ПРИМІТКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

ОДИ КНИГА ПЕРША

До Мецената

Меценат – Гай Цільній Меценат (70-8 рр. До н.е.), друг і дорадник Августа, покровитель шко-ли поетів.

Мету обігнуть... – Учасник змагань повинен був на якомога більшій швидкості об’їхати колісницею вбитий у землю залізний межовий стовп – “мету”, що нерідко призводило до катастрофи.

Пальмова гілка... – Переможців нагороджували вінком із пальмових гілок.

Люд квірітів... – Римські громадяни врочисто називались квірітами (від сабінського міста Кури в Італії).

Антична література. Греція. Рим

Втретє підняв... – Мова йде про три державні посади в Римі: едилітет, претуру і консулат.

З лівійських токів... – Лівія була головною житницею Риму.

Аттал – один із володарів Пергаму, славного багатствами царства в Малій Азії.

Суничник – вічнозелене “суничне дерево” (арбут).

Я – з плющем на чолі... – Плющ, посвячений Вакхові, богові вина й натхнення, був нагородою поетів.

Німфи – вічно молоді жіночі божества, що втілювали різноманітні явища природи і населяли ліси, гори, печери, моря, річки.

Сатири – лісові божества у вигляді чоловіків з козлячими ногами.

Евтерпа – муза ліричної поезії, опікунка хорової поезії, танців.

По-еолійському – на лад еолійських ліричних поетів з острова Лесбосу – Алкея і Сапфо.

До Августа

Август – Гай Юлій Цезар Октавіан (63 р. до н.е. – 14 р. н.е.), перший римський імператор. Ав-густ – звеличений богами.

Батько – Юпітер, головний бог римлян, “батько богів і людей”.

Грізних явищ вік ... – тобто, часи міфічного потому.

Сльози Пірри – під час потопу врятувалися лише фессалійський цар Девкаліон і його дружи-на Пірса.

Протей – морський бог-віщун, який пас на острові Фарос стадо тюленів богині Афродіти.

Тібр... на Рим помчав... – Розлив Тібру, що відбувся невдовзі після вбивства Цезаря, перегу-кується в уяві поета з міфічним потопом.

Веста – богиня домашнього вогнища, опікунка дому й держави.

Ілія – мати Ромула і Рема, легендарних засновників Рима.

Діви – весталки, що оберігали вогнища в храмі Вести.

Феб – Аполлон, бог віщування, проводир муз.

Еріцина – Венера, богиня кохання.

Купідон – бог любові.

Марс – бог війни.

Син Майї – Меркурій, що, з легендою, запровадив красномовність, гімнастичні змагання, вига-дав ліру, сприяв торгівлі й промисловості, ставши, таким чином, першим просвітником людей.

До республіки

О кораблю... – В образі пошкодженого бурею корабля поет бачить виснажену громадянськими війнами Римську Республіку, якій грозять усе нові й нові лиха.

Був тягарем важким ... – Період зневіри й розчарування, який пережив Горацій, після поразки коло Філіпп, змінився, врешті, турботами про долю Римської держави.

Кіклади – острови в Егейському морі.

До Паріса

Віроломний пастух – Паріс, син троянського володаря Пріама; викравши в спартанського ца-ря Менелая його дружину Єлену, він, за переказом, став винуватцем Троянської війни.

До Музи

Тірідат – парфянин, який, рятуючись від переслідування, змушений був з батьківщини тікати до Риму.

Пімплейська муза – Піерійська, від Піерії, країни у Македонії, де здавна вшановувались Музи.

Плектр – кістяна паличка для гри на струнних інструментах.

На ладу новому... – Горацій пишався тим, що вперше “заспівав на італійський лад еолійську пісню”.

Квінт Горацій Флакк

До Аполлона

Співець... в храмі... – В 28 р. до н.е. Август спорудив Аполлону храм на Палатинському пагорбі й заклав там знамениту публічну бібліотеку, де поети на так званих рецитаціях виголошували свої ще не опубліковані твори.

Ні калабрійських отар... – Калабрія, на півдні Італії, славилась цінними сортами оливок, ме-ду, вина й випасами для овець.

Ліріс – ріка в Кампанії, найврожайнішій області Італії.

До себе самого

Хибної мудрості служитель... – Епікурейці заперечували втручання богів в людські справи.

Дієспітер – Юпітер.

Тенар – місцевість, де, за переказами, в одній із печер був вхід в підземне царство.

