3. Поняття, ознаки та види норм права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Як було вже зазначено, особливим видом соціальних норм є но-рми права. Слово «норма» у перекладі з грецької мови означає прави-ло поведінки. Саме через норми права держава здійснює вплив на сус-пільство, на їх основі визначаються повноваження державних органів, завдяки їм конкретизуються та реалізуються суб’єктивні права. Норма права є первинним структурним елементом системи права, за допомо-гою якої відображається і закріплюється найпростіше правило юриди-чно значущої поведінки.

Норма права — це загальнообов’язкове, формально визна-чене правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване дер-жавою і спрямоване на врегулювання суспільних відносин шля-хом надання їх ’часникам юридичних прав і покладення на них юридичних обовязків.

Основні ознаки норми права: 1) державно-владний характер, тобто норми права встановлю-ються або санкціонуються державою та відображають її волю. Встановлення норми права здійснюється шляхом безпосередньо державою або делегуванням правотворчості, а санкціонування являє собою державне затвердження вже існуючих у суспільстві правових принципів та надання їм певного ступеню обов’яз-ковості. Норма права визначає важливі суспільні відносини і регулює їх. Вона завжди відображає волю певної соціальної групи чи всього населення країни, закріплює її та охороняє;

2)         загальнообов’язковий характер, тобто норми права виходять від держави, поширюються на всіх суб’єктів суспільних відно-син і повинні сприйматися ними як вказівки до дії, що не підля-гають обговоренню щодо доцільності чи раціональності;

3)         формальна визначеність, тобто норми права закріплюють пра-ва і обов’язки суб’єктів суспільних відносин, а також санкції, які застосовуються у випадках порушень настанов норми. Форма-льно визначена норма завжди являє собою припис, який письмо-во закріплюється у тексті нормативно-правового акту у вигляді статті чи частини статті або ж у формі іншого джерела права. Вона формулюється державою від імені всього суспільства;

4)         загальний характер, тобто дія норми права поширюється на не-обмежене коло суб’єктів суспільних відносин. В залежності від компетенції державного органа, що видає норму права, та конкре-тної мети, що ставиться перед нормою права, коло суб’єктів, на яких поширюється дія тієї або іншої норми права, може бути різ-ним — від населення країни загалом до невеликих його груп;

5)         системність, тобто кожна норма права характеризується ієрар-хічним підпорядкуванням, структурною будовою та спеціаліза-цією, яка виявляється в особливостях сфери суспільних відно-син, що регулюються нормою. Вона нерозривно пов’язана з іншими нормами, утворюючи цілісну систему національного чи міжнародного права;

6)         гарантованість, тобто норми права забезпечуються створенням державою необхідних ’мов для добровільного виконання при-писів відповідними субєктами, а також можливістю застосуван-ня державного примусу у разі невиконання норм права. Норми права за своїм змістом досить різноманітні, кожна з них

призначена вирішувати специфічні завдання, реалізовувати ті чи інші

функції права. У кожній країні існує і постійно створюється значна

кількість правових норм. Ця обставина вимагає поділу норм права за-

лежно від їх характерних ознак на такі види:

1) за суб’єктами правотворчості, норми права поділяються на но-

рми органів законодавчої влади; норми глави держави; норми

органів виконавчої влади; норми органів судової влади; норми

контрольно-наглядових органів; норми органів місцевого самов-

рядування; норми громадських об’єднань, трудових колективів

та усього населення;

2)         за предметом правового регулювання (залежно від галузей права), норми права поділяються на норми конституційного, кримінального, цивільно-процесуального, трудового, сімейного, кримінально-процесуального, адміністративного, цивільного й інших галузей права;

3)         за методом правового регулювання (за способом встанов-лення диспозиції) норми права поділяються на:.

 

-          імперативні норми права — це норми, де диспозиція форму-люється органом держави, в якій чітко позначені дії і не допу-скається ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов’язків суб’єктів;

-          диспозитивні норми права — це норми, де суб’єктам права держава надає можливість самостійно встановлювати для себе певні взаємні права і обов’язки, тобто надає свободу вибору поведінки;

-          бланкетні норми права — це норми, які відсилають суб’єктів права до норм інших нормативно-правових актів, які необхід-но виконувати;

4)         за функціональною спрямованістю норми права поділяються на:

-          регулятивні норми права — це норми, які безпосередньо спрямовані на здійснення правового регулювання суспільних відносин шляхом наділення їх учасників правами і покладан-ням на них юридичних обов’язків, тобто вони визначають міру правомірної поведінки суб’єктів. У свою чергу регулятивні норми поділяються на зобов’язальні, заборонні і уповноважу-ючі (дозволяючі);

-          охоронні норми права — це норми, які встановлюють санкції за порушення прав і невиконання обов’язків, передбачених ре-гулятивними нормами;

5)         за правовим (функціональним) призначенням норми права

поділяються на:

-          норми матеріального права — це норми, які визначають зміст первинних прав і обов’язків суб’єктів права, їх правове становище і безпосередньо спрямовані на регулювання суспі-льних відносин;

-          норми процесуального права — це норми, які регламенту-ють порядок, форми й методи реалізації прав і обов’язків, пе-редбачених у нормах матеріального права. Процесуальні нор-ми завжди мають процедурний характер, вони адресовані суб’єктам, наділеним державно-владними повноваженнями

щодо прийняття та застосування норм матеріального права, a також мають специфічну структурну побудову;

6)         за терміном дії в часі норми права поділяються на постійні (норми невизначеної в часі дії) та тимчасові (норми визначеної в часі дії);

7)         за сферою територіальної дії (дією в просторі) норми права поділяються на загальні (поширюються на територію всієї краї-ни) та місцеві (поширюються на територію певної адміністрати-вно-територіальної одиниці);

8)         за колом суб’єктів, на яких норма поширює свою дію, норми права поділяються на загальні (поширюються на все населення або на всі органи і організації держави), спеціальні (поширю-ються на певне коло осіб) та виняткові (вилучають або усува-ють дію норми права щодо певних суб’єктів).

Дана класифікація норм права допомагає більш чітко визначити місце кожного із зазначеного виду в системі права і їх взаємозв’язок, з’ясувати функції і роль норм права у механізмі правового регулюван-ня та точно визначити межі регулюючого впливу права на суспільні відносини.