14. Швець-лікар


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Невмілий швець, від злиднів утікаючи, На чужину подався і став лікарем. Продаючи всілякі трави, нібито Протиотруйне зілля, він прославився. Там часом тяжко занедужав син царя, І до палацу лікаря покликано. Цар хоче його вправність перевірити Й води у келих наливає, вдаючи, Що змішує отруту з чудо-ліками, А потім пропонує все це випити. Шахрай, злякавшись смерті неминучої, Зізнався, що у ліках нетямущий він, А вславився лиш через глупоту людську. Тоді, зібравши всіх на збори, цар сказав: “Які ж ви, громадяни, нерозважливі, Ви довіряли свої голови тому, Кому раніше й ніг не довіряв ніхто!” Стосується усе це необачних тих, Кого негідники використовують.