ДО НАКЛЕПНИКА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Чого ж ти, псе, кусаєш перехожого?

А вовка що, не йме твій зуб? Чому в мій бік не гавкаєш, не шкіришся?

Боїшся – можу й сам вкусить! Я, мов рудий лаконець чи молос прудкий,

Що з пастухами здружені, За звіром по заметах сміло кинуся,

Хоч би який то був хижак. А ти, заскавучавши, миттю ж і затих:

Недогризок обнюхуєш. Гляди ж, бо на лихого й сам у гніві я

Свій гострий ріг підточую, Мов на Лікамба зять його зневажений,

Мов Гіппонакт – на Бупала. А вже, коли хто вкусить, чи ридатиму,

Як той дітвак беззахисний?