4. Функціїдержави


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Призначення держави реалізується через її основні функції. Те-рмін «функція», у перекладі з латинської, означає здійснити, викона-ти. Функції держави виражають соціальну природу держави і конкре-тизують її суть. Вони тісно пов’язані з завданнями, цілями і суттю держави, але не зводяться до них. Завдання — це те, що необхідно зробити, а функція — це діяльність, процес вирішення завдання. Цілі держави у тій чи іншій мірі визначають систему її функцій, проте це не означає їх тотожність.

Функції держави — це основні напрямки діяльності держави, в яких відображаються та конкретизуються її завдання і цілі, вияв-ляється сутність та соціальне призначення держави у суспільстві.

Функції держави реалізуються передусім в процесі її впливу на суспільні відносини і їх не слід ототожнювати з функціями окремих гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та функція-ми окремих державних органів. Хоча законодавчі, управлінські, судові функції і наближаються до функцій держави, але вони є меншими за обсягом і не є їм тотожними. Аналогічно більш вузькій, локальний характер, порівняно з функціями держави, мають і функції окремих державних органів.

В основу формування функцій держави покладені суспільні по-треби й інтереси. Функції держави відображають реалізацію загально-соціальних або «спільних справ», що забезпечують об’єктивне існу-вання людей. Функції держави постійно розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Одні функції виникають, інші змі-нюються, треті зникають. Такими факторами можуть бути соціальні зміни в суспільстві; зміни типу, форми держави; міжнародна обстано-вка тощо.

Держава виконує надзвичайно багато функцій, які вивчаються різними галузями наук. Теорія держави аналізує лише основні функції держави, які можна класифікувати за такими критеріями: 1) за соціальним значенням державної діяльності:

-          основні функції — найважливіші напрямки діяльності держа-ви, які мають пріоритетне значення у визначений історичний період розвитку суспільства (захист прав і свобод людини, економічна, соціальна тощо);

-          неосновні (додаткові) функції — напрямки діяльності держа-ви по здійсненню конкретних завдань, які мають супроводжу-вальний, допоміжний або обслуговуючий характер (управлін-ня персоналом, оподаткування, фінансовий контроль тощо);

2)         за часом їх дії:

-          постійні функції — напрямки діяльності держави, що здійс-нюються впродовж тривалого часу і притаманні їй на всіх або більшості етапах її існування, розвитку та функціонування (по-літична, соціальна, організація оборони країни тощо);

-          тимчасові функції — напрямки діяльності держави, які спря-мовані на вирішення деяких невідкладних завдань і здійсню-ються протягом певного періоду її існування (боротьба з сти-хійним лихом, введення надзвичайного стану тощо);

3)         за сферою суспільного життя:

-          гуманітарні функції — напрямки діяльності держави та її ор-ганів із забезпечення кожній людині належних умов життя;

-          економічні функції — напрямки діяльності держави та її ор-ганів щодо регулювання сфери економічних відносин на рин-кових засадах і добросовісної конкуренції, створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності;

-          політичні функції — напрямки діяльності держави та її орга-нів зі створення умов для формування і функціонування дер-жавної влади на засадах демократії, регулювання сфери полі-тичних відносин, забезпечення народовладдя;

4)         за територіальною спрямованістю:

-          внутрішні функції — напрямки діяльності держави, що здій-снюються в межах її території і в яких конкретизується її вну-трішня політика відносно економічних, ідеологічних, культур-них та інших сторін життя суспільства;

-          зовнішні функції — напрямки діяльності держави, що здійс-нюються за межами її території у взаємовідносинах з іншими державами та міжнародними організаціями, в яких виявляєть-ся її зовнішня політика.

Як внутрішні, так і зовнішні функції не можуть бути однакови-ми для всіх держав. Певні відмінності залежать від типу держави і ха-рактеру політичного режиму, від етапів її розвитку, міжнародної обстановки, характеру взаємовідносин співіснуючих між собою держав. Між внутрішніми і зовнішніми функціями існує тісний зв'язок. Кожна держава заради найефективнішого вирішення своїх внутрішніх за-вдань вступає у відносини з іншими країнами у сфері економіки, полі-тики, культури тощо. 3 їх допомогою держава може швидше і ефекти-вніше вирішувати свої внутрішні проблеми, особливо тоді, коли для цього у неї немає необхідних сировинних та інших матеріальних ре-сурсів. Це призводить до того, що значна частина зовнішніх функцій стає, по суті, продовженням внутрішніх, особливо у державах з одно-типною соціальною базою.

Внутрішні і зовнішні функції держав соціально-демократичної орієнтації можна класифікувати залежно від сфери впливу: в гумані-тарній, економічній і політичній сферах.

