6. Муха та Осел


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

На дишель Муха сіла й мовить до Осла: “Чого ти плентаєшся так! Ану, хутчій! Дивись, аби за шию не ужалила!..” Осел: “Для мене не страшні твої слова. Боюся більше я погонича, котрий Нерідко батогом по спині чухає Та й віжки натягає найчастіше так, Що губи тріскають! Кинь марно чванитись! Я знаю сам, де швидко, де повільно йти!..” Тут висміяний той по справедливості, Хто немічний, а сильному погрожує.