До себе самого (76)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Спогад про добрі діла... Якщо ним утішатися можем,

Знаючи те, що свій вік чесно жили ми й святу Вірність усе берегли, не клялися богами, щоб підло

Ближніх в оману ввести, о, тоді ціле життя Будеш черпать насолоду, Катулле, з тієї любові,

Що до сьогодні тобі лиш гіркотою була. Як лише може людина людині словами чи ділом

Щиро сприяти, так ти щиро їй завжди сприяв. Марно пішло все, невдячній довірене, чом же ти й досі

Мучишся день при дні, мовби прокляв тебе хто? Чом себе в руки не візьмеш, чому на щось інше не глянеш?

Годі, не треба вже мук – їх не бажають боги. Важко так раптом, умить, любов тривалу забути,

Важко, та мусиш будь-що перебороти себе.

Гай Валерій Катулл

В тому – твій вихід єдиний, і ти це повинен зробити, Хай то під силу тобі, хай не під силу – дарма.

Світлі боги, якщо ласку даруєте ви, якщо справді

В мить передсмертну комусь ви порятунком були,

Гляньте на мене тепер, і якщо без гріха досі жив я, – Вибавте, врешті, мене з чорного лиха того!