Тірренські морські розбійники


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Викладено за гомерівським гімном і поемою Овідія "Метаморфози"

Діоніс покарав і тірренських морських розбійників, але не так за те, що вони не виз-навали його богом, як за те зло, якого вони хотіли завдати йому як простому смертному.

Одного разу стояв юний Діоніс на березі блакитного моря. Морський вітрець ласка-во грався його темними кучерями і ледве ворушив зборки пурпурного плаща, який спадав зі струнких плечей юного бога. В далечині моря показався корабель: він швидко наближав-ся до берега. Коли корабель був уже близько, побачили моряки - це були тірренські морські розбійники - гарного юнака на безлюдному морському березі. Вони швидко прича-лили, зійшли на берег, схопили Діоніса і повели його на корабель. Розбійникам і на думку не спадало, що вони захопили в полон бога. Раділи розбійники, що така багата здобич по-трапила їм до рук. Вони були певні, що чимало золота вторгують за такого прекрасного юнака, продавши його в рабство. Прийшовши на корабель, розбійники хотіли закувати Діоніса у важкі кайдани, але вони спадали з рук і ніг юного бога. Він же сидів і дивився на розбійників із спокійною усмішкою. Коли керманич побачив, що кайдани не тримаються на руках юнака, він з острахом сказав своїм товаришам:

- Горе нам! Що ми робимо! Чи не бога хочемо ми скувати? Дивіться, навіть наш ко-рабель ледве тримає його! Чи не сам це Зевс, чи не срібнолукий Аполлон або землетря-сець Посейдон? Hi, не схожий він на смертного! Це один з богів, які живуть на світлому Олімпі. Відпустіть його швидше, висадіть його на землю! Коли б не скликав він буйних вітрів і не зняв на морі грізної бурі!

Міфологія

Але капітан злісно відповів мудрому керманичеві:

-          Нещасний! Дивись, вітер попутний! А про юнака ми подбаємо потім. Ми припли-

вем до Єгипту, або на Кіпр, або в далеку країну гіпербореїв і там продамо його; нехай по-

шукає там цей юнак своїх друзів і братів. Hi, нам послали його боги!

Спокійно підняли розбійники вітрила, і корабель вийшов у відкрите море. Раптом сталося диво: по кораблю заструмувало запашне вино, і все повітря сповнилось пахоща-ми. Розбійники заціпеніли з подиву. Та ось на вітрилах зазеленіли виноградні лози з важки-ми гронами; темно-зелений плющ обвив щоглу; всюди з'явились чудові плоди; кочети ве-сел обвили гірлянди квітів. Коли побачили все це розбійники, вони почали благати мудро-го керманича правити швидше до берега. Але пізно! Юнак обернувся левом і з грізним ри-канням став на палубі, люто блискаючи очима. На палубі корабля з’явилася волохата вед-медиця; страшно вишкірила вона свою пащу. Охоплені жахом, кинулись розбійники на кор-му і стовпились навколо керманича. Величезним стрибком лев кинувся на капітана і розірвав його. Втративши надію на порятунок, розбійники один по одному кинулись у морські хвилі, а Діоніс обернув їх у дельфінів. А керманича пощадив Діоніс. Він прийняв свій попередній образ і, привітно усміхаючись, сказав керманичеві:

-          He бійся! Я полюбив тебе. Я - Діоніс, син громовержця Зевса і дочки Кадма, Се-

мели!