Пелопс


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Викладено за поемою Овідія "Метаморфози" і віршами Піндара

Після смерті Тантала в місті Сіпілі став правити син його Пелопс, так чудесно вря-тований богами. Недовго правив він у рідному Сіпілі. Цар Трої Іл пішов війною на Пелоп-са. Нещаслива була для Пелопса ця війна. Могутній цар Трої переміг його. Пелопсові до-велося покинути батьківщину. Він навантажив усі свої скарби на швидкохідні кораблі і ви-рушив із своїми вірними супутниками в далеку подорож морем, до берегів Греції. Доплив Пелопс до півострова на крайньому півдні Греції і оселився на ньому. 3 того часу цей півострів став зватися за іменем Пелопса Пелопоннесом.

Одного разу побачив Пелопс на своїй батьківщині прекрасну Ппподамію, дочку ца-ря міста Піси - Еномая. Героя полонила дочка Еномая своєю красою, і він вирішив здобу-ти її собі й одружитися з нею.

Важко було здобути руку Ппподамії. Еномаєві було провіщено оракулом, що загине він від руки чоловіка своєї дочки. Щоб відвернути таку долю, Еномай вирішив не видавати своєї дочки заміж. Але як бути йому? Як відмовити всім женихам, що просили руки Гіппо-дамії? Багато героїв приходило до Еномая і сваталося до його дочки. Він ображав би їх, відмовляючи їм усім без будь-якої причини. Нарешті Еномай знайшов вихід. Він оголосив, що віддасть Ппподамію лише за того героя, який переможе його в змаганні на колісниці, але якщо він буде сам переможцем, то переможений мусить поплатитись життям. Еномай вирішив так зробити через те, що не було рівного йому в усій Греції в умінні правити колісницею, та й коні його були прудкіші за Борея, бурхливого північного вітру. Цар міг бу-ти певний у тому, що жодний герой не переможе його. Проте страх втратити життя, заги-

Міфологія

нувши від руки жорстокого Еномая, не зупиняв багатьох героїв Греції. Один за одним при-ходили вони до його палацу, готові змагатися з ним, аби здобути за дружину Ппподамію, -така була вона прекрасна. Всіх їх спіткала лиха доля, всіх їх убив Еномай, а голови їхні при-бив до дверей свого палацу, щоб кожний герой, який приходив знову, побачивши, як бага-то славних героїв загинуло від руки Еномая, наперед знав, яка доля чекає його. He зупи-нило це героя Пелопса. Він вирішив будь-що здобути Ппподамію і вирушив до жорстоко-сердного царя Еномая. Суворо прийняв Еномай Пелопса і сказав йому:

-          Ти хочеш взяти шлюб з дочкою моєю Ппподамією? Хіба не бачив ти, скільки слав-них героїв загинуло за неї в небезпечному змаганні? Дивись, не минути й тобі їх долі!

-          He лякає мене доля загиблих героїв, - відповів цареві Пелопс, - я вірю, допомо-жуть мені боги Олімпу! 3 їх допомогою стане моєю дружиною Ппподамія.

Жорстока усмішка зазміїлась на вустах Еномая; багато разів чув він такі слова.

-          Слухай же, Пелопсе, - сказав він, - ось умови змагання: шлях лежить від міста

Піси через увесь Пелопоннес до самого Істму, кінчається він біля жертовника володаря

морів Посейдона; цей жертовник знаходиться недалеко від Корінфа. Якщо ти перший до-

сягнеш жертовника, то ти переміг, але горе тобі, коли я наздожену тебе в дорозі! Тоді про-

стромить тебе мій спис, як пронизав він уже багатьох героїв, і ти безславно зійдеш у похму-

ре царство Аїда. Я дам тобі лише одну полегкість, її давав я і всім іншим: ти вирушиш у

путь раніше мене, я ж спочатку принесу жертву великому громовержцеві і тільки тоді зійду

на мою колісницю. Поспішай же проїхати якомога більше шляху, поки я приноситиму жерт-

ву

Пелопс пішов від Еномая. Він бачив, що тільки хитрощами вдасться йому перемог-ти жорстокого царя. Пелопс зумів знайти собі помічника. Він таємно пішов до Еномаєвого візничого Міртіла, сина Гермеса, і прохав його, обіцяючи багаті подарунки, не вставляти втулок в осі, щоб зіскочили колеса з колісниці Еномая і затримало б це царя в дорозі. Дов-го вагався Міртіл, але нарешті Пелопс спокусив його багатими подарунками, і Міртіл обіцяв йому зробити те, про що просив він.

Настав ранок. Позолотила рожевоперста Еос небозвід. Ось уже показався на небі і світлосяйний Геліос на своїй золотій колісниці. Зараз почнеться змагання. Помолився Пе-лопс великому землеколивателеві Посейдону, просячи його допомогти, і скочив на колісни-цю. Цар Еномай підійшов до жертовника Зевса і подав знак Пелопсові, що він може виру-шати в путь. Пелопс погнав коней з усієї сили. Гримлять по камінню колеса його колісниці. Немов птахи, несуться коні. Швидко зникає в хмарах куряви Пелопс. Жене його кохання до Ппподамії і страх за своє життя. Ось далеко за ним почувся гуркіт колісниці Еномая. Де-далі яснішає гуркіт. Наздоганяє цар Піси сина Тантала. Як буря, несуться цареві коні, вихо-ром кружляє пил від коліс колісниці. Ударив хлистом по конях Пелопс; ще швидше помча-ли вони. Повітря свище у вухах Пелопса від шаленого бігу коней, та хіба може втекти він від коней Еномая, адже коні царя швидші, ніж північний вітер! Все ближче й ближче Ено-май. Пелопс уже чує за спиною гаряче дихання коней Еномая, вже бачить, ледве оглянув-шись, якз переможним сміхом цар замахнувся списом. Почав благати Пелопс Посейдона, і володар безкрайого моря почув його. Колеса з осей колісниці Еномая зіскочили, колісни-ця перекинулась, і впав на землю жорстокий цар Піси. На смерть розбився Еномай, упав-ши, пітьма смерті повила йому очі.

3 тріумфом повернувся Пелопс до Піси, взяв за дружину Ппподамію і заволодів усім царством Еномая. Коли ж прийшов до Пелопса Міртіл, візничий Еномая, і почав вимагати собі в нагороду півцарства, то шкода стало Пелопсові розлучатися з половиною царства. Підступний син Тантала хитрощами заманив Міртіла на берег моря і зіпхнув його з високої скелі в бурхливі хвилі. Падаючи зі скелі, прокляв Міртіл Пелопса і всіх його нащадків. Хоч як намагався пом’якшити гнівну душу Міртіла син Тантала, хоч як намагався пом'якшити й гнів батька його, Гермеса, все було марно. Справдилось прокляття Міртіла. 3 того часу за-знавали незчисленних бід нащадки Пелопса, своїми злочинами вони накликали на себе ка-ру богів.

Антична література. Греція. Рим