4. Форма державного режиму


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Державний режим — це сукупність способів та методів здій-снення державної влади у суспільстві.

Поняття «державний режим» не тотожне поняттю «політичний режим», хоча за значенням вони близькі одне до одного. Державний режим — це різновид політичного режиму, який має більш широке значення ніж державний режим. До поняття «політичний режим» вхо-дять не тільки методи діяльності державних органів, а й форми діяль-ності всіх елементів політичної системи суспільства: політичних пар-тій, громадських організацій та інших об'єднань громадян.

На відміну від форми державного правління та форми держав-ного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держа-ви, державний режим характеризує порядок діяльності держави, ви-значає ії функціональне спрямування. Державний режим є найбільш нестійким елементом форми держави.

Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії, держа-вний режим поділяють на демократичний та антидемократичний.

Демократичний режим — це вид державного режиму, при якому державна влада здійснюється на основі рівної участі грома-дян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні й діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.

Демократичному режиму притаманні наступні ознаки:

-          безпосередня участь народу в здійсненні державної влади;

-          виборність вищих органів державної влади, існування інститу-тів безпосередньої та представницької демократії;

-          плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;

-          рівність усіх громадян перед законом, гарантування з боку держави здійснення ними своїх прав та виконання своїх обов'язків;

-          демократизм правосуддя, забезпечення верховенства права;

-          поєднання правління більшості та захисту прав меншості, іс-нування легальної політичної опозиції;

-          взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою;

-          можливість створення і вільного функціонування політичних партій та інших громадських об'єднань.

Демократичний режим існує у наступних формах:

1)         ліберально-демократичний, який заснований на системі гума-ністичних принципів здійснення державної влади, визнанні сво-бод і прав людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;

2)         консервативно-демократичний, який заснований переважно на демократичних принципах державного управління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, яка не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;

3)         радикально-демократичний, який здійснюється шляхом пос-тійного введення нових форм реалізації державної влади, вико-ристання рішучих заходів щодо підвищення ефективності дер-жавного управління.

Антидемократичний режим — це вид державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках неконтрольо-ваної народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод лю-дини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення ін-тересів різних груп населення.

Антидемократичному режиму притаманні наступні ознаки:

-          відсутність правових механізмів та інших гарантій здійснення прав і свобод громадян;

-          надмірна централізація державної влади, її концентрація в ру-ках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи;

-          повний контроль держави над усіма сферами суспільного життя;

-          застосування неправових засобів здійснення державної влади та примусових методів управління;

-          ігнорування релігійних поглядів населення, інтересів націона-льних меншин та інших груп людей.

Антидемократичний режим існує у наступних формах: 1) деспотичний, який характеризується зосередження в руках од-нієї особи (деспота) всієї повноти державної влади та повній безправності підданих. Деспотія притаманна абсолютним монар-хіям періоду рабовласництва;

2)         тиранічний, який характеризується зосередженням в руках од-нієї особи (тирана) всієї повноти державної влади, яку він, на відміну від деспотії, одержав не за правом успадкування, а вна-слідок узурпації, насильницького захоплення влади шляхом державного перевороту. Для тиранії характерне панування жо-рстких способів здійснення державної влади, свавілля, безза-коння;

3)         тоталітарний, який характеризується зосередженням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи, здійсненням диктатури однієї партії та забороною діяльності опозиційних партій і організацій, відсутність реальних прав і свобод грома-дян, принципу розподілу влади та органів місцевого самовряду-вання, наявність всеохоплюючого контролю з боку держави над усіма сферами суспільного та особистого життя, нав’язування єдиної офіційної державної ідеології, відсутність вільного воле-виявлення і врахування інтересів усіх груп і верст населення, примат держави над правом;

4)         авторитарний, який характеризується значним зосередженням державної влади в руках однієї або кількох осіб, звуженням по-літичних прав і свобод громадян, політичних партій та громад-ських об’єднань, недопущенням політичної опозиції, наявністю єдиної, обов’язкової політичної ідеології, приниженням ролі представницьких органів влади, використанням насильства і по-засудових методів примусу людей, спиранням на поліцейські та військові апарати.

Особливості соціально-економічного, політичного розвитку кра-їн світу визначають різноманітність державних режимів, яких на сьо-годні у «чистому» вигляді практично не існує.

У сучасному світі, при будь-якому державному режимі завжди проявляються поєднання рис авторитаризму і демократизму.