ДІЯ ЧЕТВЕРТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

СЦЕНА ПЕРША

Стробіл. Стробіл

430

Якщо ти вправний раб, роби, що я роблю. Поквапся, без ремствувань, виконуй, що наказано. 590 Якщо служити хочеш ти по совісті, Спочатку думай про хазяїна, про себе потім.

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Якщо ти спиш, то й уві сні ти твердо пам’ятай, що раб. {*}

{* А закоханому хто служить хазяїну (от як я):

Бачиш, переможений любов’ю хазяїн – твій рабський обов’язок

Не штовхати його, куди він валиться, – врятувати його.

Як почнуть учитися плавати діти, то під них кладуть

Очеретяне плетиво: менше буде їм праці,

Легше плисти, руками рухати. Раб таким плетивом

Повинний бути для пана свого закоханого

І рятувати його, у разі потреби, від погибелі...}

Вивчати намагайся волю господаря свого.

600 Чоло його чого захоче, знати повинні очі твої,

Наказав – швидше стрімкої колісниці до справи мчися.

Якщо будеш ти турботливим, батога не скуштуєш,

Не доведеться тобі натирати до блиску кайдани тоді.

Хазяїн мій любить дочку Евкліона бідного, про

Новину довідався: за Мегадора заміж віддають її.

Він мене послав розвідати, як тут справи йдуть.

Щоб не викликать підозри, сяду отут на жертовник,

Видивлятися зможу звідси, що діється тут і там.

СЦЕНА ДРУГА

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Ти лише утримайся, богине, не вкаже на

Золото моє, яке довірив я тобі. А сам ніхто

Не знайде його, не страшно: добре заховане.

610 Славна була б здобич, якби хто знайшов його,

Скарб той золотий! Богине Вірності, не приведи того!

Ну, тепер піду омиюся до жертвоприношення,

Щоб не затримувати мені зятя, не заважати йому,

Ледве пришле він за дочкою моєю, щоб до себе у будинок ввести.

Вірносте! Заклинаю знову, знову, збережи мій скарб:

Золото тобі я довірив, у гаю біля храму сховав його.

(Іде.)

Стробіл

Що я чую! Що сказав він, боги! Повний золота

Сховав горщик у храмі! Вірносте, будь же мені не менш

Вірною, ніж йому! Батькові тієї дівчини, в яку

Мій хазяїн закоханий, треба думати. Я ввійду сюди

620 Усередину, в храм, і обнишпорю все, чи не знайду де

Золота, поки він зайнятий. Знайдеться – тоді Вірності

Присвячу вина я міру повну і вірну.

Присвячу тобі, а скінчивши справу, вип’ю й сам.

431

(Входить у храм.)

Антична література. Греція. Рим

СЦЕНА ТРЕТЯ

Евкліон.

Евкліон (повертається)

Ой, недарма крикнув ліворуч ворон, не на добро. Лихо!

Шкріб нігтями землю він і каркав дуже голосно.

Серце, як танцюрист вправний, одразу ж застрибало.

У грудях б’ється. Чого ж я стою? Скоріше бігти!

(Входить у храм.)

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Геть, хробак! З-під землі ти виповз, видно, тільки що! Звідки ти взявся! Виповз – загинеш вмить. 630 Так оброблю жорстоко я тебе, шахраю!

Стробіл

Який біс у тебе вселився? Чого до мене ти, старий, присікався? Чому штовхаєш, тягнеш й б’єш мене отак?

Евкліон

Морда бита! Ще і запитуєш, злодію!

Стробіл

Чому я злодій? Що ж я взяв?

Евкліон

Віддай назад.

Стробіл

Та що тобі віддати?

Евкліон

Питаєш що? Давай!

Стробіл

У тебе не брав нічого я.

Евкліон

Віддай мені те, що взяв собі. Ну, давай!

Стробіл

Що віддавати?

Евкліон

Не поцупиш, не вийде.

Стробіл

Хоч би сказав, віддати що?

Евкліон

Дай те, що ззаду.

Стробіл

432

Ти сам, я бачу, любиш ззаду діяти.

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Евкліон

Дай ось це, облиш виверти! Зовсім не жартую тепер!

Стробіл

Що давати? Скажи ясніше, назву скажи. 640 Нічого не брав я, не торкався.

