2. Місце теорії держави і права у системі юридичних наук


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Теорія держави і права — це самостійна галузь наукових знань про державу і право. Вона досліджує загальні і специфічні закономір-ності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ, розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими користуються інші юридичні науки, правотвор-ча і правозастосовна п’актика.

Для того, щоб зясувати місце теорії держави і права у системі юридичних наук, треба насамперед визначитись з елементами цієї сис-теми.

Існують різні підходи щодо розгляду системи юридичних наук, але традиційно система юридичних наук включає в себе такі групи: 1) загальнотеоретичні та історико-правові науки, до яких нале-

жать: теорія держави і права, історія держави і права, історія по-

літичних і правових учень тощо. Предметом їх дослідження є загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і фун-кціонування держави і права, історичний процес розвитку дер-жави і права, політичні і правові вчення різних історичних пері-одів;

2)         галузеві юридичні науки, до яких належать: конституційне право, адміністративне право, цивільне право, цивільне процесу-альне право, кримінальне право, кримінально-процесуальне пра-во, трудове право, сімейне право тощо. Предметом їх дослі-дження становлять закономірності правового регулювання відповідних суспільних відносин, що склалися у суспільстві на сучасному етапі його розвитку;

3)         міжгалузеві юридичні науки, до яких належать: підприємни-цьке право, господарське право, житлове право, банківське пра-во, повітряне право, морське право тощо. Вони виникли на стику різних галузей права. Предметом їх дослідження є однорідні су-спільні відносини, які регулюються нормами різних галузей пра-ва, в їх взаємозв’язку і взаємодії;

4)         прикладні юридичні науки, до яких належать: криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, правова ста-тистика, юридична психологія тощо. Вони виникли на стику юридичних і неюридичних наук. їх завданням є використання досягнень різних галузей науки і техніки для вирішення проблем юриспруденції;

5)         спеціальні юридичні науки, до яких належать: державне будів-ництво і місцеве самоврядування, судові та правоохоронні орга-ни, прокурорський нагляд тощо. їх завданням є дослідження структури, порядок утворення, організацію, повноваження і дія-льність державних органів;

6)         міжнародно-правові науки, до яких належать: міжнародне пу-блічне право, міжнародне приватне право, конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство тощо. Ці науки мають велике значення для обміну досвідом між окремими дер-жавами у питаннях правової розбудови, а також відповідають світовій тенденції посилення інтеграційних процесів і міжнаро-дного впливу на національні правові системи.

Теорія держави і права посідає центральне місце у системі юри-

дичних наук. Це визначається тим, що вона стосовно інших юридич-

них наук, є наукою:

1) загальнотеоретичною, оскільки вивчає найбільш загальні за-

кономірності державно-правової дійсності у всіх галузях юридичних знань, розробляє основні державно-правові категорії і поняття, які розкривають сутність держави і права та є загаль-ними для всієї юридичної науки;

2)         узагальнюючою, оскільки її висновки за своєю природою є інтегративними і систематизованими знаннями, що їх накопи-чили окремі юридичні науки;

3)         методологічною, оскільки її система підходів і методів, спо-собів і прийомів наукового дослідження використовуються при вивченні державно-правових явищ та при вирішенні нау-кових проблем у межах окремих юридичних наук.

Отже, у взаємовідносинах теорії держави і права та інших юри-дичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі, у пізнанні закономірностей виникнен-ня, розвитку і функціонування держави і права.