ДО ЗАХЛАННОГО


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Не блищить ні в золоті

У мене стеля, ні в слоновій кості, Ні колон із Африки

Гіметський мармур синявий не тисне; Не зайняв палацу я,

Атталовим назвавшись спадкоємцем, І не тчуть із пурпуру

Лаконки вільні шат ясних для мене – Щире серце й хист зате

До пісні маю. Сам багач зі мною, Вбогим, хоче знатися;

І ні богів, ні до богів близького Друга не турбую вже:

Кутком сабінським я цілком щасливий. Дні ж усе летять, летять...

То вповні місяць, то ізнов щербиться. Ти ж на дім новий собі

Громадиш мармур, хоч за крок до смерті. Ще й в шумливе море там,

У Байях, берег вперто висуваєш, Видно, й суходіл тобі

Тісним здається. Ба! Й цього не досить: Із сусідніх наділів

Зриваєш межі, тільки б ширший кусень Поля там урвать собі

В свого ж клієнта, – і сумне подружжя З дітьми світ за очі йде,

Божків родинних тулячи до серця. Ні один палац, однак,

Антична література. Греція. Рим

Не жде вельможі, багача так певно, Як Плутона дім, куди

Йдемо ми, смертні. То куди ж ти рвешся? Всім же місце дасть земля,

Усіх окриє – жебрака й вельможу. Прометея хитрого

Харон не вивіз із пітьми й за злото. Тантал там і син його,

Зухвальці, – в путах. Орк і тих, що в праці Спину гнуть увесь свій вік,

Іде звільняти – званий і незваний.