Нума Помпілій і німфа Егерія


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Викладено за "Римською історією" Тіта Лівія і "Порівняльними життєписами" Плутарха

Нума Помпілій, сабін, відомий своїми моральними чеснотами, був всенародно обра-ний другим царем Риму. Однак його згоду стати царем посли, прибулі з Риму в місто Кури, де він жив, отримали не відразу. Нума, втративши кохану дружину, дочку царя Тація, яка не поїхала в Рим за батьком, а залишилася жити в рідному місті і знайшла щастя в шлюбі з Нумою, в свою чергу, залишив місто і вів самотнє споглядальне життя під покривом свя-щенних гаїв, на берегах прозорого струмка. Німфа цього джерела на ім’я Егерія закохала-ся в одинокого і прекрасного чоловіка, який шукав спокою і мудрості в спілкуванні з приро-дою. Її близькість з Нумою зробила майбутнього римського царя ще мудрішим і лю-дянішим.

Нумі минав уже сороковий рік, коли посли з Риму запропонували йому римський трон. У присутності свого батька і родичів він відмовився, говорячи, що не личить йому, лю-дині, для якої мир і справедливість понад усе, очолити державу, яка живе війнами і розбра-том. Вона потребує, перш за все, царя-полководця, а не наставника, який вчить ненавидіти насильство і війни. Посли почали просити Нуму не втягувати народ у нові нещастя міжусо-биць; до їхніх благань приєдналися і його родичі, переконуючи, що народ, пересичений пе-ремогами і тріумфами, сам стомився від нескінченних кровопролить і шукає шляхів до ми-ру й спокійного життя під правлінням доброго і розумного царя. І можливо, самі боги при-вели цих людей до Нуми з тим, щоб він спрямував зусилля римлян не на винищування і завоювання собі подібних, а на державотворення, зв’язавши міцними стосунками добро-зичливості і дружби сабінів з римлянами й іншими сусідами.

1 З ім’ям Ромула легенди пов’язували багато визначних пам’яток Палатинського пагорба. На одно-му з його схилів у затінку смоківниці знаходився грот, де ховалася вовчиця, яка вигодувала своїм мо-локом немовлят Ромула і Рема. Там росло кизилове дерево, корені якого дивовижно проросли зі спи-са, кинутого могутньою рукою Ромула з Авентинського пагорба на Палатин. На самій вершині Палати-ну стояла хатина Ромула – одна з найзначніших для римлян реліквій.

Боги і герої Стародавнього Риму

Після довгих вагань Нума, взявши до уваги наполягання співгромадян і сприятливі знамення, надіслані богами, погодився відправитися до Риму. Назустріч йому вийшов весь народ і сенатори, щоб вітати обраного всіма царя. Але коли Нумі були піднесені знаки царського достоїнства, він попросив почекати прояву прихильності богів. Разом із жерця-ми і віщунами Нума піднявся на Капітолійський пагорб. Там головний віщун, закривши Нумі обличчя покривалом і повернувши його на південь, став за спиною царя і поклав йому ру-ку на голову. Творячи молитву богам, віщун зосереджено спостерігав, чи не з’явиться на небі якесь знамення, яке можна витлумачити як волевиявлення богів. Тисячний натовп сто-яв унизу з піднятими головами, затаївши подих і очікуючи божественного знамення. Лише коли віщі птахи з’явилися в небі з правої сторони, стало ясно, боги посилають сприятливий знак. Тоді Нуму вбрали у царські одежі й він спустився з пагорба до народу, що вітав його як “благочестивішого зі смертних” і “улюбленця богів”.

