ДО МЕЦЕНАТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Як на лірній струні можуть укластися Довголітня війна в дикій Нуманції, Грізний вождь Ганнібал, море Сіцілії,

Кров’ю пуна забарвлене, Гурт лапітів лихих, п’яний Гілея шал, Чи титани - брати, діти Землі, що їх Сам Геракл подолав; мало не впав тоді

Весь Сатурна палац ясний. Краще ти розкажи, о Меценате, нам Про звитяжні бої Цезаря Августа, Про ворожих вождів - як через Рим вони,

Грізні, шию схиливши, йшли. Я ж - так Муза велить - голос Лікімнії Буду славити, я - й полиск очей її, Й душу, вірну тобі, бо ж за любов твою

Вміє тим же віддячитись. Личить їй у танку кроком легким іти, Бути першою в грі, личить вітати їй Барвне коло дівчат, радісно славити

День, Діані присвячений. Чи ж за всі ті скарби, що Ахемен їх мав, За врожай золотий поля фрігійського Ти б оддав хоч один волос Лікімнії,

Чи за весь Аравійський край, В ту хвилину, коли хилить плече своє

Квінт Горацій Флакк

Для цілунків палких, то жартома тебе Відсторонить, щоб ти силою вирвав їх, То щоб їх домогтись самій?