КНИГА ДРУГА

До Азінія Полліона

Азіній Полліон – полководець, державний діяч, літератор, історик; написав історію громадянсь-кої війни в сімнадцяти томах.

З часів Метелла... – тобто за часів консульства Метелла, першого тріумвірату проти Рес-публіки.

Катон – Марк Порцій Утіцький (95-46 рр. до н.е.), останній з найпослідовніших захисників ста-рої аристократичної Республіки; наклав на себе руки після перемоги Цезаря над Помпеєм; зразок чес-ної і сильної духом людини.

Югурта – нумідійський цар, що провадив з Римом довгу, так звану Югуртинську війну (111–105 рр. до н.е.).

До Деллія

Деллій – друг Горація.

Інах – міфічний володар славного багатствами Аргосу.

До Ліцінія Мурени

Ліціній Мурена – консул 23 р. до н.е., брат дружини Мецената, страчений за участь у змові про-ти Августа.

До Мецената

Лікімнія – мається на увазі дружина Мецената.

Ахемен – перський цар, що славився казковими багатствами.

До Постума

Постум – друг Горація.

Геріон – міфічний велетень, у якого Геракл врав череду корів.

Тітій – міфічний велетень, приречений у підземному царстві на вічні муки.

Кипарис – був атрибутом похоронних обрядів.

Цекуб – вино.

До захланного

Байї – місто в Кампанії біля мальовничої неаполітанської затоки, улюблене місце відпочинку заможних римлян.

Клієнти – громадяни, які були особисто вільними, але залежали від своїх знатних опікунів – патронів.

Антична література. Греція. Рим

КНИГА ТРЕТЯ

До хору юнаків і дівчат

Хлопці й дівчата – тут – молоде покоління римлян.

Марсове поле – площа за стінами Рима, де відбувалися гімнастичні і військові грища.

Меч... висне... – натякається на Дамоклів меч.

Гед, Арктур – зірки.

До римського юнацтва

Сокири – ознаки влади.

Цербера – богиня родючості і хліборобства.

Кара... кульгає... – Кару уявляли собі кульгавою, бо не відразу спадає на злочинця.

До Августа

Австер – південний вітер.

Поллукс – як і його брат-близнюк, після смерті, за легендою, став сузір’ям.

Алкмени син – Геракл.

Судді-злочинця й жінки заблудлої – маються на увазі Паріс і Єлена, через яких, за легендою, почалася Троянська війна.

Мінерва – богиня, покровителька науки й ремесла.

Лаомедонт – володар Трої, який обдурив Аполлона й Посейдона, не заплативши їм за спору-дження мурів.

Оддам я Марсові внука – тобто Ромула.

Відновити... Трою – натяк на намір Цезаря і Антонія перенести столицю римської держави на Схід.

До Калліопи

Калліопа – муза епічної поезії.

Апулія – країна на південному сході Італії, на побережжі Адріатичного моря. Вольтур – гора в Апулії. Ахеронтія, Бантія, Форинт – міста в Апулії.

Палінур – місцевість на західнім побережжі Лукані, де Горацій під час подорожі пережив бурю. Конкани – одне з іспанських племен. Гелони – скіфи.

Когорти, втомлені битвами – маються на увазі битви з Антонієм. Пієрія – країна в Македонії.

Обох братів – маються на увазі гіганти От і Ефіальт, які очолили бунт проти Зевса. Порфіріон, Тіфой, Мімант, Енкелад, Рет – гіганти.

Струмінь вогню не прошиє... Етни... – Виверження Етни пояснювали тим, що з-під неї нама-гались вивільнитися привалені гіганти.

Пірітой – володар лапітів, намагався визволити з підземного царства Прозерпіну.

До римлян

Пакор – син парф’янського царя Орода, що завдав поразки римлянам, захопивши Сірію. Монез – полководець парф’ян, який переміг Антонія.

Ішли вже даки, єгиптянин плив – на боці Антонія в його боротьбі з Помпеєм виступили дакійці і єгиптяни.

Пірр – цар Єгипту, зазнав поразки від римлян. Антіох – цар Сірії, зазнав поразки від римлян. Ганнібал – полководець карфагенян, зазнав поразки від римлян.

До Мельпомени

Квінт Горацій Флакк

Звів я пам’ятник ... – Закінчуючи в 23 р. до н.е. третю книгу од, Горацій мав намір відійти від ліричної поезії.

Авфрід – ріка в Апулії, на батьківщині Горація.