Евкліон

Руки покажи-но.

Стробіл

Ось.

Евкліон

Ще!

Стробіл

Ось обидві.

Евкліон

Бачу. А третю покажи.

Стробіл

Здурів старий! Він, видно, одержимий злими духами. Чи це не кривда зла?

Евкліон

Дуже зла, бо ти ще не на шибениці, А тобі це буде, якщо не зізнаєшся.

Стробіл

Та у чому?

Евкліон

У тому, що поцупив звідси.

Стробіл

Хай грім мене поб’є, якщо твоє щось взяв я. Не мав навіть й на думці.

Евкліон

Чекай-но, потруси плащем.

Стробіл

Ось, потрусив.

Евкліон

А там, під спіднім, нічого немає?

Стробіл

Дивися сам.

Евкліон

Ах, розбійник, як охоче дозволяє він себе Мацати, щоб не подумав я, що він моє забрав! Знаю ці штуки. Руку знову покажи сюди. 650 Праву!

Стробіл

На.

Евкліон

433

Тепер ліву!

Антична література. Греція. Рим

Стробіл

Та дивись обидві.

Евкліон

Я шукать не буду. Віддавай же!

Стробіл

Що віддати?

Евкліон

Облиш свої дурниці. Адже крав?

Стробіл

Що крав?

Евкліон

Не скажу я. Зізнайся сам! Що моє поцупив, віддай.

Стробіл

Ти здурів: до нитки обшукав усього, Нічого зовсім не знайшов.

Евкліон

Стривай, стривай! А той, хто був з тобою, де подівся? Де спільник твій?

Я пропав! Той усередині вже нишпорить. Туди? Цей втіче! Утім, він вже обшуканий. Нічого у нього немає. Геть!

Стробіл

Щоб провалився ти!

Евкліон

Шануєш й зичиш гарно ти.

Затисну міцно горлянку товаришу твоєму

660 Геть! З очей моїх геть! Чого став?

Стробіл

Йду вже.

Евкліон

Й не потрапляй мені на очі. (Входить у храм.)

СЦЕНА П'ЯТА

Стробіл. Стробіл

Готовий загинути смертю злою, тільки б

У пастку старого піймати. Навряд чи він

Зважиться там само знову сховати золото.

Знайде, звісно, місце нове.

Ага, двері скриплять. Старий виносить золото.

Від дверей відійду сюди тихесенько.

(Ховається.)

Тіт Макцій (Макк) Плавт

СЦЕНА ШОСТА

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Вірності я виказати довіру

Хотів: вона ледь мені не втерла носа.

Коли б не допомога вурона, загинув я,

670 Бідняк! Нехай ворон той, що знак мені подав,

Прийщов до мене! Добрим ловом я хустрів би,

Їжі б не дав, даремно чого ж витрачатися!

Тепер куди подалі це мені сховати?

Сільвана гай за містом є, у глушині,

Густий чагарник, там я місце виберу.

Сільвану краще виявить довіру, ніж Вірності.

(Іде.)

Стробіл

От як славно! Боги мені порятунок шлють!

Побіжу вперед і залізу там на дерево,

Побачу, де старий сховає золото.

680 Звелів хазяїн, щоправда, тут лишатися, –

Пусте! Поб’ють, зате я буду з вигодою.

(Іде.)

СЦЕНА СЬОМА

Ліконід, Евномія, Федра (за сценою). Ліконід

Я все сказав. Ти так само, як і я, тепер

Все про дочку знаєш Евкліонову.

Прошу і знову прошу тебе, мати, про те саме,

Про що просив я нещодавно:

Поговори про справу цю з дядечком.

Евномія

Ти сам знаєш, я завжди хочу Твої бажання бачити здійсненними. Сподіваюся, що доб’юся згоди братової, Бо справа праведна, якщо є вірним те, що, Напившись, ти дівчину збезчестив.

Ліконід

690 Тобі хіба збрехати можу я?

Федра (за сценою)

Ой, нянько, нянько! Смерть моя! Який біль!

Юноно, поможи мені!

Ліконід

Ось, чи ти чуєш?

Кричить, народжує уже. Справа красномовніша за будь-які слова.

Антична література. Греція. Рим

Евномія

Увійди сюди зі мною разом до брата, сину, Щоб від нього домогтися згоди нам. (Іде.)

