18. Павич і Юнона


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Покривдили мене! – Павич сказав Юноні.–

Чим гірший я

Від солов’я,

Що он співа в гаях

Свої пісні?

Чому співать мені,

Як тій бридкій Вороні? Юнона:

– Всіх доля вдало наділила,

Дала чим дивувати світ:

Спів – Солов’ю, Орлу – могутні крила,

Тобі – пишноту, Ластівці – політ... Талант свій слід любити І знати, що із ним робити.

Переспів М.Годованця

Федр