ПРОЛОГ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Лар

Не знаєте, хто я? Скажу вам коротко:

Я – Лар домашній, з будинку от цього,

Відкіля, як бачите, я вийшов. Тут

Живу багато років, був заступником

Батьку і діду нового хазяїна.

Дід його мені з благанням золота довірив

Скарб прихований: посеред вогнища свого

Заривши, благав його оберігати.

І вмер він; настільки жадібний був у душі,

10 Що сину не хотів на нього вказувать,

Вважав за краще його лишити в бідності,

Тільки б не показувати скарбу.

Землі йому маленький зоставив клаптик,

Нехай живе в труді великому й бідує.

Коли помер він, скарб мені отой довіривши,

Став придивлятись я, а чи не викаже

Мені син шани більшої, ніж батечко його,

Та він все менше й менше шанував мене,

Все менше мав від нього я дарів почесних,

20 Тож відповідно й я до нього ставився.

Але і він помер, і залишився син один,

Оцей, в будинку він тепер хазяїном,

Такий же точно вдачею, як батько й дід,

Із ним дочка живе, вона мені щоденно в дар

Вина приносить, ладану чи ще чогось

Подібного, вінки кладе. Тож ради неї

Дозволив Евкліону я той скарб знайти,

Щоб легше міг він заміж видати дочку свою.

Здійснив над нею знатний молодик

30 Насильство: йому відомо, хто вона,

Вона ж його не знає, як і сам батько

Не знає про наругу над дочкою.

Я зроблю, щоби оцей старий сусіда

За дружину попросив її собі, усе для того,

Щоб легше її заміж узяв отой юнак:

Старий, що оженитись на ній хоче,

Є рідним дядьком тому юнакові,

Що наругу над нею скоїв на Церериному святі.

Аж ось старий кричить: завжди він так.

Стару служницю він жене, щоби вона

Його таємну справу не провідала.

408

На золото він глянуть хоче, чи ж на місці.

Тіт Макцій (Макк) Плавт