До Альфена (30)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

О Альфене, що нас, приятелів, зрадив, забув, невже Анітрохи тобі друга твого, серцем твердий, не жаль? Вже продати мене, вже обмануть нині готовий ти? Знай, брехливих людей вчинки лихі - не до душі богам.

Ти не дбаєш про те - й ось у біді, в горі лишив мене.

Що ж робити, скажи, людям тепер, вірить кому, скажи?

Чи ж не ти вимагав, підлий, щоб я щиро з тобою жив,

До любові схиляв, нібито в ній - спокій мій весь, і ось Ти відходиш, а те, що говорив, що ти робив колись, -Вже у безвість летить серед хмарин, серед вітрів легких. Хай ти все це забув, - тямлять боги, Вірність - богиня все Тямить. Прийде пора - й кару свою ти понесеш-таки.

Пер. А.Содомори