Першим діянням Нуми Помпілія після прийняття ним влади був розпуск загону з трьохсот охоронців, який знаходився при Ромулі. Нума заявив, що він не може не довіряти народу, який виявив йому довіру. До двох уже існуючих у римлян жерців богів Юпітера і Мар-са він долучив ще одного – Квірина. Таким чином, він, з одного боку, підняв дух римлян, офіційно визнавши їхнього царя Ромула божеством, а з іншого – намагався пом’якшити вой-овничу і нестримну вдачу цього розмаїтого населення, що збиралося в Римі, спрямовуючи його сили на мирні заняття, – благоустрій міста, обробку землі, розвиток ремесла. Нума вла-штовував свята на честь богів з пишними жертвоприношеннями і змаганнями, танцями і хо-роводами. Іноді ж він упокорював непокірливий дух римлян, загрожуючи їм карами богів, грізними пророцтвами і видіннями, наводячи на своїх підданих забобонний жах. Словом, цар поводився з ними як люблячий, але суворий батько, намагаючись прищепити мешканцям любов до порядку і справедливості, впливаючи на них особистим прикладом. Боги явно ви-являли свою прихильність до мудрого царя. Коли до Риму підступила страшна моровиця, від якої потерпали всі італійські племена, то зненацька з небес прямо в руки царя упав мідний щит. Нума, посилаючись на німфу Егерію і муз, повідомив народ, що щит посланий у поряту-нок міста. Але щоб зберегти його, слід зробити одинадцять подібних щитів, щоб жоден злов-мисник не зміг впізнати щит, надісланий з небес самим Юпітером. І, дійсно, один з найбільш вправних митців того часу домігся такої подібності, що навіть сам цар не зміг визначити, який щит слугував зразком для інших. Хоронителями і стражами цих щитів Нума зробив жерців – саліїв. Луг, на який упав щит, слід було присвятити музам, а джерело, яке зрошує ці місця, оголосити священним. Звідси жриці богині Вести щодня повинні набирати священну воду для очищення й окроплення храму богині, в якому горів невгасимий вогонь. За велінням Нуми був споруджений круглястий храм Вести, храми Вірності і бога кордонів – Терміна. Цар прагнув прищепити своїм нестримним підданим думку, що клятва Вірністю – найвеличніша. Побуду-вавши храм бога рубежів Терміна, Нума переконав співгромадян, що бог одночасно є стра-жем світу й охоронцем справедливості. Якщо дотримуватися кордону – це буде стримувати силу, а його порушення викриє прагнення до насильства. Ромул не хотів визначати рубежі, бо це вказувало, скільки землі він відняв у своїх сусідів насильницьким шляхом. Нума пре-красно розумів, що ніщо так не схиляє людину до миру, як праця на землі. Він зберігає військову доблесть як засіб захисту своїх володінь, але одночасно викорінює чванькувату войовничість, породжену низькою корисливістю.

За весь довгий час правління Нуми Помпілія не виникало заколотів, виступів зловмис-ників, воєн. Ворота храму бога Януса, які відкривалися на період війни, за Нуми були зачи-

Антична література. Греція. Рим

нені протягом сорока трьох років. Піддані мудрого царя вважали, що він перебуває під захи-стом богів і що будь-який злий намір безсилий перед їхнім заступництвом. Люди розповіда-ли про численні дивні явища, що відбувалися з Нумою. Так, одного разу, зібравши народ на бенкет, він прийняв усіх за скромно прибраними столами, заставленими простою, невибагли-вою їжею. Коли трапеза вже почалася, цар оголосив, що бенкет вшанувала своїм відвідуван-ням його кохана – богиня, і відразу на столах з’явилося багате начиння і розкішні страви. Відомо також, що Нумі вдалося пом’якшити гнів Юпітера і, завдяки спритності й сміливості у ставленні до верховного божества, здобути його милосердя під час впровадження жахливо-го обряду очищення, який здійснювався після удару блискавки1. Коли на Авентинському па-горбі Нума підступно спіймав двох лісових богів – Фавна і Піка, які володіли даром чарівних заклинань і таємницями чарівних трав, тоді розгніваний Юпітер, зійшовши на землю, грізно виголосив, що очищення необхідно робити головами. “Цибулі?” – швидко запитав Нума, на-вчений мудрою Егерією. – “Ні, людськими...” – продовжував Юпітер. Нума, бажаючи запобігти жахаючій жорстокості божого веління, швидко промовив: “Волоссям (косами)?” – “Ні, живи-ми...” – прогримів Юпітер. – “Рибками?” – знову підхопив Нума, не даючи Юпітерові закінчи-ти свої слова якимсь жахливим повелінням. Грізного бога умиротворила спритність і добро-сердна наполегливість царя. Юпітер, змилостивившись, віддалився, а обряд очищення відтак почали робити за допомогою голівок цибулі, людського волосся і дрібних рибок.

Так, шанований не тільки тими, ким він правив, але і багатьма сусідніми народами, Нума дожив до вісімдесяти років. На його урочисте поховання зібралися всі, хто поважав старого царя, завдяки якому на понівеченій безперервними війнами італійській землі на-стали мир і благоденство.