Види внутрішніх функцій Української держави:

1)         у гуманітарній сфері:

-          гуманітарна функція — забезпечення, охорона та захист прав і свобод людини і громадянина;

-          екологічна функція — забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природ-них ресурсів;

-          соціальна функція — забезпечення соціального захисту осо-би, охорона здоров'я, соціальне забезпечення нормальних умов існування людини;

-          культурно-виховна функція — організація освіти, вихован-ня особи, підтримка і розвиток науки, культури;

2)         в економічній сфері:

-          господарсько-стимулююча функція — створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності;

-          господарсько-організаційна функція — організація і про-грамування виробництва на державних підприємствах, роз-порядження об'єктами державної власності, забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність;

-          науково-організаторська функція — організація і стиму-лювання наукових досліджень у господарській сфері;

3)         у політичній сфері:

-          функція демократизації суспільного життя — створення

умов для розвитку демократичних форм і інститутів, які вра-

ховували б інтереси різних соціальних груп суспільства,

створення умов для існування легальної опозиції, для діяльності всіх політичних партій та інших громадських об'єд-нань, які діють в межах Конституції та законів України;

-          національно-забезпечувальна функція — створення умов для збереження і розвитку національної самобутності корін-ної та всіх інших націй;

-          охоронна функція — охорона і захист конституційного ладу, законності та правопорядку, забезпечення громадського миру, прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

Зовнішні функції Української держави:

1)         у гуманітарній сфері:

-          участь у міжнародному забезпеченні та захисту прав людини;

-          допомога населенню інших країн у разі стихійного лиха та іфизових ситуацій;

-          участь у захисті природного середовища;

-          участь у міжнародному культурному співробітництві;

2)         в економічній сфері:

-          участь у міжнародному економічному співробітництві, інтег-рація до світової економіки;

-          участь у розв'язуванні глобальних економічних і наукових проблем енергетики, космічного простору, використання мо-рів і океанів тощо;

3)         у політичній сфері:

-          організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародно-го права;

-          захист державного суверенітету, оборона країни від зовніш-нього нападу, анексії;

-          участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах світу;

-          участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопоряд-ку, в тому числі з використанням військових засобів.

Отже, групування функцій держави на різні види залежить від багатьох факторів і може здійснюватися за різноманітними напрямка-ми діяльності держави.

Держава виконує свої функції у притаманних їй формах.

Форми здійснення функцій держави — це специфічні одно-рідні напрямки діяльності держави, за допомогою яких реалізу-ються її функції.

За наявності правових наслідків, названі форми поділяються на правові та організаційні. Правові форми завжди є організаційними,

проте не всі організаційні форми є правовими. Серед форм діяльності держави пріоритетне місце посідають правові форми. Саме в них ві-дображається зв’язок держави і права, обов’язок держави при здійс-ненні своїх функцій діяти на основі права і в межах закону.

Правові форми здійснення функцій держави — це визначена чинним законодавством діяльність державних органів та їх поса-дових осіб, пов’язана з виданням та застосуванням юридичних актів, які спрямовані на здійснення функцій держави.

Правовими формами здійснення функцій держави є такі:

1)         правотворча діяльність — це діяльність компетентних держа-вних органів та їх посадових осіб щодо розробки, прийняття, зміни, скасуванні та систематизації нормативно-правових актів, які регламентують процес реалізації функцій держави;

2)         правозастосовна діяльність — це діяльність компетентних дер-жавних органів та їх посадових осіб щодо застосування право-вих норм і винесення обов’язкових для виконання індивідуаль-но-правових приписів;

3)         правоохоронна діяльність — це діяльність спеціально створених державних органів та їх посадових осіб щодо нагляду і контролю за дотриманням норм права, їх охорони від правопорушень, захи-сту наданих громадянам суб’єктивних прав і забезпеченню вико-нання покладених на них юридичних обов’язків, а також віднов-лення правового стану у разі нанесення шкоди інтересам суспільства, правопорядку.

Організаційні форми здійснення функцій держави — це дія-льність державних органів, яка спрямована на сприяння реалізації функцій держави, і не пов’язана з виданням юридичних фактів. Виділяють наступні організаційні форми:

1)         організаційно-регламентуюча діяльність держави — це по-точна організаційна робота щодо вирішення конкретно-полі-тичних завдань та техніко-організаційного забезпечення функ-ціонування різних ланок державного механізму (підбір та розстановка кадрів, підготовка документів, організація прове-дення виборів тощо);

2)         організаційно-господарська діяльність держави — це пото-чна господарська робота щодо матеріального забезпечення ви-конання різних державних функцій (бухгалтерський облік, статистика, організація постачання, збуту тощо);

організаційно-ідеологічна діяльність держави — це повсяк-денна роз’яснювальна, виховна робота, пов’язана із забезпеченням та виконання різних функцій держави (роз’яснення змісту виданих законів та інших нормативно-правових актів, формування суспільної думки, робота засобів масової інфор-мації тощо). При здійсненні своїх функцій держава, поряд з певними форма-ми, використовує також різноманітні методи, а саме:

1)         метод переконання — реалізується шляхом правового вихован-ня населення, проведенням різних профілактичних заходів;

2)         метод заохочення — реалізується шляхом пропаганди позитив-ного досвіду та надання різних матеріальних чи моральних зао-хочень колективам, особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з правопорушниками;

3)         метод примусу — реалізація шляхом застосування до суб’єктів, які скоїли правопорушення відповідних заходів впливу, переви-ховання та спонукання до діяльності спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб’єктам. Отже, функції держави являють собою єдність змісту, форм і

методів здійснення державної влади у певній сфері державної діяль-ності.