КНИГА ЧЕТВЕРТА

До Лоллія

Лоллій – Марк Лоллій, полководець Августа, друг Мецената.

Сумний кеосець – Сімонід з острова Кеосу, елегійний поет.

Анакреонт – грецький ліричний поет.

Еолійська діва – поетеса Сафо.

Так і в біді – натяк на поразку, якої зазнав Лоллій у битві з германцями.

ЕПОДИ

До наклепника

Лікамба зять...– Архілох.

Гіппонакт – грецький ямбічний поет (VI ст. до н.е.), писав глузливі вірші на скульптора Бупа-ла, що вирізьбив його карикатурну постать.

До римлян

Знов мечі... добуваєте? – Короткотривалий договір між тріумвірами в 39 р. до н.е. був пере-рваний новим зіткненням Октавіана з Секстом Помпеєм.

До римського народу

Друге... змарнувалося вже... покоління... – тобто з часу, коли Сулла рушив походом на Рим проти Марія (88 р. до н.е.).

Переможець-дикун – тобто парф’янин.

Ромула прах... – За переказом, Ромул був похований на Форумі.

Як... ті фокейці... – тобто жителі Фокеї в Малій Азії; в 534 р. до н.е. вони покинули свою країну, щоб уникнути перського поневолення.

Коловий океан... острови благодатні... – За уявленнями Гомера, Океан – це велика ріка, що оточує землю, “благодатні” острови нібито знаходилися десь на крайньому Заході.

САТИРИ

КНИГА ПЕРША

1.

В чім.. тут річ... Починаючи питання, Горацій підкреслює свою відданість філософії, що по-кликана досліджувати причини явищ. Відповідь він дає в останніх рядках твору, надаючи йому компо-зиційної цілості.

Тіндаріда – Клітемнестра, що вбила свого чоловіка Агамемнона.

Візелій і Танаїс – дві протилежності: перший був євнухом, другий мав велику любовну жагу.

Кріспін – вуличний філософ-стоїк, що зажив слави базіки і борзописця.

КНИГА ДРУГА

1.

Треба тій – Треба тій Теста, відомий юрист, друг Ціцерона, прихильник Октавіана.

Назвеш апулійцем мене чи луканцем...– Венузія, батьківщина Горація, межувала з Луканією і Апулією.

Хто по праву прозвавсь африканським – Сціпіон Африканський Молодший та його друг Гай Лелій Мудрий були покровителями Луцілія.

Антична література. Греція. Рим

Священний закон – тобто стародавній закон дванадцяти таблиць, що карав за образливі вірші.

2.

Претор-ласун – Згідно з античними коментаторами, йдеться про Семпронія Руфа, що любив м’ясо молодих лелек.

6.

Майно те... – тобто сабінська оселя.

Лібітіна – богиня похорону.

Скоро восьмий летітиме рік... – Горацій познайомився з Меценатом наприкінці 38 р. до н.е. Ця сатира написана в кінці 31 року.

Сір, Галліна – гладіатори.

Що... про даків... чув? – Після перемоги над Антонієм Октавіан готувався виступити проти даків, союзників Антонія.

Біб, дорогий Піфагору... – іронічний натяк на те, що Піфагор забороняв їсти біб.

ПОСЛАННЯ КНИГА ПЕРША

До Мецената

На ті грища – тобто до палкої ліричної поезії.

Краси дошукуюсь, правди... – мета “Послань”, нового жанру, в якому поет прагне розкрити своє життєве кредо.

Громадянській чесності слугую... – як цього вимагав римський стоїцизм.

Скочусь до порад Арістіппових...– Арістіпп, грецький філософ V ст. до н.е., учень Сократа, за найвище благо вважав насолоду; Горацій шукав середини між протилежностями.

Чотириста тисяч... – таким був вершницький ценз.

До Нуміція

Агріппові портики – колонада на Марсовім полі, де прогулювались знатні римляни. Лукулл – Луцій Ліціній Лукулл, римський полководець; його багатства ввійшли в прислів’я. В 73–71 рр. до н.е. провадив війну з Мітрідатом VI, царем Понту.

З білого крісла зіпхне... – тобто позбавить магістратської влади. Мімнерм – грецький елегійний поет першої половини VI ст. до н.е.

До своєї книги

Сосії – торговці книгами, видавці творів Горація. Саме в той рік – тобто в 21 р. до н.е.

