ПОНТІЙСЬКІ ПОСЛАННЯ ДРУЖИНІ (І, 4)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Вже мені роки тяжкі припорошують інеєм скроні,

Вже й на обличчя моє борозни зморщок лягли, Слабшають сили і в’яне снага у замученім тілі,

Не веселять вже мене радощі юних років. Певно, побачивши раптом мене, не змогла б ти впізнати,

Так зруйнував мене час, постать змінивши мою. Я признаю, що це роки, але є ще інша причина:

Вічний неспокій душі, праця невпинна моя. Може, хто горе моє поділив би на роки численні,

Вір мені, став би тоді старшим за Нестора я. Що є сильніше волів? А поглянь, як на полі твердому

Їхні могутні тіла праця ламає важка. Нива, яка не дармує й не звикла облогом лежати,

Мучиться, старість несе їй безупинний врожай. Кінь, який участь приймає постійно у цирку в змаганнях,

Також нарешті впаде й більше не вийде на круг. Човен, що все у воді і ніколи сухим не буває,

Хоч з найміцніших дощок, море розіб’є його. Мучить також і мене ціла низка нещасть невимовних

І передчасно старим роблять ці муки мене. Спокоєм живиться тіло і дух має корм у дозвіллі,

Праця надмірно важка виснажить тіло і дух. Ти подивись, син Есона також гостював в цій країні,

Славу яку він за те потім в нащадків здобув. Хоч, в порівнянні зі мною трудився він менше і легше

(Правду говорять хіба славних людей імена). Він же до Понту подався, бо так повелів йому Пелій,

Той, що іменням своїм лиш фессалійців страшить. Цезар же вигнав мене, а від сходу й до заходу сонця

Перед іменням його землі обидві тремтять. Зліва Гемонія більше, ніж Рим поєдналася з Понтом,

Отже, тому його шлях значно коротший, ніж мій. Він мав супутників славних – найперших ахейських героїв,

А на моєму шляху всі відцурались мене. Ми у крихкому човні морські борознили простори,

А Есоніда поніс в море святий корабель. В нас ні керманичем Тифіс не був, ані син Агенора,

Щоб научив, як свій шлях в морі найкраще вести. Ним піклувалась в дорозі Паллада й цариця Юнона,

843

Бідна ж моя голова не захищалась ніким. Допомагало йому потайне Купідона мистецтво,

Антична література. Греція. Рим

Краще б у мене тих штук не научився Амур. Він повернувся додому, а я у степах цих загину,

Бо розлютований бог, певно, у гніві й тепер. Отже, жорстокіша доля моя, найвірніша дружино,

Важчий тягар мій, ніж той, що Есоніда гнітив. Певно, і ти постаріла, пригноблена нашим нещастям,

Хоч молодою була в час, як я Рим залишив. О, хай дозволять боги, щоб такою тебе я побачив!

Щоб цілувати я міг зморшки на милих щоках! Щоб обійняв я руками тіло твоє помарніле

Й мовив: “Про мене журба так ізв’ялила її”. Плакали б разом, коли про недолю свою повідав би,

Бесіда мила плила б, хоч вже надій не було. Цезарю й жінці його я приносив би жертви належні,

Ладан ласкавим богам вдячна курила б рука. О, щоб Мемнонова мати змогла ублагати Августа

Й губки рожеві її день цей приблизили нам.