ДІЯ ПЕРША


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

СЦЕНА ПЕРША

Евкліон, Стафіла. Евкліон

Геть! Геть звідси! Геть! За двері! Заберися геть! 40 Підглядати, усюди шастати очиськами тобі!

Стафіла

За що мене, нещасну, б’єш ти?

Евкліон

Щоб ти насправді була нещасною, негіднице, Й життя тобі такого кепського, якого заслуговуєш.

Стафіла

Навіщо зараз мене з дому вигнав ти?

Евкліон

Тобі, ледащо, маю звітуватися? Йди від дверей! Геть звідси! Гляньте, як Ступає! А ти знаєш, до чого дійде? Візьму я зараз мотузок чи палицю І крок твій черепашачий прискорю!

Стафіла

50 На шибеницю краще б дали мені боги Потрапити, ніж так у тебе на службі бути.

Евкліон

Бач, щось собі бурмоче, підла! Зажди, тварюко! Очі, їй-богу, видеру! Підглядать за мною я не дам тобі. Геть! Геть! Ще, ще! Ось так тепер. Ти Там стій. А якщо з цього місця хоч На пальчик, на нігтик підсунешся, Чи озирнешся без мого дозволу, – я Зараз же катюзі віддам на виучку! 60 Підлішої за цю стару не бачив ще я Зроду! Їй-право, дуже я її боюся: Зненацька, мимохіть до мене підкрадеться, Пронюхає, де золото заховане! Очиська має й на потилиці ця бестія. Піду до сховку, гляну, чи там золото? Ой, скільки маю клопоту й тривоги з ним! (Іде.)

СЦЕНА ДРУГА

Стафіла. Стафіла

До тями не візьму, що сталося з хазяїном!

Антична література. Греція. Рим

От лишенько! Чи й справді зовсім розум втратив:

Так мене з дому гонить він щодня

70 Разів із десять. Яке, ніяк я не второпаю,

Найшло на чоловіка божевілля!

Всю ніч не спить, а день прийде –

То, як кульгавий швець, сидить у домі.

І от ще: як приховати безчестя дочки хазяйської

(вже час її пологів наближається)?

Не знаю! Лишається мені одне тепер,

Я думаю, – на шию зашморга міцного.

І витягнусь, як довжелезна буква “і”.

СЦЕНА ТРЕТЯ

Евкліон, Стафіла. Евкліон

Тепер душа спокійна і піти я можу. У домі, бачив все всередині цілісіньке. Вернися-бо, і стережи все вдома.

Стафіла

Ще б пак!

80 Мені сторожувати? А що, хіба будинок хтось поцупить?

Злодіям у нас поживи нема ніякої, –

В будинку порожнеча, все вкрите павутинням.

Евкліон

То може, щоб тобі вгодити, відьмо, Юпітер мав мене зробити владарем – Філіппом або Дарієм? Хочу, щоб ти Мені цю павутину вартувала. Так, я бідняк! Терплю! На те є воля божа! Заходь, замкни там двері. Я зараз повернуся. 90 З чужими обережно, нікого не пускати. Прийдуть за вогником – згаси негайно, Щоб не було причин чіплятися до тебе. Знайду вогонь – тоді вже згаснеш ти. Води попросять – ти скажи: нема води. Сусіди завжди канючать: то посуд їм,

То ножика, сокиру, товкачку й ступку, – Скажи, що злодії покрали все. Ну, словом, хто б там не був, без мене не смій Пускати! Запам’ятай собі: нікого не пускати, 100 Хоча б сама Фортуна нас відвідала.

Стафіла

Напевно, їй самій не дуже хочеться

До нас потрапити; хоча і поблизу була,

Проте до нашого будинку так і не наблизилась.

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Евкліон

Мовчи! Іди!

Стафіла

Мовчу. Іду.

Евкліон

Замкни міцно

Двері подвійним засувом. Я зараз повернуся.

Стафіла іде.

Змучився. Піти мені потрібно з дому!

Ой, як іти не хочеться, та справа є.

Сказав нам старшина із курії,

Що гроші роздавати будуть. Якщо

За ними не явлюся, всі запідозрять,

110 Що золото сховав в будинку я:

Чи ж то можливо, щоби бідняк

Подачку, хоч і грошову, зневажив?

Хоч як старанно від усіх ховаю я,

Проте, здається, що усім відомо: усі мене

Вітають люб’язніше, ніж дотепер!

Підходять, зупиняють, руки потискають,

Розпитують, як справи, здоров’я як.

Піду, куди задумав я. А там – додому,

Мерщій назад, при першій же можливості.

(Іде.)