2. Про Жаб, що просили собі царя


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Коли в Афінах квітла демократія, Людей безмежна воля з розуму звела І давня стриманість була занедбана. Уздрівши чвари поміж громадянами, Забрав у місті владу Пізістрат, тиран. А як афінці стали долю проклинать І на неволю скаржитись (хоч був тиран Не злий, та все незвичне – завсігди тяжке!), Таку їм байку розповів поет Езоп: Одного разу Жаби у Юпітера Просили галасливо і собі царя, Який зумів би їх приборкать силою.

Антична література. Греція. Рим

І Громовержець жартома пожбурив їм

Оцупок дерева, що, в твань шубовснувши,

Так боязких перелякав, що зникли враз.

Та ось одна з них голову висовує

Тихенько із багна і кличе інших Жаб

Іти царя хутчіше роздивлятися.

Де й страх подівся в полохливих Жаб: гуртом

Пливуть і лізуть на колоду сміливо.

А як спаскудили його, взялися знов

Просити іншого царя в Юпітера,

Бо даний їм раніше – довбня довбнею.

І бог жорстоку Гідру нетямким послав,

Яка їх поодинці стала нищити.

Благати слізно Жаби почали тоді

Юпітера, щоб у нещасті поміч дав –

Не позбавляв принаймні їх життя.

А він: “За те, що не схотіли доброго царя,

Ви злого маєте!”

Наука, люди, вам: Терпіть це зло, бо прийде гірше у сто крат!