Ліконід

Йди, я за тобою. Дивно,

Куди Стробіл подівся, раб мій? Отут йому

Велів чекати я. А втім, якщо заради мене

Він старається, то сердитись нема чого.

700 Піду туди, там життя моє вирішується.

(Іде.)

СЦЕНА ВОСЬМА

Стробіл. Стробіл

У горах золотоносних птахи дятли є:

Лиш я від них багатший. Що мені царі?

Про них і говорить не варто - злидні!

Я - цар Філіпп, не менше. О чарівний день!

Пішовши тоді звідси, набагато раніше був

На місці я і там заліз на дерево,

Дивлюся, куди старий сховає золото.

Коли пішов він, я злажу з дерева,

Викопую скарб, тікаю відтіля, зирк -

710 Старий вертається, але мене не бачить він:

3 дороги трохи я звернув убік.

А ось і він отут. А це сховаю вдома я.

(Іде.)

СЦЕНА ДЕВ'ЯТА

Евкліон. Евкліон

Я пропав! Я загинув! Я убитий! Ой, куди Мені бігти і куди не бігти? Стій, тримай! Хто? Кого? Я не знаю, не бачу, я сліпий! Але куди мені йти? Де ж я? Хто ж я? He можу я зрозуміти! Допоможіть, благаю. Вкажіть на того, хто його поцупив! Що ти сказав? Тобі повірить я готовий, Людина ти гарна, видно по обличчю. Та що це? Ви смієтеся? Усіх вас знаю я. Більшість з вас - злодії, сумніву немає. Набіленим одягом прикрилися, сидите, Немов чесні люди.

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Що ти сказав? З цих ніхто

Не взяв? Ой, убив ти мене! Ну, скажи,

720 Хто забрав? Ти не знаєш? Нещастя моє!

Я загинув! Такого лиха зазнати!

Стільки стогону і найлютішого суму приніс

Цей день мені, і голод, і з ним убогість.

Найжалюгідніша, пропаща я людина

На землі! Що мені життя? Скільки золота я

Утратив, а вже як я його охороняв!

Обікрав себе самого, і тепер

Радіють усі моєму розоренню і горю!

Ой, несила це мені терпіти!

СЦЕНА ДЕСЯТА

Ліконід, Евкліон. Ліконід

Хто перед нашим домом так ридає, голосить?

Це Евкліон, я бачу! Я пропав! Все викрито!

Він, звичайно, вже довідався про пологи доньки!

730 Як мені бути? Піти чи що? Лишитися? До нього підійти?

Тікати?

Евкліон

Хто тут?

Ліконід

Це я, нещасний.

Евкліон

Ні, нещасний я. Я загинув!

Стільки зла звалилося мені на горе!

Ліконід

Заспокойся!

Евкліон

Як можу я!

Ліконід

Той учинок, що твій розтривожив дух, Зізнаюся, я скоїв.

Евкліон

Чую що від тебе!

Ліконід

Так, я.

Це правда.

Евкліон

Чим же це я тебе скривдив так?

Чому мене надумав погубити, дітей моїх?

Ліконід

Бог мене штовхнув на це, він прихилив мене до неї.

Антична література. Греція. Рим

Евкліон

Як?

Ліконід

Визнаю свою провину я, усю свою відповідальність. І тебе просити прийшов я: вибач щиросердно!

Евкліон

740 Як же це чужого ти посмітив торкнутися?

Ліконід

А як же бути? Така вийшла справа. Не повернеш назад ніяк. Боги так хотіли, видно, те не без них зробилося.

Евкліон

Ні, хотіли боги, щоб я на ланцюзі зморив тебе.

Ліконід

Ні, не говори так!

Евкліон

Торкатися як ти смів добра мойого Без мене?

Ліконід

Вино у тому винне і любов.

Евкліон

Безсовісний!

З цими словами насмілився ти підійти до мене, нахаба!

Якщо за таке вибачатися в праві ти, тоді ходімо,

З жінок зривати золото, не криючись, почнемо.

Схоплять – покаємось: з п’яних очей, з любові все те зроблено.

750 Дешевими вино й кохання стануть, лише чинити дай

Свавілля без покарання п’яницям і закоханим.

Ліконід

Зробивши дурість, сам прийшов я і прошу прощення.

