Пенати, лари, мани


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Із вшануванням домашнього вогнища був пов’язаний і культ пенатів – добрих до-машніх богів, що піклувались про єдність і благополуччя кожної родини. Їхні зображення звичайно знаходились у закритій шафці біля вогнища, де збиралися всі члени родини. Під час радісних подій у родині пенатам приносилися подячні жертви. Охоронителями дому бу-ли лари, добрі духи, що ніколи не залишали будинок на відміну від пенатів, яких можна бу-ло взяти з собою при переїзді на інше місце. Лари також зберігалися біля вогнища в особ-ливій шафці – ларарії, дверцята якої під час сімейних свят відкривали, щоб лари могли взя-ти участь у загальних веселощах і трапезі. Перед ними ставилися в особливому посуді їжа і питво, а в дні народження членів родини їх прикрашали квітами. Коли син уперше надя-гав чоловічу тогу, то він присвячував свій дитячий амулет – буллу1 ларам, роблячи при цьо-му узливання і молитви. Заходячи в будинок чоловіка, наречена неодмінно приносила жертву ларам, заступництва яких просила. Лари охороняли всіх членів родини і у подоро-жах, і у військових походах. Тільки слід було не забувати про жертвоприношення.

Крім домашніх ларів, особливо шанувалися лари римської держави, які втілювали духи древніх героїв – Ромула, Рема, Тіта Тація, що вважалися засновниками і захисника-ми Риму. До ларів було віднесено й Акку Ларенцію, яка разом зі своїм чоловіком вирости-ла Ромула і Рема. Під час урочистого свята ларенталій, яке відзначалося 23 грудня, їй спеціально приносили заупокійну пожертву. Крім того, оскільки каплиці ларів, які охороня-ють мешканців вулиць, стояли на перехрестях, їм також віддавали почесті, їхні вівтарі при-крашали квітами у свято компіталій, робили узливання вином і олією. Біднота римських

1 Булла – золотий круглий медальйон-кулька, у якому знаходився амулет. Його носили на шиї усі вільнонароджені римські хлопчики.

Боги і герої Стародавнього Риму

кварталів при цьому щиро веселилася, дивлячись на вистави комедіантів і акробатів, зма-гання атлетів і беручи участь у розвагах на честь добрих ларів.

Мани були також добрими заступниками родини, але в них утілювалися душі помер-лих предків. Їх умилостивляли узливаннями водою, вином і молоком, а 21 лютого загаль-ним святом – февралією і урочистою трапезою на честь мертвих предків. Мани жили в підземному світі, і на Палатинському пагорбі знаходилася глибока яма, прикрита каменем, що називалася мундус. Це було священне житло манів. Відкривалося воно тричі на рік, щоб здійснити урочисті церемонії для умилостивлення богів-манів. Приносилися жертви – вино, вода, молоко, кров чорних овець, биків і свиней. Під час свята на честь манів храми всіх інших богів були зачинені, весільні церемонії заборонялися. Вся держава вшановува-ла молитвами благодійних і доброзичливих манів. Але не тільки добрим духам померлих приносилися жертви. Злісні і мстиві духи померлих недобрих людей не тільки мучилися самі, але й допікали живим. Вночі ці злі духи, їх називали ларвами, залишали підземний світ і переслідували тих, кого вони вважали своїми ворогами, мучили їх кошмарами і страшними видіннями. Римляни називали їх також лемурами1. У дні лемурій, свята мерт-вих, котре відзначалося три ночі (9, 11 і 13 травня), щоб умилостивити злих духів, які юр-бами бродять у цей час по землі, глава кожної родини повинен був виконати древній об-ряд. Рівно опівночі він уставав, босоніж обходив усі приміщення і виходив за поріг. Омив-шись джерельною водою, хазяїн дев’ять разів кидав через плече, не оглядаючись, чорні боби, щораз повторюючи: “Ці боби я даю вам і цими бобами викуповую себе і своїх близь-ких”. Вважалося, що лемури йдуть за ним і охоче поїдають жертовні боби. Потім глава ро-дини знову омивався водою і, щоб відігнати лемурів від будинку, вдаряв одним мідним та-зом об інший, дев’ять разів повторюючи прохання злим духам залишити його житло. Цей обряд, який повторювався тричі без будь-яких змін, свідчив про те, що в римській релігії збереглося багато первісних магічних рис.