати тяжкості вчиненого правопору-шення з урахуванням індивідуалізації відповідальності залежно від особи правопорушника. Застосування компетентними орга-нами держави, наділених владними повноваженнями, занадто м’яких санкцій до правопорушників можуть призвести до безка-рності та зростання злочинності, а занадто тяжкі — до суспіль-ного протесту;

7)         принцип обгрунтованості відповідальності полягає в об’єк-тивному дослідженні усіх обставин справи, збиранні і всебічної оцінки доказів та їх письмового закріплення відповідно до вимог процесуальних норм; доведенні наявності факту правопорушен-ня і ступені вини конкретної особи; визначенні можливості за-стосування санкції норми права з врахуванням конкретних об-ставин справи і особистості правопорушника;

8)         принцип доцільності відповідальності полягає у відповідності міри впливу, яка застосовується до правопорушника, цілям юри-дичної відповідальності. Тобто міра відповідальності повинна бути такою, щоб вона сприяла виправленню та перевихованню правопорушника. Якщо ж мета юридичної відповідальності до-сягнута, то доцільність припускає пом’якшення відповідальності або навіть звільнення від неї у випадках малозначності правопо-рушення, відсутності шкідливих наслідків тощо.