Евкліон

Не люблю того, хто зло зробивши, шукає виправдання. Не твоє воно, адже ти знав: і нічого було торкатися.

Ліконід

Коли торкнувся вже, то краще хай мені Лишиться.

Евкліон

Без дозволу мого – моє?

Ліконід

Та ні.

Чому без дозволу? Але моїм повинно ж бути,

Евкліоне, і сам ти визнаєш: бути моїм воно повинно!

Евкліон

760 До претора я потягну тебе! Скаргу подам, клянуся, Якщо не повернеш.

Ліконід

438

Повернути мені? Що?

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Евкліон

А що украв моє.

Ліконід

Я? Украв твоє? Відкіля? Що таке?

Евкліон

Нехай тебе

Бог вразить, коли не знаєш.

Ліконід

Ні, скажи, що шукаєш ти?

Евкліон

Золото моє, у горщику. Сам зізнався ти, що взяв.

Ліконід

Ні, не говорив, не брав я.

Евкліон

Як! Ти відмовляєшся?

Ліконід

Знати не знаю ні горщика я твого, ні золота.

Евкліон

Того горщика, що з гаю ти викрав Сільванового, Поверни, прошу. Поділимо. Половину дам тобі. Хоч ти і злодій, не буду нарікати! Ну ж бо, поверни!

Ліконід

Злодій я? Евкліоне, ти, мабуть, занедужав. Я думав, ти довідався про іншу справу, 770 Важливу таку справу і мене стосується. Коли є час, про неї б я поговорив з тобою.

Евкліон

А скажи по совісті, ти золота не крав?

Ліконід

Не крав.

Евкліон

І хто взяв, не знаєш?

Ліконід

Теж не знаю.

Евкліон

Довідаєшся хто, Мені покажеш?

Ліконід

Так.

Евкліон

У злодія не станеш частки вимагати?

780 Хто б він не був, ти не покриєш злодія?

Ліконід

Ні.

Евкліон

49

А якщо брешеш?

Антична література. Греція. Рим

Ліконід

Нехай мене тоді Юпітер вразить.

Евкліон

Досить.

Говори тепер, що хочеш.

Ліконід

Мабуть, не знаєш ти, Хто я, якого роду. Мегадор мені дядько, Антілох батьком був, сам я Ліконід по імені, Мати – Евномія.

Евкліон

Я знаю рід ваш. Говори тепер, Чого хочеш.

Ліконід

У тебе є дочка.

Евкліон

Так, удома, тут.

Ліконід

І ти

Віддаєш її за дядька мого?

Евкліон

Усе так і є.

Ліконід

Ну, так от, через мене він шле тобі відмову зараз.

Евкліон

Як відмову, коли до весілля усе готове, злагоджене? Нехай усі боги і богині вразять його! Та я Втратив через нього нині стільки золота, Нещасний!

Ліконід

Заспокойся, не поспішай із прокльонами. Нехай на благо і на щастя і тобі й дочці Обернеться ця справа! Говори: хай буде так!

Евкліон

Нехай мені влаштують боги це!

Ліконід

Нехай влаштують і мені!

Слухай-но! Хто винний у лихому, ні сорому, ні совісті

790 Не має, мізерна та людина! Благаю,

Евкліоне, тебе, твою дочку:

У чому мимоволі завинив я, прости мені й мене

З’єднай законним шлюбом з нею. Я, признаюся тобі,

Дочці твоїй завдав образи я у день Церери:

Дії вина і запалу юності піддався я.

Евкліон

440

Горе мені! Який учинок! Що я чую!

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Ліконід

Навіщо бідкатись?

Хіба то лихо, що дідом став ти прямо перед весіллям доччиним?

Сам рахуй, десятий місяць від свята Церери,

Тому через мене мій дядько і надіслав відмову.

800 В дім увійди, довідайся, чи усе це правда.

Евкліон

Це просто смерть!

За одним лихом інші навалилися.

У дім піду довідатись, чи правда це.

(Іде.)

Ліконід

Слідом я.

Здається, цю справу вирішив і вибрався із прірви.

Не розумію, де зараз Стробіл, мій раб.

Почекаю його тут, потім туди піду.

Евкліону дам я час розпитати годувальницю

Про мій учинок. Їй справа уся відома.