1. Формування ідеї правової держави


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Термін «правова держава» у науковий обіг увійшов на початку XIX століття. Проте ідеї, що відбивали сутність та основні риси пра-вової державності, мають більш давні історичні коріння. Ще в старо-давні часи античними мислителями було розроблено ряд положень щодо правової держави. Ідею поєднання сили та права в афінській державі свідомо проводив Солон у своїх реформах вже у VI ст. до н.е. Думка про те, що державність взагалі можлива лише там, де панують справедливі закони, послідовно розвивалась Платоном. Концепцію правління розумних законів обґрунтував і Аристотель. Він же вказав і на необхідний зв’язок права і держави. Великий крок у напрямку тео-рії правової держави зроблений у політико-правовому вченні Цицеро-на, який проголосив правовий принцип — під дію закону повинні під-падати всі.

Проте ідеї піднесення ролі права у Стародавній Греції, Старода-вньому Римі та інших рабовласницьких країнах були позбавлені гума-ністичної основи, вони відбивали інтереси лише пануючої частини тогочасного суспільства — рабовласників, а доля рабів майже не бра-лась до уваги.

Після розпаду Римської імперії тривалий час політико-правове вчення не розвивалось, однак поширення у Європі римського права призводить до зміцнення підвалин державності та розуміння закону як волі народу.

3 ХІІ–ХІП ст.ст. пов’язані витоки середньовічного конституціо-налізму у формі парламентських органів, формується представницька влада та законодавчі збори. Подальшого розвитку знаходить ідея об-меження правителя законом і справедливістю, але із-за боротьби між світською і церковною владою, відповідальність правителя зводиться

переважно до відповідальності його лише перед Богом. Незважаючи на зазначене, ідеї середньовіччя стали фундаментом, на якому виросло систематизоване вчення про правову державу. У ті часи було здійсне-но обґрунтування світського характеру держави, державного суверені-тету та верховної влади.

Епоха Реформації у Франції в XIV-XVI ст.ст. привнесла ідею обмеження суверенітету влади короля владою народу та відповідаль-ності його перед народом і парламентом.

В епоху переходу від феодалізму до капіталізму вирішального значення набувають проблеми політичної влади та її поділу. Виразни-ком правових уявлень буржуазії був англійський мислитель XVII ст. Дж. Локк, який обґрунтував правовий принцип індивідуальної свобо-ди як свободи слідування власному бажанню в усіх випадках, коли цього не забороняє закон. У його трактуванні ідея панування права повинна була втілитися в державі, в якій здійснено поділ влади на окремі гілки. При цьому передбачалося, що діяльність кожної з них повинна бути обмежена законом, який відповідає природному праву і забезпечує невід'ємні права і свободи людини.

Висловлені Дж. Локком ідеї були розвинуті французьким юрис-том XVIII ст. Ш. Монтеск'є і трансформовані у принципи поділу вла-ди на законодавчу, виконавчу і судову, розглядається як одна з найва-жливіших засад правової державності.

Невід'ємним елементом теорії правової держави є розробле-на Ж.-Ж. Руссо концепція народного суверенітету, що заснована на ідеї виникнення держави внаслідок суспільного договору і яка перебу-ває на службі у суспільства.

Сформовані Дж. Локком, Ш. Монтеск'є та Ж.-Ж. Руссо ідеї бу-ли сприйняті і використанні у практиці державного будівництва ще наприкінці XVIII ст., свідченням чого є Конституція США (1787 p.) і Французька Декларація прав людини та громадянина (1789 p.), а та-кож ряд інших правових актів.

Філософську концепцію сучасної теорії правової держави роз-робив німецький філософ І.Кант, хоча він і не вживав термін "правова держава", а обґрунтовував ідею розуміння держави як правової орга-нізації. І.Кант вважав, що держава забезпечує торжество права, вимо-гам якого сама підпорядковується.

Термін «правова держава» вперше було вжито у працях німець-ких вчених К. Т. Велькера (1813 р.) та I. X. Фрайхер фон Аретіна (1824 p.). А створення юридично завершеного поняття «правова дер-жава» пов'язують з ім'ям німецького мислителя Р. фон Моля (1833 p.),

який ввів його до загального державно-правового і політичного вжит-ку. Він визначив правову державу як конституційну, яка заснована на конституційному закріпленні прав і свобод людини, на забезпеченні судового захисту особи.

Необхідно зазначити, ідеї правової держави не були чистим на-дбанням окремої країни. Вже наприкінці XIX ст. у більшості європей-ських країн дослідження з даного питання набули великого розмаху. Різноманітні аспекти правової держави активно досліджувались і у дореволюційній Росії та Україні (М. Коркунов, П. Новгородцев, Б. Кістяківський, С. Котляревський, М. Палієнко, М. Драгоманов та ін.). Одні з них більш акцентували увагу на праві кожної людини на гідні умови життя, відстоюючи ідею активного втручання держави в соціальні відносини, інші, навпаки, піддавали їх критиці та надавали пріоритетного значення свободі особистості, принципу формальної рівності. Так, М. Драгоманов наголошував на ідеях про пріоритетне значення прав і свобод людини, на критиці централізму і відстоював ідею про розвиток місцевого самоврядування. Він довів, що людина не може відчувати себе по-справжньому вільною тоді, коли пригнічу-ється весь народ. Наголошував М.Драгоманов і на необхідності поділу влади в державі, підкреслюючи, що належний захист прав і свобод людини може забезпечити тільки незалежна судова влада, урівнова-жена з законодавчою і виконавчою владами. Обґрунтування М. Драго-мановим взаємозв'язку між громадянськими і природними правами і свободами людини стало суттєвим оновленням західних ліберальних учень.

У пореволюційний період, теорія правової держави в Радянсь-кому Союзі піддається критиці і офіційно засуджується як буржуазна. В противагу даної теорії пропонується теорія законності.

Активізація досліджень в СРСР аспектів правової держави при-падає на кінець 80-х pp. XX ст. Однак особливої актуальності ці роз-робки набувають після утворення нових суверенних держав на тери-торії колишнього СРСР.

Ідея правової держави в Україні отримала могутній імпульс піс-ля прийняття Декларації про державний суверенітет, в якій було про-голошено прагнення українського народу до побудови правової дер-жави, та прийняття Конституції 1996 p., в якій було продекларовано курс на розбудову України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.