Про поетичне мистецтво

Пісони – Луцій Кальпурній Пісон, консул 15 р. до н.е., друг Тіберія, і два його сини.

Якби шию коня з головою людини... – натяк на картини тогочасних художників, що любили зо-бражувати химерні істоти.

Біля школи Емілія... – Там були майстерні другорядних скульпторів.

В нерівнім двовірші... – тобто в елегійному дистиху – поєднанні гекзаметра й пентаметра.

Лірі ж... – Ідеться про видатних грецьких ліриків Піндара, Алкея, Сафо, Анакреона.

Троянську війну... – Йдеться не про “Іліаду” і “Одіссею”, бо їх не можна розділити на декілька трагедій (пор. Аристотель, “Поетика”, 1459 в ХХІІІ), а про “Кіпрії” та “Малу Іліаду”.

Коло второване... – так звані “циклічні поеми”, що охоплювали весь цикл (коло) переказів, пов’язаних з походом на Трою.

“Музо, прослав того мужа” – Скорочений переклад початкових віршів “Одіссеї”.

Квінт Горацій Флакк

Поворот Діомеда... – Повернення героїв з-під Трої було темою циклічних поем.

Від Зевса і Леди. – Тобто від народження Єлени, через яку почалась Троянська війна.

Плещіть! – З таким проханням наприкінці вистави звертався до глядачів один з акторів.

Атрей-лиходій... – Злочин Атрея був сюжетом трагедії Софокла “Атрей” і трагедії Евріпіда “Фієст”, обидва твори не збереглись.

П’ять дій... – Поділ драми на п’ять актів, зумовлений розвитком композиції твору, пов’язаний не з класичною, арістотелівською традицією, а з елліністичними теоріями.

Хай появляється бог... – За допомогою спеціального пристрою на сцену спускався бог для розв’язування особливо складних ситуацій.

Четверта особа... – За класичною теорією, число акторів (установлене Софоклом) не повин-не перевищувати трьох.

В новому співзвуччі. – Ліра, що первісно мала сім струн і любила сувору простоту звучання, згодом стала налічувати одинадцять.

Козла домагався... – Горацій приєднується до теорії, згідно якої назва “трагедія” (етимологічно “пісня козла”) походить від того, що переможець на змаганнях драматичних поетів одержував у наго-роду шкіру козла.

Сатирів сільських... – Мова йде про так звану сатирову драму.

В кого рід і кінь ... є... – Йдеться про вершників.

Осадком вина червонив... лиця. – До запровадження масок актори червонили щоки осадком вина.

Котурни велів їм озути... – Крім цих нововведень, Есхіл запровадив також другого актора, зменшив хорові партії, що посилило розвиток драматичної дії.

Згодом... – тобто в 486 р. до н.е., коли афінський комедіограф Хіонід поставив першу комедію.

Зухвалість мусив закон усмирити... – Заборона особистих нападок, зокрема на політичних діячів, що мала місце під час Пелопоннеських війн, не тривала довго: поступово давноаттіцька ко-медія повернула собі колишню загостреність; відсутність хору в так званій “новій комедії” не була наслідком офіційної заборони.

Демокріт... натхнення... цінив... – Демокріт вважав, що без натхнення, своєрідного шалу, по-сланого небом, не можна стати справжнім поетом; такої думки був і Платон. Горацій наголошує на свідомій діяльності поета.

Отже, не творячи сам, я тих, які творять, повчаю... – Закінчуючи обговорення поетичного мистецтва взагалі і драми зокрема, Горацій визнає предмет дальшого обговорення , в центрі якого – поет як творець, орієнтуючись, очевидно, на традиційну схему: мистецтво – митець.

В кипарисовій скриньці... – Рідкісні книги, змащені кедровою олією (що оберігала від молі і гниття) зберігались у кипарисових скриньках.

Приправлений медом сардінським... – Сардинський мед вважався найгіршим.

Літ хоча з дев’ять... – На думку античного коментатора, Горацій натякає на невелику, але май-стерно викінчену поему “Смірна”, над якою поет Ціна працював дев’ять років.

Повчання-дороговкази – Йдеться про так звану дидактичну поезію (Гесіод, Солон, Теогнід та ін.)

Місце, торкнуте блискавки вістрям... – Місце, куди вдарила блискавка, вважалось священ-ним.

Викладено за книгою: Квінт Горацій Флакк. Твори.– К., 1982. – 254 с.

(Пер. з лат. А.А.Содомори)

Антична література. Греція. Рим