Квінтія, кажуть, – красуня; і справді: висока, білява,


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Статна. Буває, і я всі ці прикмети хвалю, Взяті зокрема. У цілому ж – це для краси ще замало:

Зваби в тім тілі гладкім солі крупинки нема. Лесбія   ось хто красуня! Для себе лише однієї

Чари всіх інших жінок викрала нишком вона. Лесбія все наді мною глумиться, злословить, одначе,

Лесбія – хай не живу! – справді кохає мене. Доказів треба? – Зі мною таке ж; і сварюся я часто

З нею та – хай не живу! – справді кохаю її.

Пер. А.Содомори

(87)

Гаряче так не кохали ще жодної жінки на світі,

Так, як тебе я кохав, Лесбіє, мила моя. Ще не єднали нікого зв’язки так міцні і надійні,

Як поєднала колись нас наша вірна любов.

Пер. Ю.Кузьми

Антична література. Греція. Рим