23. Сімонід


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Поет, співець, учений, Сімонід, Щоб подолати злидні й горе,

Подавсь в далекий світ.

Пробув там кілька літ,

Додому повертався морем. Та розгулялись хвилі, духи злі,

Втопили кораблі;

Багатства, що везли,

На дно лягли.

Врятовані, у чім були,

На березі сушитися лягли.

– Ну, Сімоніде!

Скажи, учена голова,

Хто з чим в свій край поїде?

Чи не загинеш тут, бува? Зарібок твій пішов на дно купатись!

– Не вам із мене насміхатись!

Бо ваше все лишилося на дні; Моє добро – мої пісні – Лишилось при мені!

Переспів М.Годованця

Антична література. Греція. Рим