ПУБЛІЙ ВЕРГІЛІЙ МАРОН


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

(70 – 19 рр. до н. е.)

Найвідоміший давньоримський поет. Літературна слава прийшла зі збіркою "Буколіки"

(42–39 рр. до н.е.), що складається з 10 еклог. Спираючись на традиції буколічної

(пастушої) поезії доби еллінізму (Теокріт), Вергілій створив оригінальний жанр

поетичної утопії з умовними фігурами – масками пастухів, що жили в ідеальній країні –

Аркадії. Любов і поезія становили сенс їхнього життя. IV еклога містить пророцтво

про народження божественної дитини і початок золотої доби, що християни

інтерпретували як народження Ісуса Христа. В 37 р. до н.е. Вергілій зблизився з

покровителем римських поетів Меценатом, придворним Августа, і став на чолі його

літературного гуртка, куди привів і свого друга Горація. За порадою Мецената була

написана дидактична поема у чотирьох книгах "Георгіки" ("Про сільське

господарство"). У творі, присвяченому Меценату, Вергілій, в традиціях Гесіода і

Лукреція, уславив сільську працю, село як основу держави, поетизував просте і здорове

життя італійського селянства, що відповідало політиці Августа, який прагнув

відродити країну, розорену громадянською війною. По завершенні "Георгік" (30 р. до

н.е.) Вергілій розпочав роботу над "Енеїдою", героїчною поемою, яка стала головним

здобутком його життя. Він використав сюжет про міфічного предка римлян –

троянця Енея, сина Венери, підкресливши, що принцепс (лат. princeps – перший)

Август є його нащадком (рід Юліїв, до якого належав Октавіан, вів своє походження від

Юла, сина Енея, а отже – від самої Венери). Так Вергілій сприяв утвердженню ідеї

"божественності" верховної влади і величі Риму. Поема розповідає про долю Енея і

його життя від часу падіння Трої до перемоги над вождем італійського племені рутулів

Турном. У композиції "Енеїди" Вергілій свідомо орієнтувався на Гомера: 1–6 книги

відповідають "Одіссеї", 7–12 – "Іліаді". Вергілій почав роботу над "Енеїдою" у 29 р. до

н.е. і продовжував до смерті. Поема залишилась незавершеною, але надрукована

одразу після смерті автора стала національним епосом римлян. Протягом всієї

античності Вергілій залишався хрестоматійним літератором, обов'язковим зразком

для всіх поетів. Починаючи з "Божественної комедії" Данте, Вергілій має надзвичайний

вплив на європейську літературу (Петрарка, Аріосто, Тассо, Вольтер, Скаррон,

Осипов, Котляревський).

Публій Вергілій Марон