ДО РЕСПУБЛІКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань мерщій заходь, В гавань! Глянь же на себе: Вже без весел боки твої.

Африк щоглу твою, глянь, надломив уже, Снасті стогнуть – риплять, пов’язі – порвані, Днище тесане, й те вже Ледве зносить напір страшний

Моря. Ні парусів – буря зірвала їх, – Ні богів на кормі, щоб у біді новій Їх благать, тож не в пору Славним родом пишаєшся –

Із понтійських лісів: що мореплавцеві З тих оздоб дорогих – мало він вірить їм. Тільки б ті буревії В гру свою не втягли тебе!

Ти ще вчора мені був тягарем важким, Нині – радість моя, нині ти клопіт мій...

Пильним будь на розводді,

Де Кіклади стрімкі блищать!