КНИГА ЧЕТВЕРТА 1. Про ослячу долю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Хто нещасливим уродивсь, той і помре Бідуючи; ба навіть після смерті теж Його сувора доля переслідує. Жерці Кібели, повсякдень блукаючи, З собою водять завше в’ючака-Осла. І ось, як від роботи та биття він здох, Із його шкіри бубни було зроблено. Коли ж хтось запитав у них, що сталося Із милованцем їхнім, відказали так: “Він думав – хоч по смерті спокій матиме, А ми його і далі все лупцюємо”.