Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
2. Поняття та стадії правотворчого процесу : Теорія держави і права модульний курс. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

2. Поняття та стадії правотворчого процесу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Правотворчий процес — це процесуальна діяльність суб'єк-тів правотворчості щодо порядку формування і закріплення їхньої волі шляхом прийняття, зміни, призупинення чи скасування пра-вових норм, яка відбувається згідно встановленої процедури.

В Україні основною стадією правотворчого процесу є законода-вчий процес. Ці поняття не тотожні тому, що правотворчість охоплює не тільки діяльність, пов'язану зі створенням і прийняттям норматив-но-правового акту, a і з з'ясуванням суспільної потреби у правовому регулюванні певної сфери суспільних відносин (тобто формуванні державної волі), прийняттям рішення про підготовку правового акту, визначенням його виду та суб'єкта прийняття, а також оцінку ефекти-вності нормативно-правового акту, який набрав чинності.

Також слід відмежовувати законодавчий процес як юридичне поняття від законотворчості як загально-соціального явища. Поняття «законотворчість» ширше ніж поняття «законодавчий процес».

У кожній країні законодавчий процес має свої особливості, але він завжди чітко регулюється за допомогою Конституції, законів та спеціальних положень і регламентів, а також відображає і закріплює логіку проходження законопроекту на всіх його етапах.

Законодавчий процес — це регламентована діяльність ком-петентних державних органів з розробки, прийняття і оприлюд-нення нормативно-правових актів вищої' юридичної сили (законів).

Конституція України закріплює основні засади законодавчого процесу, який складається з таких стадій:

1)         законодавча ініціатива, тобто право офіційно вносити до Вер-

ховної Ради України пропозиції чи проект стосовно прийняття

нового закону або зміни чи скасування чинного закону, які Вер-

ховна Рада зобов'язана розглянути по суті. Таке право, згідно ст.

93 Конституції та Закону України «Про внесення змін до Кон-

ституції України» від 8 грудня 2004 року належить:

-          Президентові України;

-          народним депутатам України;

-          Кабінету Міністрів України.

Якщо президент України визнає свій законопроект невідклад-ним, то він розглядається Верховною Радою позачергово;

2)         розробка законопроекту, тобто відповідно до законодавства

України розроблення законопроектів здійснюється за доручен-

ням Верховної Ради України, на замовлення на договірній основі, а також у ініціативному порядку. Порядок розроблення зако-нопроектів визначається Положенням про структуру, виклад, зміст і оформлення проектів законів. Законопроекти, розроблені громадянами або юридичними особами у ініціативному порядку, вносяться до Верховної Ради України від імені суб’єктів законо-давчої ініціативи, чи за їхньою підтримкою з обов’язковим за-значенням усіх авторів. Верховна Рада може доручити розробку проекту закону або його частини парламентським комітетам, тимчасовій спеціальній комісії, уряду або міністерствам, колек-тивам вчених-фахівців.

Законопроект подається із пояснювальною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності його розробки та при-йняття, характеристику цілей, завдань та основних положень майбутнього нормативно-правового акту, його місце в системі чинного законодавства, а також очікувані соціально-економічні й інші наслідки його застосування.

У разі внесення законопроекту, який потребує фінансових витрат, пов’язаних з його прийняттям і реалізацією, до нього до-дається фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат, а також оцінка відповідного міністерства.

Особливе значення має наукова експертиза законопроек-ту, тобто діяльність компетентних органів, установ, спеціалізо-ваних експертних організацій, груп або окремих експертів, щодо дослідження й оцінки наукового рівня, юридичних якостей про-екту закону, його відповідності встановленим вимогам.

Підготовлені проекти законів можуть бути оприлюднені для обговорення державними органами, науковими установами, громадськістю.

