Фавн


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Фавн був добрим, веселим і діяльним богом лісів, гаїв і полів. Він пильно охороняв отари від хижаків, за що пастухи шанували його під іменем бога Луперка2 (захисника від вовків) і, власкавлюючи його, приносили в жертву козлів і кіз. Щорічно 15 лютого весь Рим святкував священні луперкалії, засновані, за переказами, ще Ромулом і Ремом, яких вигодувала вовчиця, а потім виховували пастухи. Святилище Фавна - Луперкал - знахо-дилося біля грота на Палатинському пагорбі. В ньому пастух знайшов немовлят Ромула і Рема. Починалося святкування луперкалій із принесення в жертву кіз і козлів, причому біля вівтаря стояли два юнаки. Жерці-луперки торкалися їхнього чола заплямованим кров’ю жертовним ножем і негайно витирали ці криваві смуги козячою вовною, змоченою в молоці. При цьому юнаки повинні були сміятися. Закінчивши обряд жертвоприношення і священного бенкету, жерці вирізали зі шкір принесених у жертву козлів пов'язки на стегна - фартухи і ремені (фебруа)3, з криками і галасом вибігали з Луперкала і мчали навколо Палатинского

1          Божество полів та лісів, батько Фавна. Пік знехтував коханням чаклунки Кірки (Цирцеї), яка за це

його покарала, перетворивши на дятла. У римлян він вважався птахом-віщуном.

2          3 латинської “lupus” - вовк.

3          Februarius (лат.) - звідси походить назва другого зимового місяця лютого (рос. - февраль).

Антична література. Греція. Рим

пагорба, завдаючи удари ременями всім зустрічним. Це був древній очисний і спокутний обряд, і римляни охоче отримували удари священних ременів, які нібито знімали з них усю скверну, що накопичилася за рік. Жінки, які бажали збереження подружнього щастя, миру в родині й збільшення сімейства, намагалися неодмінно одержати удар козячого ременя і виходили назустріч луперкам. Люблячи і шануючи прихильного до них бога Фавна, римські хлібороби і пастухи святкували ще й фавналії, які справляли 5 грудня просто неба. Жертво-приношення з вина, молока і заколотих козлів закінчувалися веселим бенкетом, у якому символічно брав участь і сам веселий і добрий Фавн. У цей день худобі дозволялось бродити по полях і лісах без пастухів, орні тварини відпочивали, а раби могли розважатися на лугах і перехрестях доріг. Хоча Фавн був доброзичливим божеством, але іноді він любив побавитися і налякати людину, яка забрела вглиб лісу і порушила його спокій. Він полюбляв нашіптувати всілякі страшні історії сплячим. Тим, до кого він був прихильний, Фавн повідомляв свої пророкування особливим шелестом листу. Адже Фавн був сином бога Піка і від нього успадкував пророчий дар. Якщо людина хотіла одержати відповідь на питання, що її тривожили, то треба було сміливо лягти у священному гаї на шкіру принесеної в жертву вівці й одержати пророцтво Фавна в сновидінні. Близьким до бога Фавна був Сільван, якого вшановували як бога - покровителя лісу. Він, так само як і Фавн, оберігав череди в лісах і любив просту пастушу сопілку. Його постійним супутником був пес - вірний помічник пастухів. Сільван також володів даром пророцтва, й іноді з глибини лісу лунав гучний голос бога, який наводив страх, передвіщаючи важливі події. На свята бога Сільвана допускалися тільки чоловіки. Жінкам це суворо заборонялось.