Обов’язковим є оприлюднення проектів конституційних законів та законопроектів, що виносяться на всеукраїнський ре-ферендум;

3)         попереднє обговорення законопроекту, тобто прийнятий до розгляду законопроект за участю суб’єкта права законодавчої ініціативи та розробників проекту проходить попередній розгляд у відповідних комітетах Верховної Ради України. При цьому для підготовки висновків визначається головний комітет, якому інші комітети надають свої результати обговорення законопроекту;

4)         офіційне обговорення законопроекту здійснюється на пленар-них засіданнях Верховної Ради України, як правило, в першому, другому і третьому читаннях.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада за-слуховує доповідь представника суб'єкта права законодавчої ініціативи, співдоповідь ініціаторів, внесення кожного альтерна-тивного законопроекту (якщо такі є), співдоповідь головного комітету, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, статті, розділи), повноту і послідовність їх викладення. За результатами обговорення Верховна Рада прий-має рішення про відхилення законопроекту, передачу його голо-вному комітету на доопрацювання, опублікування для всенаро-дного обговорення і наступне доопрацювання за результатами обговорення, прийняття законопроекту за основу і підготовка його до другого читання.

Під час другого читання законопроекту (який є основ-ним) Верховна Рада проводить постатейне обговорення законо-проекту та здійснює постатейне голосування. У разі необхіднос-ті можуть обговорюватися і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або речення.

Під час третього читання законопроекту відбувається прийняття закону в цілому. Крім того, на третє читання одноча-сно із законопроектом подається проект постанови Верховної Ради України про порядок введення його в дію, зміни чи допов-нення до чинних законів, а також план уряду України щодо ор-ганізаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових за-ходів для введення даного закону в дію;

5)         прийняття закону здійснюється на відкритому пленарному за-

сіданні Верховної Ради України шляхом голосування простої бі-

льшості голосів народних депутатів України (тобто 50 відсотків

+ один голос) або кваліфікованою більшістю (тобто двома тре-

тинами голосів) залежно від характеру закону.

Текст закону, прийнятий Верховною Радою України, у 5-денний строк підписує Голова Верховної Ради України і невід-кладно направляє його на підпис Президенту України;

6)         підписання (промульгація) закону Президентом України

здійснюється в установлені Конституцією строки, тобто Прези-

дент України протягом 15 днів після отримання закону підписує

його, беручи до виконання та офіційного оприлюднення або в

цей же строк застосовує своє право вето щодо прийнятого зако-

ну і повертає його зі своїми зауваженнями і вмотивованими про-

позиціями Верховній Раді для повторного розгляду. Якщо під

час повторного розгляду закон ухвалюється у тій же редакції не

менш як двома третинами голосів від конституціиного складу Верховної Ради Ук’аїни, то вето вважається подоланим і Прези-дент України зобовязаний підписати закон та офіційно оприлю-днити його протягом 10 днів.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув до Верховної Ради закон для повторного ро-згляду, то він вважається ним схваленим і має бути підписаний та офіційно оприлюднений, а також у разі якщо Президент України не підписав закон, то він офіційно публікується за під-писом Голови Верховної Ради України;

7)         оприлюднення (опублікування) закону, тобто підписані Пре-

зидентом України закони не пізніше як у 15-денний строк після

їх прийняття підлягають оприлюдненню з усіма реквізитами

державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є:

«Офіційний вісник України», «Офіційний вісник Президента

України», «Відомості Верховної Ради України», «Голос Украї-

ни», «Урядовий Кур’єр». Опублікування тексту закону в інших

засобах масової інформації має виключно інформаційне значен-

ня і не спричиняє ніяких юридичних наслідків.

Значення цієї стадії полягає в тому, що неоприлюднені та, таким чином, не доведені до відома населення країни закони не застосовуються;

8)         набрання законом чинності. Відповідно до ст. 94 Конституції

України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіцій-

ного оприлюднення, якщо інше непередбачене самим законом,

але не раніше дня його опублікування.

Особливою формою законодавчої діяльності є прийняття зако-нів всеукраїнським референдумом. Всеукраїнським референдумом може бути прийнятий будь-який конституційний або звичайний закон, крім законів з питань податків, бюджету та амністії. Закони, прийняті на всеукраїнському референдумі, не потребують затвердження Верхо-вною Радою України і можуть бути змінені лише іншим всеукраїнсь-ким референдумом. Конституційні закони, прийняті всеукраїнським референдумом, мають більш вищу юридичну силу, ніж звичайні зако-ни. Датою прийняття таких законів вважається день проведення рефе-рендуму. Вони набирають чинності у порядку, визначеному самим законом, але не пізніше 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення.